Рішення № 135216652, 27.03.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/13074/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 10.10.2017 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.10.2017 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.10.2017 по 27.01.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.10.2017 по 27.01.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.01.2018 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.01.2018 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік ОСОБА_1 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2016 рік з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця підвищення грошового забезпечення для розрахунку індексації - січень 2008 року та щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік ОСОБА_1 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2017 рік з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця підвищення грошового забезпечення для розрахунку індексації - січень 2008 року та щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік ОСОБА_1 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2018 рік з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця підвищення грошового забезпечення для розрахунку індексації - січень 2008 року та щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 із розрахунку 1757,69 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 із розрахунку 1757,69 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 28.02.2020 по 31.12.2022 із розрахунку 1757,69 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 28.02.2020 по 31.12.2022 із розрахунку 1757,69 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), як другого відповідача до участі у справі.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що позивач з 12.03.2020 по 14.02.2023 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.09.2025 № 1299-ОС позивач виключений із списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби, де він і отримував відповідне грошове забезпечення та повинен був отримати остаточний розрахунок при звільненні, в тому числі спірних виплат. З огляду на вищевикладене ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Також вказує, що розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року у порівняння з лютим 2018 року склав 5 811,66 грн, що є більшим за сума можливої індексації за березень 2018 року (4 463,15 грн). До обрахунку суми грошового забезпечення за лютий 2018 та березень 2018 року не включається винагорода (друга лінія) за участь в АТО, передбачена наказом МВС України від 18.03.2016 № 188, яка є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, одноразова премія в лютому 838,71 грн та одноразова підйомна допомога на членів родини, що виплачується при переїзді на нове місце служби в березні 4 408,50 грн та в силу приписів речення 2 абзацу 5 п. 5 Порядку № 1078 не включаються до обрахунку грошового забезпечення, що підлягає індексації. Виплачена позивачу у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 5 290,20 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року. В свою чергу, нарахована позивачу до виплати у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 94,17 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року.

Адміністрація Державної прикордонної служби України подала відзив на позов, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначила, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки не є правонаступником ліквідованого ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також наполягає, що оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача був НОМЕР_4 прикордонний загін, то саме останній повинен був розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення грошового забезпечення, в тому числі, індексації грошового забезпечення. Відповідач вважає, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем нарахування індексації не є січень 2008 року. Окрім того, до місячного грошового забезпечення з якої обраховується допомога на оздоровлення не включається щомісячна винагорода передбачена Постановою №889.

Військова частина НОМЕР_5 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) подала відзив на позов, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначила, що у 2008 році не існувало у в/ч НОМЕР_5 посади на якій проходив військову службу позивач, дана посада була створена лише у 2015 році згідно зі штатом № Шт-34 гриф затвердженим Директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України 21 серпня 2015 року № 86 гриф, тому, що військової частини до 2015 року не існувало, в/ч НОМЕР_5 була створена лише у 2015 році у відповідності до Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України № 86 гриф від 21.08.2015 року «Про реорганізацію органу Державної прикордонної служби України». Таким чином, з питання нарахування і виплати індексації, вважає, що відсутні правові підстави для застосування базового місяця 2008 року до посад які не існували у 2008 році, та були створені лише у 2015 році.

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) надійшов відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Вказав, що у період з 01.01.2016 по 10.10.2017 здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням базового місяця нарахування січень 2015, липень 2015, грудень 2015. У період з 27.01.2018 по 28.02.2018 ОСОБА_1 не проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні, а перебував на службі в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім того, інформація щодо нарахування або не нарахування індексації грошового забезпечення за період 27.01.2018 по 28.02.2018 від військової частини, у якій позивач проходив службу в зазначений період, до НОМЕР_4 прикордонного загону не надходила, що унеможливлює підтвердження факту виплати або невиплати індексації за вказаний період з боку зазначеного підрозділу. За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_3 ) не може вважатися належним відповідачем у частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 27.01.2018 по 28.02.2018, оскільки на той момент позивач не перебував у правовідносинах військової служби з вказаною військовою частиною.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах в органах Державної прикордонної служби України, зокрема у спірний період, що підтверджується витягом з послужного списку та не заперечується відповідачами.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.09.2015 №332-ос позивач з 08.09.2015 зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення регіонального управління.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2017 №404-ос позивач з 08.11.2017 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення регіонального управління, як такого, що зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із послужним списком позивач проходив військову службу в таких органах Державної прикордонної служби:

- до 13.11.2017 перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- з 13.11.2017 по 27.01.2018 - в ІНФОРМАЦІЯ_1 (на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України),

- 27.01.2018 по 28.02.2020 - в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 28.02.2020 №205-ос позивач зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10.03.2020 №57-ос позивач з 11.03.2020 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, як такого, що зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2020 №161-ос позивач з 12.03.2020 зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення регіонального управління.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2023 №75-ос позивач з 14.02.2023 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення регіонального управління.

04.09.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас, що підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) від 04.09.2025 №1299-ос.

З архівних відомостей встановлено, що позивач у спірний період отримував такі виплати:

допомогу на оздоровлення в серпні 2016 року в сумі 8681,25 грн, у червні 2017 року 8699,25 грн, у червні 2018 року 16842,78 грн у липні 2019 року 17350,05 грн;

винагороду з лютого 2016 року по березень 2018 року.

З розрахункового листа за вересень 2025 року вбачається, що позивачу виплачена індексація грошового забезпечення за червень - листопад 2016 року по 73,95 грн, за грудень 2016 року лютий 2017 року по 150,40 грн, за березень - квітень 2017 року по 217,60 грн, за травень 2017 року 229,02 грн, за червень-серпень 2017 року по 299,75 грн, за вересень- жовтень 2017 року по 360,38 грн, за листопад 2017 року 72,08 грн.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.10.2025 №09/177-2025 позивачу за період з квітня 2020 року по грудень 2022 року виплачувалась поточна індексація із місяцем підвищення доходу березень 2018 року та не виплачувалась індексація-різниці.

Листом від 25.11.2025 №09/19161-25- Вих НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив, що кошторисами призначення з липня 2015 року не було передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, відповідно з 10.10.2017 по 27.10.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Листом від 15.10.2025 №09/81980-25-Вих Адміністрацією Державної прикордонної служби України повідомлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні.

Вважаючи, що за час військової служби відповідачі виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення у зменшеному розмірі, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №1294) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №1294 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Пунктом 1 Постанови №889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови №889 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, згідно з п. 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

З врахуванням вказаних положень законодавства при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача розмір щомісячної додаткової грошової винагороди не включався до розрахунку.

Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

При визначені розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону. Таким чином, згідно положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Виплата позивачеві додаткової грошової винагороди, що передбачена Постановою №889, мала постійний характер, нараховувалася та виплачувалася щомісяця, що не заперечувалося та не спростовувалося відповідачем. Відтак, на переконання суду, підстави вважати таку винагороду одноразовим та нерегулярним видом грошового забезпечення відсутні.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі №826/2807/18 та Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Відтак, правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-XII та постанови №889, а не Інструкцій №73.

Тому, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.

Наведені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Отже, позов в частині перерахунку допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 року з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення додаткової грошової винагороди передбачена постановою №889 слід задовольнити.

Щодо допомоги на оздоровлення за 2018 рік, то суд звертає увагу, що така була виплачена у червні 2018 року, проте додаткової грошової винагороди передбачена постановою №889 виплачувалась до березня 2018 року, а тому відсутні правові підстави для врахування такої винагороди у складі місячного горошкового забезпечення для обрахунку допомоги для оздоровлення за 2018 рік.

Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2017 по 28.02.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу статті 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частинами першою та п`ятою статті 2 Закону № № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В силу частини першої статті 4 Закону № № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами частини другої статті 5 Закону № № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною 6 статті 5 Закону № № 1282-ХІІ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078(далі- Порядок № 1078).

Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.

Крім того, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 № 1294 (далі Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.

Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто з 01.12.2015 місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 року у справі № 200/9297/19-а, де судом вищої ланки прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року.

В постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21 Верховний Суд також зазначив, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року до встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704.

Таким чином, відповідач, здійснюючи нарахування індексації, без застосування січня 2008 року як базового місяця, діяв не у відповідності до вимог законодавства, що призвело до порушення прав позивача.

Суд наголошує, що відповідач не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позов в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 слід задовольнити.

Щодо нарахування та виплати та індексації- різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, суд вказає на таке.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тож з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови КМ України № 526 від 13.06.2012р., де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 Порядку №1078 з 15.03.2018 і дотепер діє у редакції постанови № 141 від 28.02.2018 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 і дотепер у редакції постанови № 1013 від 09.12.2015 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови № 1013 від 09.12.2015 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02.04.2021 у редакції постанови № 278 від 31.03.2021 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Що узгоджується з правовим висновком застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Щодо доводів позивача, що позивачу підлягає виплаті індексація-різниця в сумі 1757,69 грн щомісячно, то суд звертає увагу на таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до норм Порядку № 1078, «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (посадового окладу). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи посадового окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Визначення розміру індексації-різниці залежить від розміру грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав, або за прирівняною посадою у лютому 2018 року і у березні 2018 року, як місяці у якому відбувалося підвищення посадового окладу та підлягає нарахуванні у періоді коли особа обіймала відповідну посаду.

Для з`ясування питання, чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення, починаючи з 01 березня 2018 року, приписів абзацу 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з`ясувати: 1) розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року) та за місяць підвищення доходу (березень 2018 року) без урахування складових, що мають разовий характер; 2) суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.

Сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року становить: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1 762, 00 грн х 253, 30 % / 100 = 4 463, 15 грн.

Суд в цій справі суд встановив, що у лютому 2018 року позивач отримав грошове забезпечення 18 156,81 грн, а саме:

- Оклад посадовий - 1 200,00 грн;

- Оклад за військовим званням 130,00 грн;

- Надбавка за вислугу років 465,50 грн;

- Надбавка за кваліфікацію 66,00 грн;

- Надбавка за ОУС-ризик для життя 180,00 грн;

- Надбавка за ОРД (оперативно-розшукову діяльність) ) 360,00 грн;

- Щомісячна додаткова грошова винагорода 5290,20 грн;

- Преміювання 5220,00 грн;

- Преміювання СхРУ 838,71 грн (не є щомісячним грошовим забезпеченням);

- Винагорода ООС (АТО) з 01.01.2018 2612,90 грн.

У березні 2018 року позивач отримав грошове забезпечення 24325,00 грн, а саме:

- Оклад посадовий - 6060,00 грн;

- Оклад за військовим званням 1410,00 грн;

- Надбавка за вислугу років 3361,50 грн;

- Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 915,43 грн;

- Надбавка за кваліфікацію 424,20 грн;

- Щомісячна додаткова грошова винагорода 94,17 грн;

- Преміювання 3151,20 грн;

- Підйомна допомога 4408,50 грн (не є щомісячним грошовим забезпеченням);

- Винагорода ООС (АТО) з 01.01.2018 4500,00 грн.

Суд враховує, що пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 (далі - Інструкція № 73), передбачалося, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.

Проте, суд звертає увагу, що відповідачами не надано до суду наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби на підставі, яких виплачувалась додаткова винагорода позивачу у січні- березні 2018 року, а у відомості 2018 рік зафіксовано лише нарахування позивачу грошового забезпечення та дані усіх утримань із грошового забезпечення, а у пункті 6 Інструкції № 73, зазначається лише про виплату винагороди, а не нарахування, а тому суд відхиляє доводи ІНФОРМАЦІЯ_8 , що винагорода в сумі 5290,20 грн виплачена за січень 2018 року в лютому 2018 року, за лютий 2018 року позивач отримав грошову винагороду у розмірі 94,17 грн, а за березень 2018 року таку винагороду не отримував.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладені у постанові від 23.12.2025 у справі №420/35557/23.

Отже, у лютому 2018 року позивач отримав грошове забезпечення у сумі 17318,64 грн (18 156,81 - 838,17(преміювання СхРУ)), а у березні 2018 року 19916,50 грн (24325,00 4408,50(підйомна допомога)), а тому сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 2597,86 грн (19916,50 17318,64), сума можливої індексації в березні 2018 року 4 463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачеві індексації-різниці в розмірі 1865,29 грн (4463,15-2597,86) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Щодо врахування індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку допомоги на оздоровлення, суд зазначає таке.

Згідно з пункту 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі Інструкція № 425, діяла до 10.08.2018) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу ІV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 7- 10 пункту 2 глави І Інструкції №558 місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених вище висновків, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, як його складова, має враховуватись у складі місячного грошового забезпечення при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення.

Щодо визначення належного відповідача у справі, то суд виходить с такого.

Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (п. 9 розділу І Інструкції № 558).

Пунктом 7 розділу І Інструкції № 558 передбачено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

За змістом абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Верховний Суд у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21 вказав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд постанові від 19.05.2025 у справі № 420/20215/23, у якій Верховний Суд констатував, що оскільки індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, а у спірний період позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнення належного грошового забезпечення на користь позивачки має проводитись саме із суб`єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_6 ), не можна визнати обґрунтованим.

Враховуючи наведене суд відхиляє доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, що належним відповідачем у цій справі є ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби» (надалі Постанова №43) постановлено ліквідувати, у тому числі, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_9 . як юридичних осіб публічного права територіальні органи Адміністрації Державної прикордонної служби України, а Адміністрації Державної прикордонної служби забезпечити здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідується.

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 та ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 припинені.

При цьому, згідно з відомостями вищезазначеного реєстру, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_5 ліквідовані без правонаступника, тобто без переходу в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права, до іншого суб`єкта, повністю або частково.

Водночас, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 815/1637/17.

Тому, з 05.02.2020 (дата прийняття Постанови №43) ІНФОРМАЦІЯ_5 втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій іншому органу у зазначеній сфері, яким є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

У спірних правовідносинах Адміністрація Державної прикордонної служби України є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , отже саме на Адміністрацію Державної прикордонної служби України мають бути покладені обов`язки щодо відновлення порушених прав позивача.

Суд враховує, що під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач отримував грошове забезпечення в НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково шляхом:

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 08.11.2017 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 08.11.2017 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.11.2017 по 27.01.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.11.2017 по 27.01.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.01.2018 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.01.2018 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки ОСОБА_1 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки ОСОБА_1 без урахування в місячному грошовому забезпеченні індексації грошового забезпечення;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні індексації грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 29.02.2020 по 31.12.2022 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 29.02.2020 по 31.12.2022 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір №371 про надання правничої допомоги від 23.09.2025, акт виконаних робіт від 17.11.2025, квитанція до прибуткового касового ордера від 03.12.2025. Відповідно до наданих доказів сума гонорару адвоката становить 10 000,00 грн.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.

Крім того, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 4 500,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Враховуючи предмет даного позову, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 08.11.2017 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 08.11.2017 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.11.2017 по 27.01.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.11.2017 по 27.01.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.01.2018 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.01.2018 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки ОСОБА_1 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо здійснення розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки ОСОБА_1 без урахування в місячному грошовому забезпеченні індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю за період з 01.03.2018 по 28.02.2020 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 29.02.2020 по 31.12.2022 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 29.02.2020 по 31.12.2022 із розрахунку 1865,29 грн щомісячно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00034039 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Відповідач: НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).

Повне судове рішення складено 27.03.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА