Рішення № 135213760, 27.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2026 року Справа № 280/2078/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Приходська, буд.58, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 43315529), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського МУ МЮ України Білан Дмитро Геннадійович (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського МУ МЮ України Білан Дмитро Геннадійович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №80230456, прийняту 13.02.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білан Дмитром Геннадійовичем.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови старшого державного виконавця Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білан Дмитро Геннадійович від 13.02.2026 про відкриття про відкриття виконавчого провадження №80230456.

Ухвалою від 17.03.2026 відкрито провадження в справі №280/2078/26 з врахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалено проводити розгляд справи без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача докази.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Спірну постанову вважає правомірною та обгрунтованою.

Треті особи повідомлялась про розгляд даної справи належним чином, пояснень щодо суті спору не надано до суду.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється та справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №80230456 з примусового виконання Постанови №2756 від 17.06.2025 виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на позивача штрафу 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якій зазначено, що вона набрала законної сили 28.06.2025 року та строк її пред`явлення до примусового виконання до 28.09.2025 року.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білан Дмитра Геннадійовича від 13.02.2026 відкрито виконавче провадження № 80230456.

Підставою для відкриття виконавчого провадження 13.02.2026 стало надходження до державного виконавця постанови №2756 виданої 17.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на позивача штрафу за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З вищевказаною постановою від 13.02.2026 позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Під виконавчим провадженням як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII в редакції на час спірних відносин), розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII зазначає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт перший частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII указує, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону).

Статтею 4 Закону №1404-VIII визначені вимоги до виконавчого документа.

Так, відповідно до частини першої статті 4 цього Закону У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За правилами положень частин першої та другої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частиною першою та другою статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За загальними правилами, відповідно до частини першої статті 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтями 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Поряд з цим, абзацом першим статті 303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу набирає законної сили після її вручення особі. Оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано забезпечити визначеність сторін у правовідносинах, що склалися між сторонами. У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу вона підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого для добровільної сплати штрафу порушником, - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При цьому, постанова про накладення адміністративного стягнення може бути звернена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час спірних відносин не припинений та не скасований.

15.03.2022 прийнято Закон України №2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, доповненого Законом № 2129-ІХ, який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Щодо доводів позивача на пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що вказана постанова є виконавчим документом, за якою стягувачем є держава, тому підлягає пред`явленню до примусового виконання протягом трьох місяців.

З тексту постанови №2756 вбачається, що вона прийнята 17.06.2025. Постанова набрала законної сили 28.06.2025.

Суд також враховує, що оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, яким передбачено, що на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом 1404, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 260/2595/22, від 03.08.2023 у справі № 420/10415/22.

Позивач вказав, що відділ, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), мав повернути постанову стягувачу без прийняття до виконання, оскільки пропущено встановлений частиною першою статті 12 Закону № 1404 тримісячний строк пред`явлення постанови до виконання.

Частиною першою статті 26 Закону № 1404, передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею. 27 цього Закону.

Частиною першою статті 28 Закону Закон № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що державний виконавець у визначений частиною 5 статті 26 Закону № 1404 строк приймає до примусового виконання виконавчий документ (відкриває виконавче провадження), який містить відомості про набрання ним законної сили.

При цьому обов`язку перевірки державним виконавцем відомостей про набрання виконавчим документом законної сили Закон № 1404 не містить.

Судом для вирішення спору враховано висновки Верховного Суду у постанові від 6 травня 2020 року у справі № 815/6844/17 відповідно до яких органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону України «Про виконавче провадження» не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Позивач у позовній заяві також зазначає, що про винесення постанови № 2756 від 17.06.2025 дізнався лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження та не отримав її досі, а тому вважає, що державним виконавцем протиправно розпочато її примусове виконання.

При цьому суд звертає увагу, що правомірність постанови № 2756 від 17.06.2025 та дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо її винесення, в тому числі щодо неповідомлення ОСОБА_1 про складення такої постанови не є предметом цього спору. Натомість у спорі, що розглядається предметом оскарження є, постанова про відкриття виконавчого провадження № 80230456 від 13.02.2026 року.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов переконання про те, що на момент пред`явлення постанови №2756 до виконання (15.01.2026) та відкриття виконавчого провадження (13.02.2026) воєнний стан на території України триває. Отже, строк пред`явлення виконавчого документа, передбачений ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII, є перерваним, а тому відповідач правомірно прийняв виконавчий документ до виконання та відкрив виконавче провадження.

З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд доходить висновку, що доводи позивача про обов`язок відповідача повернути постанову без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є помилковими, а відтак оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст.9, 77, 90, 242-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Приходська, буд.58, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 43315529), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського МУ МЮ України Білан Дмитро Геннадійович (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 287, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27.03.2026.

Суддя А.В. Сіпака