Рішення № 135200252, 09.03.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6445/25

Провадження 2-504/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Калашник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій зазначає, що ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №35270 від 30.10.2018 р. в електронній формі. На підставі договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., стандартна ставка 0.01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення термін платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24669,50 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за позикою, 19669,50 грн. заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

У зв`язку з наведеним позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 24669,50 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

28.11.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19.01.2026 р. до суду від представника відповідача на надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

09.02.2026 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач не укладав з позивачем договору позики №35270 від 30.10.2018 р.; не приймав будь-яких пропозицій від позивача на укладення договору позики №35270 від 30.10.2018 р, не надавав позивачу згоди на укладення будь-якого договору; не отримував ні від позивача, ні від будь-якої іншої організації коштів на виконання умов договору позики №35270 від 30.10.2018 р., з 30.10.2018 р. вимог про наявність та повернення боргу від позивача не надходило. В Договорі позики №35270 від 30.10.2018 р. не вказано рахунок отримувача позики. В матеріалах справи є лист від ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» в якому в графі Отримувач коштів вказані дані які схожі на прізвище, ім`я та по-батькові відповідача, № картки отримувача коштів вказано як НОМЕР_1 жодних фактичний даних, які б свідчили про отримання саме відповідачем вказаних в даному листі коштів немає. В зв`язку з цим просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Розгляд справи слухати за відсутності представника відповідача, витрати судового збору покласти на відповідача.

16.02.2026 р. від представника позивача - адвоката Черниш О.М. надійшло клопотання про витребування доказів та відповідь на відзив в якому зазначено, що заповненням анкети-заяви, позичальник підтверджує прийняття ним відповідних умов надання позики, а також засвідчує, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінації цифр, узгоджується із вимогами законодавства. При цьому номер телефону відповідача НОМЕР_2 , на який був надісланий одноразовий ідентифікатор та номер банківської картки зазначалось в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Позивач не відкриває рахунку споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», яке є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 р. ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти. Дана довідка містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав. Доказів того, що вказана картка не належить відповідачу , або на останню не було зараховано 5000,00 грн. на виконання умов кредитного договору, не надано. Крім того, не надано доказів того, що номер телефону який використовувався під час укладення кредитного договору йому не належить, та не є його фінансовим номером, що унеможливлювало б підтвердження проведення операції по підписанню договору. Зазначив, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНОКПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав. Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять. В зв`язку з цим просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутністю, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи за позовної заявою та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач та його представниця в судове засідання не з`явились, у відзиві на позовну заяву представниця відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, справу розглянути за відсутності представника відповідача.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

30.10.2018 р. між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» була укладено договір позики №35270 в електронній формі. Відповідачу було надано позика у сумі 5000,00 грн., строк повернення позики (термін платежу) 28.11.2018 р., Згідно паспорту позики стандартна ставка 0.01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення термін платежу становить 3.0%. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором 96307565. (а.с.6-9, 12-14)

Крім того, 28.11.2018 р. між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №35270 від 30.10.2018р. в електронній формі, згідно якої строк повернення позики (термін платежу) 27.12.2018 р. електронний підпис одноразовим ідентифікатором 53531801. (а.с.6-9)

З листа вих.№35270 від 01.09.2025 р. вбачається, що ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» на підставі Договору №04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 р. надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. В результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): платник коштів: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318) отримувач коштів: ОСОБА_1 номер транзакції в системі: 1089964844 номер операції: 112076154 дата проведення платежу: 30.10.2018 сума плату 5000 грн. платіжний засіб: картка банк емітент платіжної картки отримувача коштів OSCHADBANK номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 . (а.с.23)

Відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не виконав своїх зобов`язань, і допустив виникнення заборгованості за кредитом, яка становить 24669,50 грн. з яких: 5000,00 грн. заборгованість за позикою, 19669.50 грн. заборгованість за процентами та комісії за користування позикою, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.15-19).

Таким чином, заперечення представником відповідача, щодо не укладання ОСОБА_1 вказаного договору позики та не отримання на банківську картку суми позики в розмірі 5000,00 грн. є надуманими, оскільки вони суперечать письмовим доказам доданим до позовної заяви.

Крім того до відзиву на позовну заяву не додано жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав. Доказів того, що вказана картка не належить відповідачу ОСОБА_1 або на неї не було зараховано 5000,00 грн. на виконання умов кредитного договору, суду не надано. Крім того, не надано доказів того, що номер телефону який використовувався під час укладення кредитного договору не належить відповідачу, та не є його фінансовим номером, що унеможливлювало б підтвердження проведення операції по підписанню договору. Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (Стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється.

За умовами ст.ст. 1049 та 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов`язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016 р. у справі за № 6-1412цс16).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦКУкраїни).

У відповідності до п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року №392; Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS- CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,

спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час.

У відповідності до п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вище зазначені обставини суд вважає заперечення викладені у відзиві на позовну заяву надуманими та продиктованими намаганням відповідача ОСОБА_1 уникнути відповідальності за порушення умов договору позики №35270 від 30.10.2018 р.

Тому суд вважає позовні вимоги правомірними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2422,40 грн. судового збору, які були сплачені позивачем, суд вважає необхідним задовольнити, оскільки ці витрати були понесені позивачем внаслідок неправомірної відмови відповідача від виконання зобов`язання по договору і пов`язаним з цим зверненням до суду. Дані вимоги відповідають ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною п`ятою статті 137ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячиз конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною 4статті 62ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями26,27Закону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Захист інтересів позивача здійснює адвокат Рудзей Ю.В., що підтверджується копією Договора про надання правничої допомоги від 09.07.2025 р. та довіреністю (а.с.24-25).

Стороною заявника до матеріалів цивільної справи долучено копію Акту №35270 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 р., в якому міститься детальний опис виконаних робіт, кількістю часу на надання правової допомоги та розміром гонорару, згідно яких витрати на правову допомогу складають 5000 грн. (а.с.20)

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2статті 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

Дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 76, 259, 263-264 ЦПК України, ст. 16,509, 525, 526, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за договором позики у сумі 24669,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318) витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко