Рішення № 135200391, 23.03.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/2108/25

Провадження № 2/379/132/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» звернувся до суду через представника Какун А.С. за допомогою засобів поштового зв`язку з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8069876 в розмірі 26 129,10 грн, з яких: 5 999,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 269,70 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10 860,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами та судових витрат 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості представник позивача зазначив, що 09.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 8069876 про надання споживчого кредиту. Указаний договір сторони уклали в електронному виді шляхом електронного підпису сторін, в тому числі й відповідача, в договорі про надання кредиту.

27.02.2025 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 27022025, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає позивачу за плату право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Авентус Україна» і боржниками.

Так позивач набув право грошової вимоги, у тому числі, до відповідача за кредитним договором № 8069876 від 09.07.2024 на суму 26 129,10 грн. з яких:

- 5 999,40 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 9 269,70 грн.- сума заборгованості за відсотками;

- 10 860,00 грн.- сума заборгованості за пенею та штрафами;

У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунок позивача за умовами договору факторингу. Але, до теперішнього часу борг відповідачем не погашений. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 27.02.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані йому кошти в строки, передбачені кредитним договором, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

18.11.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Невгаду О.В.

04.11.2025 суд, відповідно до положень ч. 7 ст. 187 ЦПК України, отримав інформацію з управління ЦНАП виконкому Таращанської міської ради про зареєстроване місце проживання на території Таращанської ОТГ (а.с.49).

21.11.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв указаний позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання на 05.01.2026. (а.с.52-53) Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. Конверт з ухвалою повернувся до суду з відміткою про відсутність адресата (а.с. 54, 61).

В прохальній частині позовної заяви представник позивача просив проводити розгляд без участі позивача та його представника (а.с. 4 на звороті).

В судове засідання 05.01.2026 учасники не з`явились. Разом з тим, представником відповідача - адвокатом Кочиним С.С. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 05.01.2026 року було подано заяву про вступ у справу, яка також містила клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність підготуватися до участі у процесі (а.с. 62-63).

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, суд постановив задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти розгляд справи на 26.01.2026.

В судове засідання 26.01.2026 учасники не з`явились. Відповідач про день, час та місце розгляду повідомлений належно та завчасно, представником відповідача - адвокатом Кочиним С.С. через підсистему ЄСІСТ «Електронний суд» 26.01.2026 року було подано відзив на позовну заяву (а.с. 74-77), який також містив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, яке було обґрунтоване відсутністю стабільного електропостачання, тривалими його відключеннями через військову агресію російської федерації.

Ухвалою від 26.01.2026 суд постановив - задовольнити клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву. (а.с. 83-84).

02.02.2026 представником позивача Ясницькою Н.О. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було подано відповідь на відзив до якого також було включено заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 85-101).

25.02.2025 в судове засідання учасники справи не з`явились. Про день, час та місце розгляду повідомлені належно та завчасно відповідно до ст. 128 ЦПК України. Представник відповідача Кочин С.С. 25.02.2026 направив до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с. 113-114).

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, суд постановив задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти розгляд справи на 23.03.2026.

23.03.2026 в судове засідання учасники справи не з`явились. Про день, час та місце розгляду повідомлені належно та завчасно відповідно до ст. 128 ЦПК України. Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належно та завчасно. Представник відповідача Кочин С.С. 23.03.2026 направив до суду заяву, в якій прохав проводити розгляд без участі відповідача та його представника на підставі поданих доказів та відзиву (а.с. 125).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи за відсутності сторін- представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, а представником позивача- відповідь на відзив, суд у відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 26.01.2026 року представником відповідача - адвокатом Кочиним С.С. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач, не оспорюючи факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, його умов, факту отримання відповідачем кредитних коштів та існування заборгованості за основною сумою боргу, висловив незгоду з сумами додаткових нарахувань, які значно перевищують суму коштів, отриманих в кредит. Також представник позивача одночасно послався на право суду зменшити неустойку на підставі ст. 551 ЦК України та заборону нараховувати штрафи та пеню протягом діє воєнного стану згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (в редакції чинний станом на 2026 рік). Додатково вказав на припинення права на нарахування санкцій після закінчення строку дії договору та недоведеність позивачем належного повідомлення відповідача про перехід права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача. Просив суд відмовити у задоволенні позиву повністю або частково - зменшивши розмір стягнутих штрафних санкцій, витрати по справі покласти на позивача.

02.02.2026 року від представника позивача Ясницької Н.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що відзив є безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Наполягала на тому, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалося первісним кредитором на законних підставах. Крім того, зазначена у позовній заяві заборгованість нараховувалась первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та вживає дії щодо врегулювання заборгованості виключно у розмірі отриманих прав вимоги. Також, позивач в повній мірі довів факт набуття права грошової вимоги до відповідача відповідно до чинного законодавства, що підтверджується договорами факторингу та додатками до них. Також вважає, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та матеріали справи з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 09.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір № 8069876 про надання споживчого кредиту (а.с.6-15).

Кредитний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту, встановлених ТОВ «Авентус Україна» та оприлюднених у вільному доступі на офіційному веб-сайті товариства.

Датою укладення договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).

Так, електронний підпис одноразовий ідентифікатор А2375 введено 09.07.2024 року о 20:00:51, що прирівнюється до підписання договору.

Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору товариство мало зобов`язання надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п.1.3 кредитного договору сума кредиту складає 6000,00 грн.

Згідно п.1.4 кредитного договору строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору тип процентної ставки фіксована та становить 1.50% в день користування (стандартна процентна ставка), яка застосовується в межах строку кредиту.

Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28.02.2025 вих. №20250228-18.1. ТОВ «Авентус Україна» здійснило переказ коштів на платіжну картку (маска картки) № НОМЕР_1 у розмірі 6000,00 грн. (а.с.19).

Згідно картки обліку договору № 8069876 (розрахунку заборгованості) за період з 09.07.2024 по 26.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором становить 26 129,10 грн, з яких: 5999,40 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9269,10 грн - заборгованості за відсотками від суми позики; 10860,00 грн. - штраф. Період нарахування відсотків з 09.07.2024 по 04.11.2024, період нарахування штрафу з 10.08.2024 по 04.11.2024 (а.с.20-22 ).

27.02.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу №27022025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна», передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.2 договору факторингу перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 23-25).

27.02.2025 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» на виконання п.1.2 договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 уклали акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с.26).

Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 27022025від 27.02.2025 складала 2 121 241,06 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 22470 від 04.03.2025 (а.с.27).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27.02.2025 до договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8069876 в сумі 26 129,10 грн, з яких: 5999,40 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9269,70 грн сума заборгованості за відсотками; 10860,00 грн - сума заборгованості за штрафом (а.с.28).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В судовому засіданні установлено, що кредитний договір № 8069876 від 09.07.2024 підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора А2375 (а.с.15), тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами указаного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між позивачем та відповідачем не були б укладені.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Отже, встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №8069876 від 09.07.2024, підписаний сторонами договору, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови цього договору, а отже між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами. З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що відповідач не оспорює факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, його умов, факту отримання відповідачем кредитних коштів та існування заборгованості за основною сумою боргу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «Авентус Україна», виконало та надало відповідачу шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок кредит в сумі: 6000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано суду належним чином завірену копії договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна», у тому числі акт прийому-передачі реєстру боржників від 27.02.2025.

На підтвердження здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» за відступлення ТОВ «Авентус Україна» прав вимоги до боржників позивачем також надано платіжну інструкцію № 22470 від 04.03.2025 року (а.с. 27).

При оцінці договору факторингу № 27022025 від 27.02.2025 з додатками, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна», суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що ці договори ніким не оспорювались та у встановленому порядку недійсними не визнавались, а відтак, суд приймає їх до уваги.

Оскільки відповідач належним чином не виконав вказане зобов`язання, не повернув заборгованість за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», то з нього на користь позивача необхідно стягнути 5 999,40 грн. заборгованості за основною сумою боргу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,50 % в день (п. 1.5.1. кредитного договору).

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути проценти за користування кредитом, які відповідно до розрахунку позивача становлять 9269,70 грн. та були нараховані в період дії кредитного договору.

Також позивач просив 10860,00 грн - суму заборгованості за пенею, штрафами

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX в Україні введений воєнний стан який триває до нині, тому в частині стягнення пені та штрафу необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 09 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 8069876 про надання споживчого кредиту, отже даний договір укладено після 24 лютого 2022, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10860,00 грн. - суму заборгованості за пенею, штрафами не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду було сплачено судовий збір на суму 3028,00 грн. Доказів понесення інших витрат сторонами суду надано не було.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 26 129,10 грн та задоволено на суму 15 269,10 грн. (5999,40+9269,70). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1769,54 грн. (3028,00*15269,10/26129,10).

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76 ,81, 133, 137, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованість за кредитним договором № 8069876 від 09.07.2024 у розмірі 15 269,10 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень 10 копійок, з яких 5 999,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 269,70 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» судовий збір у розмірі 1769,54 (одна тисяча сімсот шістдесят дев`ять) гривень 54 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, індекс 01032

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складене та підписане 23.03.2026.

Суддя О.В. Невгад