Постанова № 135208710, 26.03.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/250/26

номер провадження 3/531/104/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м.Карлівка

Суддя Карлівського районного суду Полтавської області Фисун Л.С.., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції № 3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 51 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

07.02.2026 о 12 год 12 хв за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, буд.99 Полтавського району Полтавської області, у магазині «Маркетопт» ОСОБА_1 таємно викрала з полиць магазину продукти харчування, речі, засоби гігієни на загальну суму 1108 грн 35 коп.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначила, що з протоколом ознайомлена та згодна (а.с.1).

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, зокрема, рекомендованим листом з судовою повісткою направленим за фактичним місцем проживання, причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності чи про відкладення не подавала.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Частина 2 ст. 268 КУпАП закріплює, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 51 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Із урахуванням строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначених ст. 277 КУпАП, вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП та ч. 2 ст. 268 КУпАП суд вважає що ці висновки дають підстави для розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Нормами ч. 2 ст. 51 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП підтверджується наступними доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 395445 від 07.02.2026 (а.с. 1);

-рапортом чергового ВП № 3 про надходження повідомлення зі служби 102 стосовно крадіжки (а.с. 2);

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких вона зазначає, що 07.02.2026 о 12:00 прийшла до магазину "Маркетопт", поклала у корзину товари на суму приблизно 1108 грн та направилась до виходу, коштів купити ці товари в неї не було. На виході її зупинили працівники магазину та викликали поліцію (а.с.3);

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 , у яких він повідомляє, що працює охоронцем у магазині "Маркетопт", 07.02.2026 о 12:30 він через камери спостереження виявив, що ОСОБА_1 не розрахвалась за товари та направилась до виходу. Зупинивши ОСОБА_1 , він повідомив про подію керівництво (а.с.4);

-письмовими поясненнями ОСОБА_3 , у яких вона повідомила, що перебуваючи на робочому місці 07.02.2026 о 12:00 до неї звернувся охоронець, який повідомив про затримання особи яка вчинила крадіжку (а.с.5);

-видатковою накладною №5820-00007 від 07.02.2026 у якій зазначений перелікт товарів, кількість, ціна та загальна сумма, без ПДВ викраденого товару (а.с. 6).

Диспозиція ч. 1 статті 51 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні: 1) крадіжки (таємного викрадення чужого майна); 2) шахрайства (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою); 3) привласнення; 4) розтрати.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.

Таким чином обов`язковою умовою настання відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП є, зокрема, вчинення умисних дій, направлених на таємне викрадення чужого майна.

На підставі досліджених у справі доказів, суд встановив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, тобто дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, вартість якого на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням викладеного, а саме: даних про особу порушника, характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 51, 276-280, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. (Реквізити для зарахування коштів до державного бюджету: отримувач-ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), рахунок №UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету-22030106).

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л.С.Фисун