Ухвала суду № 135213249, 25.03.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

25 березня 2026 року Справа №200/9340/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглядаючи в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника адвоката Семенова Є.С. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії щодо поновлення виплати пенсії з червня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком довічно. В 2014 році позивач на законних підставах виїхав за кордон та 01.08.2025 через представника звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії. Проте відповідач відмовив у задоволенні заяви посилаючись на неправомочність представника, необхідність особистого подання заяви та відсутності деяких документів.

Ухвалою від 02 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 15 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін. Питання дотримання строку звернення до суду вирішено розглянути під час розгляду справи.

Ухвалою від 23 березня 2026 року відмовлено у розгляді справи в порядку загального провадження та витребування доказів.

Відповідач у відзиві на позов заявив про необґрунтованість заявлених позивачем вимог, зазначив, що ОСОБА_1 з часу припинення виплати пенсії, а саме з 01.04.2016 по теперішній час на підставі статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» за поновленням виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не звертався, нарахування та виплата пенсії з 01.04.2016 не здійснювались. Станом на 30.12.2025 ОСОБА_1 фізичну ідентифікацію не проходив, заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації до територіальних органів Пенсійного фонду України не подавав. З урахуванням викладеного Головне управління вважає, що ним не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Наполягає на пропуску позивачем строку звернення до суду та завищеною сумою витрат на правову допомогу.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому звернув увагу на суперечність пояснень відповідача. Додатками до позову підтверджується факт звернення позивача із заявами про поновлення виплати пенсії в серпні та жовтні 2025 року. Стосовно строку звернення до суду заявляє про триваюче правопорушення. Підтримав доводи позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому позивач виїхав за межі України.

На звернення представника позивача, переадресоване від ГУ ПФУ в Харківській області за належністю листом від 28.08.2025, відповідач листом від 25.09.2024 повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Селидівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Виплату пенсії призупинено до з`ясування з березня 2016 року на підставі статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за поновленням виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не звертався.

Листом від 26.10.2025 відповідач повідомив представника позивача, що подання заяв щодо поновлення виплати пенсії представником позивача не передбачено Порядком № 22-1.

29.10.2025 представник позивача адвокат Семенов Є.С. повторно подав заяву про поновлення виплати пенсії, до якої додав: копії паспорту, РНОКПП ОСОБА_1 ; документи на представництво; свідоцтво про підтвердження знаходження ОСОБА_1 в живих від 10.10.2025, видане консульською установою України у Федеративній Республіці Нігерія; заяву про неотримання пенсії в рф.

Відповідач листом від 06.11.2025 надав відповідь про залишення без розгляду заяв з одного і того ж питання, якщо воно вирішено по суті.

Вирішуючи питання дотримання строку звернення з цим адміністративним позовом, суд дійшов таких висновків.

В ухвалі судді від 02.12.2025 про залишення позовної заяви без руху було зазначено, що позивачем пропущений строк звернення з позовними вимогами за межами шести місяців, що передують даті звернення до суду з цим позовом, та запропоновано надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин та докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення з цим позовом.

На виконання вказаної ухвали представником позивача подана заява, в якій не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки стверджується про відсутність факту пропуску такого строку.

Представником вказано на триваючий характер порушення та відлік шестимісячного строку звернення до суду з моменту отримання листа відповідача від 06.11.2025.

Вказані доводи суд відхиляє, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, про припинення якої особі стає достовірно відомо не пізніше наступного місяця, незалежно від листування з уповноваженим органом та отримання відповідей на звернення.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 142 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі №420/19263/24. Предметом спору у вказаній справі №420/19263/24 став розмір нарахування пенсії за період з 20 червня 2022 року, однак з позовом до суду позивачка звернулася 19 червня 2024 року.

«…Колегія суддів дійшла висновку, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовом і не зазначила поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, оскільки могла та повинна була дізнатися про неналежний розмір пенсії ще в липні 2022 року, тобто у наступному місяці після призначення їй пенсії за віком.

На думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою, якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено, зокрема, положеннями статей 44, 45 Закону №1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Так, згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема, згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Посилання позивачки на лист відповідача від 06 травня 2024 року не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з`ясування порядку нарахувань, тоді як перша виплата пенсії за віком була здійснена у липні 2022 року, що надає позивачці об`єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Врахувавши указане, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена відсутністю активних дій з боку позивачки.

З урахуванням наведеного, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Крім того, Суд наголошує, що 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду.

Суд у цій справі наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

З огляду на зазначене Судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України…».

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду при вирішенні цієї справи за позовом ОСОБА_1 , суд також зауважує на різній правовій природі норм статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є нормами матеріального права, порівняно з процесуальними нормами статті 122 КАС України.

Тобто, строк звернення до суду стосується лише питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

За приписами статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З цього приводу суд вказує, що право позивача на отримання пенсійних виплат відповідачем не заперечується. Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалось.

При цьому конструкція статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стосується не обставин відсутності нарахування пенсії, а факту її не отримання пенсіонером, який зі свого боку повинен був вчинити певні дії для її отримання.

У цій справі стороною позивача не надано суду жодного доказу про обраний позивачем спосіб виплати пенсії (на банківський рахунок, поштою тощо).

В практичній площині стороною позивача не доведено, що після виїзду за межі України, зокрема під час перебування у Федеративній Республіці Нігерія, позивач протягом десяти років надав органу Пенсійного фонду будь-яку інформацію про свій банківський чи діючий картковий рахунок, інші банківські, фінансові чи поштові реквізити, які б дали відповідачеві фактичну можливість у який-небудь спосіб здійснювати виплату/перерахування призначеної пенсії.

За відсутністю вказаних доказів суд дійшов висновку, що до моменту звернення до Пенсійного фонду у серпні 2025 року позивач не мав можливості отримувати пенсію через власну бездіяльність, позбавивши відповідача фактичної можливості її виплачувати.

За вказаних обставин, враховуючи предмет спору та те, що у спірний період відповідач зі свого боку припинив нарахування пенсії позивачеві, суд не знайшов підстав для застосування матеріально-правових норм частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при вирішення питання дотримання строку звернення до суду.

Оскільки позивачем не доведена наявність поважних причин пропуску передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, не надано жодного доказу наявності обставин, які б перешкоджали чи утруднили звернення до суду, суд дійшов висновку, що вказаний строк пропущений за відсутністю поважних причин.

Отже, стверджуючи про припинення виплати пенсії з червня 2014 року та звернувшись до суду у листопаді 2025 року, позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом більш ніж на 10 років!

Наведені вимоги процесуального закону жодним чином не перешкоджають доступу до суду, оскільки прийняття позовної заяви залежить від дотримання саме позивачем загальних строків такого звернення.

Як зазначено вище, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Крім того, встановлення строків звернення до суду слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що зокрема слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб`єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення Круз проти Польщі від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

За встановлених у справі обставин, враховуючи відсутність жодних доказів неможливості чи утруднення звернення позивача до суду, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку поважними.

Позивач звернувся до суду з цим позовом через представника 20 листопада 2025, про що свідчить поштовий штемпель на конверті з позовною заявою.

Отже позовні вимоги в межах строку звернення до суду заявлені за шість місяців, що передують такому зверненню, а саме за період з 20 травня 2025 року.

Позовні вимоги за період з червня 2014 року до 19 травня 2025 року включно заявлені за межами передбаченого законом строку, підстав для його поновлення суд не встановив.

Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 123, 171, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії з червня 2014 року до 19 травня 2025 року включно - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст ухвали виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/) відповідно до наявних умов електропостачання та функціонування програмного забезпечення через обставини збройної агресії проти України.

Суддя Г.А. Чекменьов