Рішення № 135213762, 27.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Справа № 280/11219/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною відмову ГУНП в Запорізькій області Національної поліції України виплатити добові при перебуванні ОСОБА_1 у відрядженні з 10.03.2025 по 07.07.2025.

Зобов`язати ГУНП в Запорізькій області Національної поліції України здійснити виплату добових при перебуванні ОСОБА_1 у відрядженні з 10.03.2025 по 07.07.2025.

Позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06 січня 2026 року позивач надала до суду заяву по усунення недоліків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що рішення відповідача про відмову у виплаті добових при перебуванні у відрядженні з 10.03.2025 по 07.07.2025 є протиправним. При закінченні відрядження позивачем надано всі необхідні звіти та документи про витрати на житло, заповнені відповідно до чинного законодавства, однак відповідачем відмовлено у виплаті добових у відрядженні. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у відзиві на позовну заяву від 28 січня 2026 року з наступного. Відповідно до вимог Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої наказом МВС України № 650 від 27.07.2012, належною формою звернення особи в межах службових відносин є рапорт або доповідна записка. Після завершення службового відрядження, в межах строку визначеного Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672 (далі - Інструкція № 672), від позивача до відповідача не надходило жодного з передбачених документів, що свідчить про безпідставність посилання позивача на порушення її прав. Позивач звернулася фактично через три місяці після повернення зі службового відрядження. В пакеті документів поданих до звернення були відсутні документи, подання яких є обов`язковим згідно Інструкції № 672 та наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання». Долучені позивачем до звернення від 15.10.2025 накази Національної поліції України № 354 о/с від 05.03.2025, № 533 о/с від 04.04.2025, № 736 о/с від 08.05.2025 та № 903 о/с від 03.06.2025 не є належними доказами для відшкодування витрат в межах Інструкції № 672, адже зазначені акти є виключно розпорядчими документами з кадрових питань щодо організації та продовження стажування ОСОБА_1 , а тому не можуть слугувати правовою підставою для нарахування та відшкодування витрат на відрядження. Доба за проживання позивача становила суму від 1323 гривень до 1845 гривень, тобто перевищувала граничну суму витрат на найм житлового приміщення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02 лютого 2011 р. № 98. Жодних підтверджуючих документів щодо дозволу керівника на перевищення граничної суми витрат на найм житлового приміщення за добу позивачем не надано. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Національною поліцією України 05.03.2025 виданий наказ «Про організацію стажування ОСОБА_1 » №354 о/с.

Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 14.03.2025 №430 о/с, позивача відряджено з 10.03.2025 до 08.04.2025 (терміном на 30 діб) до департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України.

Національною поліцією України 04.04.2025 виданий наказ «Про організацію стажування ОСОБА_1 » №533 о/с.

Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 08.04.2025 №579, позивача відряджено з 09.04.2025 до 08.05.2025 (терміном на 30 діб) до департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України.

Наказом Національної поліції України від 08.05.2025 №736 о/с, продовжений термін стажування ОСОБА_1 з 09.05.2025 по 07.06.2025.

Наказом Національної поліції України від 03.06.2025 №903 о/с, продовжений термін стажування ОСОБА_1 з 08.06.2025 до 07.07.2025.

На звернення позивача від 15.10.2025, відповідачем листом від 20.10.2025 №2178/05/12-2025 повідомлено, що підставою для відшкодування витрат на відрядження є наданий до бухгалтерської служби разом з оригіналами підтвердних документів звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у строк до трьох робочих днів складений відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання». Накази ГУНП в Запорізькій області про службові відрядження та звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від ОСОБА_1 до УФЗБО ГУНП в Запорізькій області станом на 20.10.2025 не надходили. Накази НПУ від 05.03.2025 №354 о/с, від 04.04.2025 №533 о/с, від 08.05.2025 №736 о/с, від 03.06.2025 №903 о/с не є підставою для відшкодування витрат на відрядження.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 року №672, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 №1042/30910, службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Основними завданнями службових відряджень є, зокрема, навчання працівників органів (підрозділів) поліції.

Згідно пункту 1 розділу II Інструкції № 672 при направленні поліцейського в службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу (підрозділу) поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступником відповідно до розподілу обов`язків (функціональних обов`язків).

У наказі зазначаються пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти), найменування органу (підрозділу) поліції, органу військового управління, куди відряджається поліцейський, строк та мета відрядження.

Зміна строків відрядження або пунктів призначення здійснюється шляхом видання нового наказу.

Як встановлено судом, наказами Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 14.03.2025 №430 о/с, від 08.04.2025 №579 позивача відряджено з 10.03.2025 до 08.04.2025 (терміном на 30 діб), з 09.04.2025 до 08.05.2025 (терміном на 30 діб) до департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції України.

Вказані накази видано відповідно до вимог Інструкції № 672, в якому вказано всі відомості, які передбачені даною інструкцією.

В подальшому, Наказом Національної поліції України від 08.05.2025 №736 о/с, продовжений термін стажування ОСОБА_1 з 09.05.2025 по 07.06.2025, Наказом Національної поліції України від 03.06.2025 №903 о/с, продовжений термін стажування ОСОБА_1 з 08.06.2025 до 07.07.2025.

Перебування позивача у відрядженні в спірному періоді відповідачем не спростовано та не є спірним.

Пунктом 2 розділу II Інструкції № 672 встановлено, зокрема, що строк перебування поліцейського у відрядженні визначається керівником, але не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - Постанова №98), та випадків, передбачених пунктами 4 та 6 цього розділу.

З дозволу керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов`язки, ураховується затримка у відрядженні з причин, що не залежать від відрядженого поліцейського, за наявності підтвердних документів. При цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.

Рішення керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов`язки, про продовження строку службового відрядження поліцейського оформляються наказом.

Відповідно до п.3 розділу II Інструкції № 672 поліцейським, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 2 цього розділу, виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 розділу II Інструкції № 672 строк відрядження поліцейських, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, не повинен перевищувати строку такого навчання.

Згідно з пунктом 8 розділу II Інструкції № 672 підготовка наказу про службове відрядження поліцейських, які проходять службу в територіальному (відокремленому) підрозділі (управлінні, відділі, відділенні) органу поліції, а також на підприємствах, в закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції України, покладається на органи (підрозділи) поліції, де за штатним розписом обліковується відряджений поліцейський.

Відповідно до пунктів 1 - 5, 10 розділу ІІІ Інструкції №672 орган (підрозділ) поліції, що відряджає поліцейського, зобов`язаний ознайомити його з кошторисом витрат на відрядження, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, а також забезпечити його коштами для здійснення витрат на відрядження за умови наявності кошторисних призначень на відповідні цілі, оригіналів документів, які є підставою для відрядження, та відсутності заборгованості за раніше виданими авансами. Аванс відрядженому поліцейському може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток.

Якщо поліцейський отримав аванс на відрядження і не виїхав у відрядження, він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про скасування службового відрядження повернути зазначені кошти до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції.

Сума надміру використаних коштів, отриманих поліцейським на відрядження або під звіт і не повернутих в установлений строк, оподатковується в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.

У разі неповернення поліцейським залишку коштів у визначений строк відповідна сума стягується з нього органом (підрозділом) поліції, де він отримав кошти, у встановленому законодавством порядку.

У разі неможливості пред`явлення підтвердних документів у зв`язку з їх утратою (знищенням чи пошкодженням) або залишенням їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих територіях України, якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я поліцейського, поліцейський зобов`язаний подати на ім`я керівника органу (підрозділу) поліції рапорт про неможливість подання підтвердних документів, підписаний особисто та завізований керівником структурного підрозділу органу поліції, де працює відряджений, у якому зазначаються обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення підтвердних документів, а також загальний перелік підтвердних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів). До рапорту поліцейського долучаються документи (за можливості), які можуть підтвердити обставини, що призвели до втрати підтвердних документів та/або неможливості їх вивезення, та факт витрачення коштів на відрядження, які пропонується відшкодувати. Відшкодування зазначених витрат здійснюється з дозволу керівника органу (підрозділу) поліції або особи, яка виконує його обов`язки, після підтвердження відповідним висновком службового розслідування.

Витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови КМУ №98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362), та вимог цієї Інструкції.

Розміри добових витрат та гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу визначаються відповідно до додатка 1 до постанови КМУ № 98.

Згідно з пунктами 12, 13 розділу ІІІ Інструкції №672 після повернення зі службового відрядження протягом п`яти банківських днів поліцейський зобов`язаний подати до бухгалтерської служби звіт про використання коштів. У зазначений строк також повертається сума надміру витрачених коштів.

У разі, коли відряджений поліцейський отримав аванс на службове відрядження готівкою, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня, що настає за днем прибуття до місця постійної служби.

Якщо під час службового відрядження поліцейський застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, керівник органу (підрозділу) поліції або особа, яка виконує його обов`язки, за наявності поважних причин, зокрема виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами, може продовжити строк подання звіту про використання коштів, виданих на відрядження, до 20 банківських днів.

У разі перебування відрядженого поліцейського на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих територіях України, звіт про використання коштів з дозволу керівника органу (підрозділу) поліції або особи, яка виконує його обов`язки, подається після підтвердження відповідним висновком службового розслідування.

Якщо до бухгалтерської служби звіт про використання коштів подано заповненим неповністю, з помилками та/або без підтвердних документів, його разом з усіма документами повертають поліцейському без виконання не пізніше наступного банківського дня, що настає за днем отримання звіту.

Поліцейський у строки, визначені пунктом 12 цього розділу, після повернення звіту про використання коштів повинен подати до бухгалтерської служби виправлений звіт про використання коштів та підтвердні документи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011 №98 (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих у паперовій або електронній формі, відшкодовуються: 1) витрати, зокрема, на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.

Згідно з пунктом 13 Постанови №98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, працівників Національного антикорупційного бюро, працівників Державного бюро розслідувань визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Національним антикорупційним бюро, Державним бюро розслідувань, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція №59), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362).

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (п. 1 Інструкції розділу І № 59).

Відповідно до пункту 4 - 6 розділу І Інструкції №59 підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або рахунок підприємства, що направляє працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.

Аванс може видаватися готівкою:

державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження Офісом Президента України, Апаратом Верховної Ради України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, Міністерством економіки України у складі закордонних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем`єр-міністром України, віце-прем`єр-міністрами, міністрами та заступниками міністрів, а також у складі передових груп, що забезпечують підготовку закордонних візитів зазначених посадових осіб;

працівникам, яких у відрядження направляють державні органи і військові формування, утворені ними в установленому порядку установи та організації, на які законодавством покладено завдання і повноваження з розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності.

Працівнику відшкодовуються (за наявності документального підтвердження оплати) понесені у зв`язку зі службовим відрядженням комісійні витрати у разі обміну валюти, суми комісійної винагороди за надані банком послуги, пов`язані з використанням платіжних карток та готівки (з урахуванням особливостей системи фінансових розрахунків у державі відрядження), зокрема відшкодовуються витрати, пов`язані з перерахуванням авансу на поточний рахунок працівника; поверненням коштів з рахунку працівника на відповідний рахунок підприємства; переказом грошових коштів електронними засобами - у безготівковій формі; проведенням безготівкових розрахунків у валюті, відмінній від валюти рахунку платіжної картки; отриманням готівки із застосуванням платіжної картки; конвертацією готівкової іноземної валюти у національну валюту держави відрядження; отриманням виписки банку-емітента платіжної картки.

Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати (у тому числі на оплату вартості послуг із здійснення Інтернет-замовлення та придбання електронних проїзних документів на транспортні засоби). Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов`язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий/перерахований аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов`язаннями, що регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - постанова № 98) та цією Інструкцією.

Пунктом 14 розділу І Інструкції №59 встановлено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також документи, визначені Податковим кодексом України та цією Інструкцією.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою № 98.

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту (пункт 15 розділу I Інструкції №59).

Звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - звіт про використання коштів, виданих на відрядження), складається і подається працівником (в усіх без винятків випадках) у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою Звіту про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 року за № 1248/27693 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09 травня 2023 року № 239) разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат.

Для відшкодування добових витрат їх сума (вартість) не потребує документального підтвердження (відповідно до абзацу першого пункту 15 цього розділу), водночас необхідна наявність одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні у разі, якщо з не залежних від відрядженого працівника причин відсутні підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат (пункт 17 розділу І Інструкції №59).

Відповідно до пункту 4, 5 розділу ІІ Інструкції №59 за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою № 98.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Відшкодування суми добових витрат здійснюється згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, звітом про використання коштів, виданих на відрядження, та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які підтверджують перебування працівника у відрядженні.

У разі відсутності зазначених в абзаці шостому цього пункту документів добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.

Підприємство за наявності підтвердних документів відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Відряджений працівник перед від`їздом у відрядження забезпечується авансом у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, виданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження) підлягає поверненню працівником на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку, а у разі отримання авансу готівкою сума надміру витрачених коштів підлягає поверненню працівником до каси відповідного державного органу, військового формування, відповідної установи чи організації (абзац перший пункту 11 розділу II Інструкції №59).

У разі якщо відряджений працівник отримав аванс на службове відрядження готівкою, він подає звіт про використання коштів, виданих на відрядження, і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи (абзац другий пункту 11 розділу II Інструкції №59).

Разом із звітом подаються підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат.

Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути зазначені кошти у встановленому законодавством порядку на відповідний рахунок підприємства (або до каси підприємства у разі отримання авансу готівкою).

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата (перерахування) зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, виданих на відрядження (абзаци четвертий - шостий пункту 11 розділу II Інструкції №59).

З аналізу наведених положень, судом встановлено, що відшкодування суми добових витрат здійснюється згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, звітом про використання коштів, виданих на відрядження, та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які підтверджують перебування працівника у відрядженні, підприємство за наявності підтвердних документів відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення.

При цьому, відряджений працівник перед від`їздом у відрядження забезпечується авансом у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати.

Водночас, відповідачем не доведено та матеріали справи не містять доказів на підтвердження забезпечення позивача відповідачем вказаним порядком авансом.

Як встановлено з наказів Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 14.03.2025 №430 о/с, від 08.04.2025 №579 позивача необхідно було забезпечити коштами на відрядження за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Враховуючи, що відповідачем не було забезпечено позивача авансом, вимога Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо подання позивачем звіту про використання коштів, виданих на відрядження до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, не відповідає вищенаведеним положенням.

Позивач надав відповідачу підтвердні документи, які засвідчують вартість витрат на найм житла, що відповідачем не спростовано.

Однак, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу суму витрат на найм житлового приміщення за добу у межах граничних розмірів затверджених Додатком №1 до Постанови №98.

За наявності таких обставин, після повернення з відрядження відповідач повинен був виплатити позивачу добові за час відрядження та витрати на найм житлового приміщення в розмірі, визначеному чинним законодавством на час відрядження, за кожну добу відрядження.

Як встановлено судом, таких виплат відповідачем здійснено не було, що є протиправним та є підставою для задоволення позовних вимог.

Решта доводів сторін, висновок суду про задоволення позовних вимог не спростовують.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Запорізькій області виплатити добові при перебуванні ОСОБА_1 у відрядженні з 10.03.2025 по 07.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області здійснити відшкодування добових витрат та витрат на найм житлових приміщень за час перебування у службовому відрядженні ОСОБА_1 з 10.03.2025 по 07.07.2025 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (вул.Дмитра Апухтіна, буд. 29, м.Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 40108688).

Повне судове рішення складено 27.03.2026.

Суддя Б.В. Богатинський