Рішення № 135200574, 24.03.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/13695/25

Провадження №2/524/1395/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 9050 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між 11.03.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , укладено Договір кредитної лінії № 00-9666376. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у виді кредитної лінії в сумі 5000 грн.

Всупереч умов Договору № 00-9666376 від 11.03.2024 Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість.

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, згідно умов якого, Позивач набув право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 00-9666376 від 11.03.2024.

В додаткових поясненнях ТОВ «ФК «ЕЙС» вказало, що підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Зазначив, що нарахування відсотків за користування кредитом відображене в наданому розрахунку відбувалось згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 00-9666376 від 11.03.2024.

Повідомив, що оскільки відповідно до розрахунку, підготовленого ТОВ «МАКС КРЕДИТ», процентна ставка за день починаючи з 23.04.2024 суперечить прикінцевим положенням п. 17 Закону України «Про споживче кредитування», Позивач має намір зменшити розмір позовних вимог до 9050,00 грн.

Розмір понесених витрат на правничу допомогу вважає обґрунтованим.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач надіслав суду заяву в якій просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме п.1.4.1., п.1.6, п.1.7, п.1.8 Договору кредитної лінії №00-9666376 від 11 березня 2024 року. Заява була обґрунтована тим, що встановлений договором розмір щоденних відсотків обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 Розділу IV «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ» положення Закону України «Про споживче кредитування», а відтак не створюють юридичних наслідків, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України. З цих підстав вважає, що розмір невиконаних зобов`язань по Кредитному договору складає суму отриманих та не повернених коштів, тобто 5000 грн.

Розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованим, оскільки вказана сума перевищує тіло кредиту, а відтак не відповідає критеріям розумності.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.03.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9666376 за умовами якого товариство зобов`язалось надати Позичальникові Кредит у виді кредитної лінії в сумі 5000 грн на строк 360 календарних днів з періодичністю сплати процентів кожні 15 днів в розмірі 2,47 %(стандартна) та 0,25%(знижена, яка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (дати видачі кредиту) протягом Строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.

21.10.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс згідно умов якого, ТОВ «ФК «ЕЙС»» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-9666376 від 11.03.2024.

НОРМИ ПРАВА

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Згідно із ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Суд наголошує на тому, що станом на час укладення кредитного договору вже був чинний (з 24 грудня 2023 року) Закон, який обмежував максимальний розмір денної процентної ставки та додатково визначав порядок нарахування відсотків у перехідних період(п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про споживче кредитування»)

Частиною 5статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З цих підстав, суд вважає, що положення договору, які визначають розмір щоденної процентної ставки 2,47 % є нікчемними.

Разом із тим, суд повторює, що кредитний договір є відплатним договором, а тому доводи відповідача про те, що розмір невиконаного ним зобов`язання складається лише з тіла кредиту є необґрунтованим.

Отже, приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи відповідач не виконав своїх зобов`язань перед позивачем, а також з огляду на те, що позивачем проведено перерахунок розміру відсотків, суд задовольняє вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС»» та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9666376 в розмірі 9050 грн, що складається із тіла кредиту, комісії та відсотків.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу копію договору від 20.08.2025 та додаткову угоду до нього від 11.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг №20/08/25-01 від 01.10.2025 відповідно до якого сума наданих послуг адвокатом становить 7000 грн. В той же час, аналізуючи співмірність та пропорційність понесених стороною позивача витрат до предмета спору, складності та значення справи для сторін, обсягу доказів, наданих кожною із сторін, сталістю судової практики та ціну позову, суд приходить до висновку про визначення розміру відшкодування таких витрат у сумі 3000 грн.

Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФК «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, 02094, Україна, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6 кабінет 13) заборгованість в розмірі 9050 грн та судові витрати в сумі 5422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ