Ухвала суду № 135217870, 25.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9449/26

Провадження № 1-кс/127/3771/26

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницького області в складі

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

представника власника майна: адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №22026020000000080, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22026020000000080 від 20.03.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно, яке вилучено 20.03.2026 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме на:

- мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max», ІМЕІ НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;

- технічний паспорт серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_5 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 з ключем.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала, за викладених в ньому обставин, просила клопотання задовольнити, оскільки вилучене майно являється речовими доказами у кримінальному провадженні.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 в письмових запереченнях на клопотання та в судовому засіданні заперечував, щодо поданого клопотання, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у власника майна:

- відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення;

- клопотання прокурора не відповідає статті 171 КПК України;

- вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №22026020000000080, заслухавши думку прокурора, пояснення представника власника майна, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22026020000000080 від 20.03.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20 березня 2026 року о 15 год. 18 хв. в пункті пропуску через державний кордон України «Могилів-Подільський Отач», під час митного оформлення транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» під керуванням громадянина України ОСОБА_5 , що слідував по смузі руху «зелений коридор» в напрямку «виїзд з України», після спрацювання службової собаки Лея, у підлокітнику, серед особистих речей, виявлено предмет схожий на пістолет системи Макарова з маркуванням ПМР 9мм, серійний № НОМЕР_7 , в якому був магазин споряджений 7 набоями з маркуванням Форт 9 mm P.A.

20 березня 2026 року проведено огляд місця події, об`єктом огляду є кімната оперативного відділу митного оформлення №2, 5, 6, 7 митного поста «Дністер» Вінницької митниці, в якій у сейфі темно синього кольору, розташованого праворуч від вхідних дверей, виявлено пістолет ПМР серійний номер НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до дозволу на зберігання і носіння зброї фізичною особою №0001318950. В ході огляду вказаного пістолета у магазині виявлено 7 набоїв.

При цьому, головний державний інспектор-кінолог Вінницької митниці ОСОБА_6 повідомив, що вказаний пістолет було виявлено близько 15 год. 18 хв. в ході здійснення прикордонного-митного контролю транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме у підлокотнику поруч з водійським місцем серед інших предметів та речей.

Відповідно, ОСОБА_5 повідомив, що вказаний пістолет ПМР серійний номер НОМЕР_8 належить йому відповідно до отриманого дозвільного документа зберігання і носіння зброї фізичною особою №0001318950 та є травматичною зброєю.

Вказаний пістолет ПМР серійний номер НОМЕР_8 із набоями кількістю 7 штук вилучено та поміщено до сейф-пакету №3379311.

Того ж дня проведено обшук автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, в ході якого вилучено:

- мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max» ІМЕІ НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;

- технічний паспорт серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_5 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 чорного кольору ідентифікаційний номер НОМЕР_6 із ключем.

Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №22026020000000080 від 20.03.2026 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницького області від 23.03.2026 по справі №127/9430/26 надано дозвіл на проведену 20.03.2026 року слідчу дію - проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, що зафіксовані у протоколі обшуку від 20.03.2026..

Постановою слідчого від 21.03.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 пояснила, що вилучений пістолет підлягає експертному дослідженню, оскільки візуально має ознаки його "переробки", крім того переміщення зброї через митний кордон заборонено. Разом з тим, оскільки пістолет перевозився автомобілем, останній також підлягає дослідженню та визнано речовим доказом.

В свою чергу адвокат ОСОБА_4 пояснив, що на вилучений пістолет у ОСОБА_5 наявний дозвільний документ на його зберігання і носіння, а щодо наявності його у бардачку автомобіля при перетині кордону - ОСОБА_5 забув його залишити вдома.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час проведення обшуку, є тимчасово вилученим майном та відповідно до ст. 98 КПК України має значення речового доказу, оскільки містить відомості, що можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також для унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на зазначене майно підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 201 КК України контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Отже, кримінально-караним являється діяння пов`язане з переміщенням через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю зброї або боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Таким чином, посилання захисника на те, що у ОСОБА_5 відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення, а вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів судом до уваги не приймаються, оскільки ці обставини підлягають ретельній перевірці в ході досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення експертних досліджень як щодо зброї, та і щодо транспортного засобу, яким вона перевозилася та мобільного телефону, в якому може міститися інформація щодо цих обставин.

Посилання захисника на те, що клопотання прокурора не відповідає статті 171 КПК України, оскільки не містить мети арешту, передбаченої законом, судом також не приймається до уваги, оскільки накладення арешту зумовлено необхідністю забезпечення можливості перевірки усіх наведених вище обставин шляхом проведення ретельного досудового розслідування.

В той же час, відповідно до частини п`ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 слідує, що власником автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , являється ОСОБА_5 .

При цьому, автомобіль визнано речовим доказом та поміщено на арешт майданчик.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного слідує висновок, що передача транспортного засобу на відповідальне зберігання власнику, після проведення необхідних слідчих дій, в тому числі експертиз, не буде завдавати шкоди для кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи засади розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб (п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК), суд вважає за необхідне вказаний транспортний засіб з ключем, а також свідоцтво про його реєстрацію (технічний паспорт), після проведення необхідних слідчих дій, в тому числі експертиз, повернути (передати) на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , з правом їх використання, однак без права відчуження.

Разом з тим, згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Положеннями статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як уже зазначалося, частиною п`ятою статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

З огляду на наведе вище, суд вважає за необхідне зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні №22026020000000080 від 20.03.2026, забезпечити зняття інформації з мобільного телефону марки «iPhone 12 Pro Max», ІМЕІ НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , та після її зняття, а також після проведення з телефоном необхідних слідчих дій, в тому числі експертиз, передати вищевказаний мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 131, 132, 167, 170, 172, 173, 234, 236, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено 20.03.2026 в ході проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме на:

- мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max», ІМЕІ НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ;

- технічний паспорт серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_5 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 з ключем.

Зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні №22026020000000080 від 20.03.2026, забезпечити зняття інформації з мобільного телефону марки «iPhone 12 Pro Max», ІМЕІ НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 , та після її зняття, а також після проведення з телефоном необхідних слідчих дій, в тому числі експертиз, передати вищевказаний мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 .

Зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні №22026020000000080 від 20.03.2026, автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору ідентифікаційний номер НОМЕР_6 з ключем та технічний паспорт серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_5 , після проведення необхідних слідчих дій, в тому числі експертиз, повернути (передати) на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , з правом їх використання, однак без права відчуження.

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: