Рішення № 135207419, 26.03.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1451/25

2/290/245/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 березня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Шакалова Андрія Вікторовича розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, м. Київ до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.Рух справи.

1.1. 29 грудня 2025 року позовна заява надійшла до суду.

1.2. 30 грудня 2025 року було відкрито провадження по справі, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

1.3.Судом направлено сторонам ухвалу про відкриття провадження, сторони повідомлені належним чином. Відповідач повідомлений засобами поштового зв`язку.

1.4. З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

2.Обґрунтування позовних вимог.

2.1. ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28.11.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 162166 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.

2.2.Сума (загальний розмір) кредиту становить 22892.00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 16010.34 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №154563 від 24.09.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 2990.02 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3891.64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

2.3. 16.04.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

2.4. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 23362,18 грн, з яких: 15538,26 грн заборгованість за тілом; 6421,92 грн - заборгованість за відсотками, 402 грн. - заборгованість за комісією, 1000 грн - заборгованість за штрафними санкціями, яку позивач просив стягнути на свою користь. Також позивач просить стягнути на свою користь понесені ним судові витрати по справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Обставини справи встановлені судом.

1.1. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.2. Судом об`єктивно встановлено, що 28.11.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 162166 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор b2106844 відправлено 28.11.2024 на номер телефону НОМЕР_3 відповідача.

1.3.Відповідно до п.п. 2.2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 22892.00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві грн. 00 коп.) що надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 16010.34 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №154563 від 24.09.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 2990.02 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3891.64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

1.4. Відповідно до договору строк дії кредитної лінії 126 днів.

1.5. Відповідно до Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки, що становить 0,7176% в день.

1.6. На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів. Дане клопотання було задоволене, витребувана інформація надійшла до суду 10.03.2026 року.

1.7. 16.04.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

1.8. Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 23362,18 грн, з яких: 15538,26 грн заборгованість за тілом; 6421,92 грн - заборгованість за відсотками, 402 грн. - заборгованість за комісією, 1000 грн - заборгованість за штрафними санкціями, яку позивач просив стягнути на свою користь. Також позивач просить стягнути на свою користь понесені ним судові витрати по справі.

2.Законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін.

2.1. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2.2. Приписи частин 1, 3 статті 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

2.3. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2.4. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

2.6. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

2.7. Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

2.8. Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

2.9. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

2.10. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

2.11. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23362,18 грн, з яких: 15538,26 грн заборгованість за тілом; 6421,92 грн - заборгованість за відсотками, 402 грн. - заборгованість за комісією, 1000 грн - заборгованість за штрафними санкціями. З наданих АТ «Ощад Банк» доказів судом достовірно встановлено переказ первісним кредитором 28.11.2024 року на рахунок відповідача суми 2990,02 грн. Виходячи із вказаного, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2990,02 грн., оскільки це підтверджується належними та допустимими доказами.

2.12. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

2.13. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

2.14. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

2.15. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

2.16. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

2.17. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2.18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.19. За погоджених сторонами умовами договору кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 126 днів по 0,7176% за кожен день кредитування. Тому стягненню підлягає сума нарахованих відсотків в період кредитування (126 днів) в розмірі 2703,50 грн., (тіло кредиту 2990,02 грн.) оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження пролонгації строку кредитування.

2.20. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

2.21. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

2.22. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

2.23. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

2.24. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

2.25. Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

2.26. За правилами ч. 8, 12 ст. 11 даного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

2.27. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

2.28. Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

2.29. Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

2.30. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

2.31. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

2.32. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

2.33. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

2.34. Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав передбачених кредитним договором обов`язків з повернення одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що у свою чергу, відповідно до закону та умов договору порушило права кредитора ТОВ «Юніт Капітал».

2.35. Отже, на переконання суду, наявні у матеріалах справи докази, підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність простроченої заборгованості за кредитним договором, зважаючи також на відсутність контррозрахунку, який би спростував наявність боргу та його розмір. Враховуючи вище викладене, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 5693,52 грн., що складається з тіла кредиту - 2990,02 грн. та нарахованих відсотків в межах строку кредитування - 2703,50 грн.

3. Щодо вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією.

3.1.Разом з тим, вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими штрафними санкціями в розмірі 1000 грн., комісією в сумі 402 грн, суд виходить з такого.

3.2. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

3.3. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

3.4. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

3.5. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

3.6. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

3.7. На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

3.8. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

3.9. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

3.10. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

3.11. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

3.12. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

3.13. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

3.14. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

3.15. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

3.16. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

3.17. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі№ 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

3.18. Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими штрафними санкціями в розмірі 1000 грн., комісією в сумі 402 грн необхідно відмовити за безпідставністю.

4. Розподіл судових витрат.

4.1. На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 616,75 грн.

4.2. Також позивач просить стягнути на свою корить суму витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., дні витрати підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 10/09/2025-02 від 10.09.2025 року, укладеним між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Соломко та партнери»; протоколом погодження вартості послуг; актом приймання-передачі наданих послуг, за яким адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано позивачу послуги: складання позовної заяви до відповідача (2 год. - 5 000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості до відповідача (2 год. - 1 000,00 грн), підготовка адвокатського запиту (1 год. - 500,00 грн), підготовка та подача клопотання (1 год. - 500,00 грн), всього на суму 7 000,00 грн.

4.3. Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та є співмірним із виконаною адвокатом роботою у цій справі.

При ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.Рішення судді.

1.1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

1.2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, м. Київ) заборгованість за кредитним договором в розмірі 5693,52 гривень.

1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

1.4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у розмірі 616,75 гривень.

2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

2.3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ