Рішення № 135206945, 26.03.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 285/6197/25

РІШЕННЯ

іменем України

"26" березня 2026 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, представника позивача не з`явився, відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначено, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №018160/4605/0000404 від 10.05.2024, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов?язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «AudiA8» Д.Н.3. НОМЕР_1 та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії Договору з 12.05.2024 по 11.05.2025.

21.05.2024 в м. Києві на по Великій Кільцевій дорозі, 12 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3 ) та транспортного засобу «Даф» д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2024 по справі №759/13552/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно рахунку №СHC4535487-1 від 30.05.2025 ТОВ «Автомобільний дім Атлант» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_3 склала 231 042,24 грн.

ПрАТ «СК «Уніка» склало страховий акт №19190645708 від 05.06.2024 р., в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 223 452,24 грн. одержувачу СТО - ТОВ «Автомобільний дім Атлант». Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №167447 від 07.06.2025. У зв?язку із зміною вартості запчастин згідно рахунку № СHС4535487-3 від 08.06.2024 ТОВ «Автомобільний дім Атлант» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 склала 236 678,78 грн.

31.07.2024 ПрАТ «СК «Уніка» склало страховий акт доплата №19190645708, в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 5 636,54 грн. одержувачу СТО - ТОВ «Автомобільний дім Атлант». Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією № 178538 від 01.08.2024.

Позивач вказує, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов?язання перед страхувальником згідно умов Договору. Станом на 21.05.2024 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом №215519951 (страхова сума за шкоду майну становить 160 000,00 грн, франшиза 2,600.00 грн., рік укладання договору - 2023).

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що відповідач як винуватець ДТП, зобов?язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі:229 088,78 - 143 020,67 = 86 068,11 грн. Тому, позивач просить суд стягнути дану суму з відповідача.

Ухвалою суду від 07.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач подавав клопотання про відкладення розгляду справи, однак у наступні судові засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з Сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №018160/4605/0000404 від 10.05.2024, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4 , строк дії договору з 00 год 00 хв 12.05.2024 до 24 год 00 хв 11.05.2025, загальна страхова сума 1518000 грн. (а.с. 8-16).

Відповідно до пункту 6 Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» зазначені дані застрахованого транспортного засобу Страхувальника: «AudiА8», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з заявою про дорожньо-транспортну пригоду 21 травня 2024 року о 10:36 год, по Великій Кільцевій дорозі, 12 у м. Києві відбулася ДТП за участю автомобіля «Audi А8», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «Даф», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 18).

Згідно рахунку №СHC4535487-1 від 30.05.2025 ТОВ №Автомобільний дім Атлант№ вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_3 склала 231 042,24 грн.

ПрАТ «СК «Уніка» склало страховий акт №19190645708 від 05.06.2024 р., в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 223 452,24 грн. одержувачу СТО - ТОВ «Автомобільний дім Атлант» (а.с.40)

Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №167447 від 07.06.2025 (а.с.41).

У зв?язку із зміною вартості запчастин згідно рахунку № СHС4535487-3 від 08.06.2024 ТОВ «Автомобільний дім Атлант» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi A8» д.н.з. НОМЕР_1 склала 236 678,78 грн (а.с.44).

31.07.2024 ПрАТ «СК «Уніка» склало страховий акт доплата №19190645708, в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 5 636,54 грн. одержувачу СТО - ТОВ «Автомобільний дім Атлант» (а.с.48).

Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією № 178538 від 01.08.2024 (а.с.49).

Відповідно до звіту №37658 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 13.06.2024 транспортного засобу «AudiА8», державний номерний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту 284928,18 грн, вартість матеріального збитку з врахуванням ПДВ 167062,10 грн (а.с.26-39).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2024 по справі №759/13552/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.23-24).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на дату ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом №215519951 (страхова сума за шкоду майну становить 160 000,00 грн, франшиза 2,600.00 грн., рік укладання договору - 2023) (а.с.25).

ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» подала ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» заяви №35791 від 19.06.2024 та №35791 від 06.03.2025 про виплату страхового відшкодування в розмірі 223452,24 грн та 5636,54 грн (а.с.52-53).

Страхове відшкодування в розмірі 143020,67 грн було сплачено ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (а.с.54-55).

Позивач вважає, що відповідач зобов?язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі: 229 088,78 - 143 020,67 = 86 068,11 грн, тому звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18); пункт 34).

За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частини 1 статті 29 цього Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.

Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 грудня 2020 року у справі 352/1384/18, у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 757/48467/21.

Положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у питанні порядку обрахування виплати розповсюджуються на спірні відносини, а тому страховик відповідальності має право занизити виплату на розмір зносу. При цьому, за суму, яку не покриває страховик відповідає винуватець.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду у справах № 754/5129/15-цвід 11 березня 2020 року; № 331/6395/18 від 04 березня 2020 року, № 753/17977/18 від 21 лютого 2020 року.

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 175/4710/16 (провадження № 61-9681св24), суд дійшов правового висновку, що у випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Установивши, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений ПрАТ СК «ПЗУ Україна» позивачу розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням, яке було виплачено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Надані стороною позивача докази на підтвердження отриманих транспортним засобом «AudiА8», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкоджень та вартості його відновлювального ремонту є належними і допустимими. У даних документах зі зведеними детальними даними по розрахунку наведені всі складові загальної суми виконаних робіт та встановлених запчастин, визначена єдина загальна сума. Позивачем проведено виплату страхового відшкодування в межах визначеної розрахунком суми.

Оскільки вина відповідача у зіткненні транспортних засобів встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка не скасована і відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню, та зважаючи на те, що після виплати страховиком потерпілого страхового відшкодування до останнього перейшло право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування, суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для заявлення вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 86068,11 грн. з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналізуючи наявні докази, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування у розмірі 86068,11 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України встановлені види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

За ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг адвоката визначаються згідно з умовами Договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно положень ч.1ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір №1/20ю про надання правової допомоги від 31.12.2020, укладений між ПрАТ «СК «УНІКА» та АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», Додаткову угоду № 4 до Договору №1/20ю, розрахунок витрат на правову допомогу на суму 7000,00 грн, рахунок №100 від 14.04.2025 на оплату послуг згідно Договору №1/20ю на суму 7000 грн, платіжну інструкцію №382 від 17.04.2025, згідно якої позивач оплатив Адвокатському бюро послуги у сумі 7000 грн, Акт наданих послуг №100 від 06.11.2025.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони/відповідача щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

При вирішенні даного питання суд враховує те, що сторони вільні у своєму виборі у захисті своїх прав, позивач скористався своїм правом та обрав саме такий спосіб, шляхом укладання договору правової допомоги з визначенням її вартості.

Таким чином, зважаючи на виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 263 - 265, 271 273, 314, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 86068 грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (вул. Теліги Олени, 6 В, м. Київ; ЄДРПОУ 20033533)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 26 березня 2026 року

Суддя Т. Г. Корсун