Ухвала суду № 135199788, 25.03.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/8153/25

провадження № 2-др/362/10/26

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового рішення

25.03.2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Суд установив:

Заочним рішенням від 09 лютого 2026 року суд задовольнив позов, стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість в розмірі 17 703 гривні 00 копійок, стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати в сумі 2 422 гривні 40 копійок.

20 березня 2026 року позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 362/8153/25 про стягнення з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

За правилами частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Надаючи оцінку вимогами заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Як вбачається з позовної заяви представник позивача зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає суму судового збору у розмірі 2 422 гривень 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 7 000 гривень.

Тоді як у прохальній частині позову просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 гривень 40 копійок, а вимоги про стягнення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу - відсутні. Позивач уперше заявив вимоги про розподіл судових витрат на правничу допомогу звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18, пеподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, а також зважаючи на той факт, що заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи позивачем подано не було, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяті днів з дня її підписання.

Суддя О.В. Попович