Ухвала суду № 135200810, 26.03.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/8721/25

Провадження №2/552/552/26

У Х В А Л А

26.03.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Заря»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Заря» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки.

В позовній заяві зазначила, що в період з 07.09.2017р. по 31.12.2024р. вона перебувала у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма» «Заря» та працювала оператором вакуумної машини.

В зв`язку з призупиненням виробництва її було звільнено 31.12.2024р. за угодою сторін на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період з 08.09.2021 р. по 31.12.2023р. за 56 днів та за період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. за 24 дні (наказ № 41 від 31.12.2024p.).

Після розірвання трудових правовідносин відповідачем з нею було проведено розрахунок, але без виплати компенсації за всі не використані дні щорічних відпусток по день звільнення, які разом складають 96 днів.

09.08.2025 р. вона звернулась до відповідача з заявою про нарахування та надання їй грошової компенсації за дні щорічних відпусток, не використаних протягом минулих років та період роботи з 08.09.2021 р. по 31.12.2023р. за 56 днів та за період з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. за 24 дні по день звільнення.

На момент подання позовної заяви до суду відповіді на свої звернення вона не отримала.

Тому позивач просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Заря» на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористані відпустки за період з 08.09.2021 року по 31.12.2023 року та з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі

В заяві зазначив, що відповідно до Розрахунку компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 , компенсація за невикористану відпустку позивачці за період з 08.09.2021 року по 31.12.2024 року, становить 8 339,36 грн., тому за вирахуванням із вищезазначеної суми військового збору 5% та податку з доходів фізичних осіб 18% - 1 918,16 грн., сума до виплати становить 6 421,20 грн.

Згідно Видаткового касового ордеру № 125 від 16.12.2025 року ОСОБА_1 з каси Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря", було видано готівкові кошти в сумі 6 421,20 грн. в якості виплати компенсація за невикористану відпустку.

За таких умов відповідачем було повністю виконано свої зобов`язання перед позивачкою щодо повної виплати компенсації за невикористані щорічні відпустки за період її роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фірма "Заря" з 08.09.2021 року по 31.12.2024 року. Тому на даний час відсутній предмет спору по даній цивільній справі

Тому просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 255 ЦПК України передбачені підстави, за яких суд закриває провадження у справі.

Так, згідно ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Звертаючись до суду з заявою про закриття провадження у справі, відповідач посилається на те, що позивачу компенсація за невикористану відпустку виплачена, заборгованість відсутня.

Але сплата відповідачем заборгованості після відкриття провадження не може бути підставою для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року (справа № 522/8782/16-ц, провадження № 61-21649св19), сама по собі сплата відповідачем заборгованості за житлово-комунальні послуги після ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками вирішення спору, та його оскарження відповідачем в апеляційному порядку, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому апеляційний суд не мав визначених процесуальним законом підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення і закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

На підставі викладеного, оскільки на час відкриття провадження у справі між сторонами існував спір щодо невиплати відповідачем позивачу компенсації за невикористану відпустку, заява про закриття провадження у зв`язку з відсутністю спору задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 255, 257 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Заря» про стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.А.Самсонова