Рішення № 135207397, 27.03.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 185/14189/25

Номер провадження 2/289/682/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 4980,00 грн., зазначивши, що 25.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75231243 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 1470,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,99% у день (базова процентна ставка/фіксована), договір було підписано електронним підписом позичальника у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Того ж дня позивач виконав свої зобов'язання передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1470,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 4980,00 грн., зокрема : 1470,00 грн. за основною сумою боргу, 3510,00 грн. за відсотками.

19.11.2021 позикодавець ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали договір факторингу №1911, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75231243.

В подальшому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відступлено право вимоги за вказаним договором позики, зокрема 03.04.2023 право вимоги до відповідача за договором позики № 75231243 від 25.06.2021 перейшло до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» згідно умов Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за вказаним договором позики, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за договором позики №75231243 від 25.06.2021 в розмірі 4980,00 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 29.01.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27.02.2026 з викликом сторін, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення (а.с.19), копію ухвали направлено сторонам, однак направлена відповідачу судова кореспонденція повернулася до суду не врученою адресату по причині «Адресат відсутній» (а.с.83,100), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, відповідача ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду було повідомлено шляхом доставки SMS-повідомлення щодо документу «Судова повістка-повідомлення» на вказаний в позовній заяві номер телефону (а.с.22,92), а також шляхом доставки документу в електронному вигляді «Судова повістка-повідомлення» на електронну адресу відповідача (а.с.21,91), таким чином судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 27.02.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» інформацію про належність ОСОБА_1 карткового рахунку та виписку по цьому картковому рахунку (а.с.84), інформація на виконання вказаної ухвали надійшла до суду 17.03.2026 (а.с.101-104).

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності, вказавши, що проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.27,96,105).

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно і належним чином, відзив на позовну заяву від нього до суду не надходив, заяв чи клопотань не заявляв.

Судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та статті 280 ЦПК України.

Урівноваженням прав відповідача є його право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які він міг подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням його позиції.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції станом на дату укладення договору) визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи, що 25.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики № 75231243 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), згідно з умовами якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк (строк позики) шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с.39). Договір підписано сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, а саме ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором PІIJ0v2Ayo, що підтверджується також довідкою про ідентифікацію (а.с.40).

Відповідно до пункту 2 договору сума позики 1470,00 грн.; строк позики (строк договору) 30 днів, процентна ставка (базова)/день 1,99% (фіксована); дата повернення позики 25.07.2021; знижена процентна ставка 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною)/день 2,70%. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи день отримання та повернення, на залишок позики (п.4).

До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (а.с.43-53).

Згідно з довідкою № КД-000057493/ТНПП від 07.10.2025, наданою ТОВ «Фінансова компанія» «Фінекспрес», відповідно до договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між останнім та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 25.06.2021 було здійснено переказ коштів у сумі 1470,00 грн.; отримувач Демура Олексій - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.41 на звороті), що також підтверджується копією платіжної інструкції/операції (а.с.41).

Банківська картка № НОМЕР_1 емітована АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 (а.с.101). З виписки за договором вбачається рух коштів за період з 25.06.2021 по 28.06.2021 та зарахування 25.06.2021 на картку переказу на суму 1470,00 грн. (а.с. 103).

Таким чином ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало своє зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на вказаний позичальником ОСОБА_1 в розділі 18 Договору «Реквітити сторін» рахунок НОМЕР_1 на суму 1470,00 грн.

Договір позики № 75231243 від 25.06.2021 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, вони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину і волевиявлення учасників договору було вільним. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.

З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що відповідач заборгованість за Договором позики № 75231243 від 25.06.2021 не погашав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4980,00 грн., з яких: 1470,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 1510,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, нарахованими за період з 25.06.2021 по 23.10.2021 (а.с.78-80).

19.11.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (фактор) укладено договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги) (а.с.54-59).

До договору факторингу №1911 від 19.11.2021 додано Реєстр прав вимог №3 від 19.11.2021, який підписаний сторонами договору факторингу, яким підтверджується перехід до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» прав вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75231243 від 25.06.2021 в розмірі 4980,36 грн. (а.с.59 на звороті-60).

03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (клієнт) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (фактор) укладено договір факторингу № 030423-ФМ, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги) (а.с.62-67).

Із копії Реєстру боржників до договору факторингу від 03.04.2023 слідує, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги, зокрема, і до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75231243 від 25.06.2021 в розмірі 4980,36 грн. (а.с.67-68).

Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог оформлені згідно вимог чинного законодавства, є належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за Договором позики № 75231243 від 25.06.2021.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 25.06.2021 отримав кредит в розмірі 1470,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем було переуступлено позивачеві.

Даючи оцінку встановленим обставинам, дослідивши наявні у справі докази, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконав, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 133, ч.ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Ткаченко Ю.О. надавалась правова (професійна правнича) допомога позивачу у даній справі, що підтверджується Договором №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 (а.с.69 на звороті-70), витягом з акту №4Ф-П від 13.10.2025 на суму 4500,00 грн. (а.с.73 на звороті), копією платіжної інструкції (а.с.75 на звороті), ордером на надання правничої допомоги (а.с.76) та довіреністю від 04.09.2025 (а.с.77).

Заперечень зі сторони відповідача на заявлений розрахунок суми судових витрат у розмірі 4500,00 грн. не надходило.

Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 зроблено висновок, що у розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Враховуючи те, що сторони мають право на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи, беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, які підтверджуються наданими позивачем доказами, а також те, що відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, в судовому засіданні не вказував про неспірмірність зазначеної суми та не зазначав підстав для зменшення розміру таких витрат, з урахуванням положень частини шостої статті 137 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для зменшення зазначеної суми судових витрат.

Таким чином позивачем документально підтверджено понесення витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (а.с.36) та правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., які у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 76-81, 141, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (08200, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором позики №75231243 в розмірі 4980,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., а всього 11902,40 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот дві грн. 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО