Рішення № 135213218, 26.03.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року Справа№200/1252/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 15.01.2026 року № 914120192596 про відмову у поновленні пенсії;

- зобов`язання прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком з 15.01.2026 року у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року (з урахуванням уточнень від 07.03.2026 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживає у м. Донецьку, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, де отримувала пенсію за віком, виплату якої з 01 квітня 2017 року припинено через скасування довідки ВПО.

Зазначає, що позивач звернулася до Пенсійного фонду України з проханням надати можливість пройти відеоідентифікацію.

07.01.2026 року після проходження фізичної ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку Головне управління ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення про встановлення особи.

Рішенням відповідача від 15.01.2026 № 914120192596 позивачу відмову у поновленні пенсії, оскільки пенсія зупинена до 2022 року.

Позивач вважає протиправним рішення про відмову у поновленні виплати пенсії, тому звернулася до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року вказаний позов залишено без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 26.03.2026 року надав до суду відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Щодо поновлення виплати пенсії у спосіб, встановлений частиною 1 статті 46 Закону № 1058 зазначає, що частиною 1 статті 46 визначено нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Отже, термін поновлення пенсії, визначений частиною 1 статті 46 Закону №1058 суперечить терміну поновленню пенсії, зазначеному у позовній заяві ОСОБА_1 з 01.04.2017 року.

З зазначених підстав просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що доведено пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 06.08.2001 року.

ОСОБА_2 звернулася до Пенсійного фонду України з заявою на ідентифікацію особи за допомогою відеозв`язку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.01.2026 року №943522 встановлено особу ОСОБА_1 .

Доказів звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії сторонами до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.01.2026 року № 914120192596 позивачу відмовлено в поновленні пенсії.

Зокрема, в спірному рішенні відповідача зазначено, що відповідно до умов абзацу 3 частини 4 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2022 № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсії, грошових допомог на період введення воєнного стану» особам, які проживають на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій яким було припинено в період з 1 серпня 2022 р. відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії може бути відновлена за поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

При розгляді електронної пенсійної справи управлінням встановлено, що заявниці припинено виплату пенсії до 1 серпня 2022 року, а саме: з 01.04.2017 року.

Поновлення пенсії неможливо, оскільки відсутнє особисте звернення пенсіонера до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Отже, відповідач відмовив ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії, як зазначено в рішенні, за її заявою від 01.11.2025 № 434665, тобто до проходження ідентифікації (07.01.2026 року) та встановлення особи ОСОБА_1 , проте причиною відмови вказано відсутність особистого звернення пенсіонера до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Головне управління надало довідку від 23.03.2026 про нараховану та фактично виплачену пенсію за період з квітня 2017 року по березень 2026 року по пенсійній справі 914120192596 ОСОБА_1 , згідно з якою, позивачу не нараховувалась пенсія з квітня 2017 року.

Перевіряючи правомірність рішення відповідача, суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія) визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Згідно із частиною третьою статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

З 01.01.1992 постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII введено в дію Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 - в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 12 Закону № 1788-XII передбачено, що жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, мають право на пенсію за віком.

При цьому, з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

У розумінні статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 року № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період воєнного стану» (далі - Постанова № 162) особам, які проживають на територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій яким було припинено в період з 01 серпня 2022 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, виплата пенсії може бути відновлення за поданими з використанням відділеного кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу. Порядок та умови встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв`язку органами Пенсійного фонду України затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Міністерством соціальної політики та Міністерством цифрової трансформації.

З 20 березня 2025 року набув чинності «Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 (далі - Порядок №299).

Відповідно до вказаного порядку, одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786 (далі - Перелік №376).

Відповідно до умов абзацу 3 частини 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2022 №162, виплата пенсії може бути відновлена за поданням з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис», створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через вебпортал електронних послуг пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Місце реєстрації ОСОБА_1 - місто Донецьк, відповідно до Переліку № 376, віднесено до тимчасово окупованих територій Російською Федерацією.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 299 виплата пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях або перебувають за межами України, здійснюється за умови проходження фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року. Фізична ідентифікація є процедурою встановлення особи одержувача на підставі документів, що посвідчують особу, та може здійснюватися, зокрема, шляхом ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку або з використанням електронних засобів ідентифікації. У разі відсутності інформації про проходження фізичної ідентифікації виплата пенсії підлягає припиненню з 1 січня наступного року (пункт 7 Порядку № 299).

Водночас, пунктом 8 Порядку № 299 передбачено, що виплата пенсії підлягає поновленню за заявою особи після встановлення її особи органом Пенсійного фонду України, у тому числі за результатами ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку.

Таким чином, процедура фізичної ідентифікації спрямована виключно на встановлення особи одержувача пенсії на підставі поданих ним документів та не передбачає отримання органом Пенсійного фонду України будь яких інших відомостей, окрім тих, що необхідні для підтвердження особи пенсіонера.

Позивач, у свою чергу, вчинив усі передбачені законодавством дії, необхідні для проходження фізичної ідентифікації, зокрема 07.01.2026 року пройшла процедуру ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку та пред`явила документ, що посвідчує його особу пенсійне посвідчення громадянина України, про що свідчить фото з матеріалів пенсійної справи позивача.

Сам факт проведення відеоконференцзв`язку, під час якого позивач особисто пред`явила документ, що посвідчує особу, свідчить про встановлення її особи.

Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, пенсія є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, право на отримання якої виникає у особи на підставах та в порядку, визначених Законом № 1058-IV, та підлягає безперервній виплаті після її призначення. Обов`язок щодо забезпечення своєчасної та повної виплати пенсії покладається на органи Пенсійного фонду України. Відповідно, припинення або відмова у поновленні виплати пенсії допускається виключно у випадках та порядку, прямо передбачених законом, за наявності належних правових підстав.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 Закону № 1058-VI, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Станом на час припинення позивачу виплати пенсії у 2017 році ст. 49 вказаного Закону діяла в іншій редакції, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припинялася:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.

Проте, іншими Законами підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлено.

У судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.

Відомостей про прийняття органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав сторонами не надано.

Крім того, як зазначено вище, в спірному рішенні відповідача від 15.01.2026 року зазначено, що поновлення пенсії неможливо, оскільки відсутнє особисте звернення пенсіонера до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Абзацом 1 пункту 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що 1.1. заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Застережень щодо особистого подання заяв вказана норма не містить, а відповідач навіть не намагався встановити, яким чином позивач, яка зареєстрована у м. Донецьк звернулася до ПФУ при тому, що діючим законодавством передбачено звернення громадян виключно двома способами: за заявами про поновлення виплати пенсії, поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою КЕП.

Таким чином, оскільки причиною відмови у поновленні пенсійних виплат позивачу вказано відсутність особистого звернення пенсіонера до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1.1 Порядку № 22-1, а вказана норма не передбачає особистого звернення особи, відмова позивачу у поновленні пенсійних виплат є неправомірною.

Відтак, враховуючи неправомірне рішення відповідача щодо відмови у поновленні пенсії, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.01.2026 року № 914120192596 про відмову у поновленні пенсії підлягає скасуванню.

Керуючись наведеним вище, суд вважає, що належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 15.01.2026 року, тобто після проходження фізичної ідентифікації, як уточнив представник позивача в заяві від 07.03.2026 року.

Вимога позивача про поновлення виплати пенсії у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року є необгрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

По-перше, представник позивача просила поновити виплату саме з 15.01.2026 року, а по-друге, вина позивача у неотриманні пенсії ніким не встановлена, та вказана норма стосується виплат пенсій органом ПФУ у добровільному порядку, що унеможливлює, в свою чергу застосування приписів ч. 1 ст. 46 № 1058-IV.

Крім того, пунктом 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року встановлено, що поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:

після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;

за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку.

Під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частиною четвертою статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пункт 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає припинення пенсійних виплат саме у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.

Водночас, представник позивача вказала, що виплату пенсії позивачу з 01.04.2017 року припинено не з підстав непроходження ідентифікації, а з підстав скасування довідки ВПО.

Отже, пункт 8 постанови КМУ від 11.02.2025 № 299 стосується випадків звернення осіб Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Водночас, ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу за допомогою BankID Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», про що свідчить його довідка про реквізити від 30.10.2025 року про віддалене відкриття на ім`я позивача рахунку для поповнення.

Отже, звернутися до Пенсійного фонду України можна також через BankID, авторизувавшись на вебпорталі електронних послуг ПФУ, вказавши свій банк, пройти перевірку (код у SMS) та підтвердити передачу даних.

Оскільки позивач звернулася до відповідача не з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, то пункт 8 постанови КМУ від 11.02.2025 № 299 на неї не розповсюджується, тому в частині цих вимог слід відмовити.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 532,48 гривень.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.01.2026 року № 914120192596 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 15.01.2026 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26 березня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.Б. Голубова