Рішення № 135193094, 20.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40457/25

Провадження № 2/127/9773/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 березня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Вінницька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 12 000,00 грн, три проценти річних у розмірі 1 080,98 грн, інфляційні втрати у сумі 3 610,24 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною аудиторською службою України проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Вінницької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024, за результатами якої встановлено факти несплати замовниками будівництва пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Як зазначає позивач, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.07.2013 №2131 відповідачці було надано містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції магазину по вул. Маяковського, 40 у м. Вінниці. У подальшому, 27.09.2013 затверджено відповідні містобудівні умови та обмеження №71.

Згідно з даними Реєстру будівельної діяльності, 31.12.2020 року зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта класу наслідків СС1, а 08.02.2021 року декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. При цьому датою початку будівництва зазначено 07.10.2013, а датою завершення 04.01.2021.

Позивач вказує, що реконструкція об`єкта була розпочата до 01.01.2020 року, однак станом на цю дату об`єкт не був введений в експлуатацію, а договір про пайову участь між сторонами укладений не був. Водночас, у 2020 році діяли положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими передбачено обов`язок замовників будівництва сплачувати пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію.

За твердженням позивача, відповідачка не звернулася до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі та не надала документів, необхідних для її обчислення, а також не сплатила відповідні кошти до бюджету.

Листом від 21.02.2025 №11-00-004/12385 Департамент економіки і інвестицій Вінницької міської ради повідомив відповідачку про необхідність звернення для визначення розміру пайової участі, який було отримано останньою 04.03.2025 року, однак відповіді чи вчинення відповідних дій не відбулося.

Позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачкою обов`язку щодо сплати пайової участі, остання без достатніх правових підстав зберегла у себе грошові кошти, які підлягали перерахуванню до місцевого бюджету, що є підставою для їх стягнення відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано три проценти річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним, Вінницька міська рада просить суд задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідачки зазначені суми, а також понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснити без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце судового засідання вважається повідомленим належним чином, причини неявки суду невідомо.

На підставі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву, відповідачем подано не було.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд вирішив проводити розгляд справи у відсутність учасників справи, фіксування судового засідання, відповідно до вимог ЦПК України не проводилось.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 с.247 ЦПК України).

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що Державною аудиторською службою України на виконання пункту 9.7 Плану проведення заходів фінансового контролю на IV квартал 2024 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Вінницької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024.

За результатами проведеної ревізії встановлено, що існують об`єкти будівництва, які введені в експлуатацію після 01.01.2020 року, однак їх будівництво було розпочато до цієї дати, при цьому станом на 01.01.2020 такі об`єкти не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі із замовниками будівництва укладені не були, або ж будівництво таких об`єктів було розпочато у 2020 році.

У ході перевірки встановлено, що у таких випадках замовники будівництва без достатньої правової підстави зберегли у себе кошти, які відповідно до законодавства підлягали сплаті як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, у зв`язку з чим наявні підстави для їх стягнення на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

У межах наданих повноважень зазначений орган здійснює контроль за дотриманням законодавства при використанні та управлінні коштами місцевих бюджетів, у тому числі у випадках, коли такі кошти повинні бути сплачені до бюджету на підставі закону, рішень органів місцевого самоврядування чи інших правових підстав.

Суд бере до уваги, що органи місцевого самоврядування як розпорядники бюджетних коштів зобов`язані вживати заходів щодо недопущення їх незаконного або неефективного використання, а також забезпечувати належне наповнення місцевого бюджету. У випадку, коли грошові кошти безпідставно зберігаються у третіх осіб, такі обставини свідчать про порушення фінансової дисципліни та є підставою для вжиття заходів реагування, зокрема шляхом звернення до суду.

Відповідно до підпункту 5 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належить, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, а також коштів населення на розвиток інфраструктури населених пунктів.

Рішенням Вінницької міської ради від 27.12.2019 №2083 затверджено Порядок залучення, розрахунку величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади, яким визначено механізм розрахунку та сплати пайової участі.

Відповідно до зазначеного Порядку, замовники будівництва зобов`язані сплачувати до місцевого бюджету кошти пайової участі у визначеному розмірі, зокрема для нежитлових будівель 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.07.2013 №2131 відповідачці надано містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції магазину по вул. Маяковського, 40 у м. Вінниці, а 27.09.2013 затверджено містобудівні умови та обмеження №71.

Згідно з даними Реєстру будівельної діяльності, 31.12.2020 року зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а 08.02.2021 року декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. При цьому датою початку будівництва визначено 07.10.2013, а датою завершення 04.01.2021.

Таким чином, суд приходить до висновку, що будівництво об`єкта було розпочато до 01.01.2020 року, проте станом на зазначену дату об`єкт не був введений в експлуатацію, а отже на спірні правовідносини поширюється дія пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-ІХ.

Суд враховує, що вказаними положеннями передбачено обов`язок замовника будівництва протягом 10 робочих днів з моменту початку будівництва звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, а також сплатити відповідні кошти до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Разом з тим, відповідачка не виконала зазначеного обов`язку, не звернулася до позивача із відповідною заявою та не надала документів, необхідних для визначення розміру пайової участі.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідачки з листом від 21.02.2025 №11-00-004/12385 щодо необхідності виконання вказаного обов`язку, який отримано відповідачкою 04.03.2025 року, однак жодних дій на виконання вимог законодавства відповідачкою вчинено не було.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, згідно з якою обов`язок зі сплати пайової участі є імперативним та не залежить від факту укладення відповідного договору.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зазначено, що у разі ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь орган місцевого самоврядування має право звернутися до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 та від 20.05.2025 у справі №915/476/24, відповідно до яких належним способом захисту порушеного права органу місцевого самоврядування є звернення з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка зберегла у себе майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути таке майно потерпілому.

Для виникнення такого зобов`язання необхідною є наявність трьох умов: набуття або збереження майна, здійснення цього за рахунок іншої особи та відсутність правової підстави для такого набуття чи збереження.

Судом встановлено, що відповідачка, не сплативши пайову участь, зберегла у себе грошові кошти, які підлягали перерахуванню до місцевого бюджету, тобто наявні всі елементи складу безпідставного збагачення.

Щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, відповідно до якої положення статті 625 ЦК України застосовуються до всіх видів грошових зобов`язань, у тому числі позадоговірних, що виникають на підставі статті 1212 ЦК України.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначено, що обов`язок сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачкою не виконано обов`язку зі сплати пайової участі у встановлений законом строк, позивач правомірно здійснив нарахування трьох процентів річних у сумі 1 080,98 грн та інфляційних втрат у сумі 3 610,24 грн.

Оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Вінницької міської ради є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 141, 259, 263265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 1212, 625 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок; три проценти річних у розмірі 1 080 (одна тисяча вісімдесят) гривень 98 копійок; інфляційні втрати у розмірі 3 610 (три тисячі шістсот десять) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Вінницька міська рада, місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 25512617.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 25.03.2026.

Суддя: