Ухвала суду № 135199596, 24.03.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/311/26

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

обвинуваченого ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції з приміщення ДУ "Київський слідчий ізолятор",

захисників адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 кримінальне провадження № 12025110000000925 від 23 жовтня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горенки Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України,

у с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , 23 жовтня 2025 року, приблизно, о 21-й годині 45 хвилин, керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно несправним автомобілем " Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, діючи необережно, у порушення вимог ст. 3, 68 Конституції України, ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 41 Закону України "Про дорожній рух", п. 1.3, 1.5, 2.1 "а", п. 2.3 "б", п. 2.9 "а", 12.3, 12.4 та 31.1 Правил дорожнього руху, рухаючись по проїзній частині вул. Шевченка в межах с. Озера Бучанського району Київської області, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, не зміг відповідно оцінити дорожню обстановку в момент виникнення небезпеки для руху, а саме в момент об`єктивного виявлення пішохода, який рухався попереду, притримуючись смуги, призначеної для руху зустрічних транспортних засобів, маючи можливість виявити його та негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, продовжив рух далі і біля домоволодіння АДРЕСА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті чого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

Відповідно до клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025110000000925 від 23 жовтня 2025 року, за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2025 року до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 грудня 2025 року; за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 січня 2026 року, а за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року відносно ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 лютого 2026 року.

За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2026 року.

16 березня 2026 року до суду надійшло клопотання від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобу електронного контролю. Своє клопотання захисник обґрунтовував тим, що будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, зокрема, ризик впливу обвинуваченого на свідків чи потерпілу носить взагалі формальний та надуманий характер, жодним чином, процесуальним джерелом або встановленим чи підтвердженим фактом по справі не підтверджений. Окрім того, навпаки встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро жалкує, розкаюється у вчиненні цього кримінального правопорушення, не заперечує будь-які обставини щодо перебування за кермом керованого автомобіля чи причетності до події дорожньо-транспортної пригоди, після аварії намагався невідкладно надати допомогу потерпілому, викликав працівників поліції та швидку допомогу, залишався весь час на місці пригоди. Щодо ризику переховування від суду, то встановлено, що весь час з моменту події дорожньо-транспортної пригоди та з моменту обрання запобіжного заходу, обвинувачений всіляко сприяв розслідуванню, належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, крім того, він має місце проживання та реєстрації на території с. Озера Бучанського району Київської області, проживає разом з цивільною дружиною, яка не має місця роботи, та малолітньою дочкою, яка перебуває на його утриманні. Також необхідно врахувати особу обвинуваченого, який виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, під час повномасштабного вторгнення не залишив територію громади, а навпаки добровільно долучився до сил оборони, є єдиним годувальником своєї родини, відшкодував шкоду, завдану внаслідок ДТП, а саме здійснив поховання загиблого за свій кошт, а також надав матеріальну допомогу.

На підтвердження до свого клопотання захисник адвокат ОСОБА_6 надав копії свідоцтв про народження дітей, позитивні характеристики відносно ОСОБА_4 та розписку про отримання потерпілою стороною коштів.

До суду також 16 березня 2026 року надійшло клопотання від прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюв Державній установі "Київський слідчий ізолятор" на шістдесят днів без визначення застави. Клопотання обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину у сфері порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть особи, і за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому з метою уникнення покарання ОСОБА_4 може переховуватись від суду; також встановлено існування ризику, який полягає в тому, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно шляхом підбурювання, вмовляння, залякування впливати на потерпілу та свідків. Крім того, враховуючи обставини кримінального провадження, негативний суспільний резонанс, який може створити відчуття безкарності у лавах Збройних Сил України, обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що не забезпечить виконання завдань кримінального провадження; також вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння підтверджує наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 будь-яких інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою. Тому, на думку прокурора, у даному випадку, інші більш м`які запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, особиста порука чи домашній арешт, не достатні для запобігання зазначеним ризикам, оскільки лише перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти цим ризикам.

Прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 в судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив його задовольнити, при цьому заперечував щодо клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Захисник адвокат ОСОБА_6 підтримав своє клопотання про зміну запобіжного заходу та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю.

Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_6 , просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю, і заперечував щодо клопотання прокурора, оскільки ризики не підтверджені доказами, у зв`язку з чим клопотання прокурора просив залишити без задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку своїх захисників.

Вислухавши думки учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів".

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки по справі існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі Lavents v. Latvia п. 70).

Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість і обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , який обвинувачується, що будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення і застосування більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду, в тому числі і у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та попередити зазначені ризики, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити і продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.

Враховуючи зазначені ризики, суд не вважає за можливе на даному етапі судового розгляду змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а тому клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення.

Водночас, задовольняючи клопотання прокурора про продовження дії обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи позитивну інформацію, надану стороною захисту, щодо особи обвинуваченого, його сімейний стан, а також тривалий час перебування його під вартою, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року, що становить 166400 гривень (50 х 3228).

Враховуючи, що застава може бути внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду;не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.176, 177, 178, 183, 197, 199, 202, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобу електронного контролю залишити без задоволення.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 23 травня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена в національній грошовій одиниці протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA 768201720355259001000018661).

У разі внесення застави покласти наОСОБА_4 такі обов`язки:прибувати за кожною вимогою до суду;не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

Роз`яснитиОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, які він зобов`язаний виконувати з моменту звільнення з під варти, внаслідок внесення застави, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копії ухвали негайно після її проголошення вручити сторонам.

Головуючий - суддяОСОБА_8