Постанова № 135190589, 27.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/929/26 2-а/335/32/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Зубкової Л.М., зверувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 14 січня 2026 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим сержантом поліції Бондаренком Д.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6512668 якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАп у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Вважає, що оскаржувану постанову суб`єктом владних повноважень винесено з порушенням норм процесуального та адміністративного права у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню. Так, вказує, що у постанові не зазначено необхідний обсяг інформації та доказів які б виключали будь які сумніви щодо обставин справи, зокрема не вказано хто є власником транспортного засобу, хто керував транспортним засобом, марку та державний номер транспортного засобу, адреси місця вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, а також повного викладу правопорушення.

Крім того, 14.01.2026 року в м.Запоріжжя мали місце погодні умови за яких дорожнє покриття було слизьке та вкрито снігом. Позивач керуючи транспортним засобом BMW X4 рухався по пр.Соборному у місті Запоріжжі та в районі буд.81 на швидкості менш 50 км/год. на зелений колір світлофора. Коли транспортний засіб вже знаходився за стоп лінією ввімкнувся жовтий колір світлофора і позивач відповідно до п.8.11 ПДР України продовжив рух з метою уникнення аварійної ситуації на дорозі оскільки екстрене гальмування на слизькій дорозі неодмінно б призвело до негативних наслідків.

Таким чином, дії позивача щодо проїзду регульованого пернхрестя відповідають вимогам п.8.11 ПДР України, а відповідачем не доведено обставини щодо можливості позивача зупинити транспортний засіб не вдаючись до екстреного гальмування.

В свою чергу, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності вказаною вище постановою, не підтверджується належними і допустими доказами і виключає можливість його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

З урахуванням вказаних обставин, вважає, що відповідачем не доведено належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, з огляду на що постанова підлягає скасуванню.

Ухвадою суду від 26 січня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення її недоліків.

У встановлений судом строк недоляки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

03 березня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначено про те, що 14.01.2026 під час несення служби інспектором УПП в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 ґ ПдР України. Зупинивши автомобіль під керуванням позивача, представившись, згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», була наголошена причина зупинки, а саме те, що водій порушив вимоги ПДР України. В ході розгляду справи було роз`яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності згідно ст.63 Конституції України та ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

До відзиву представником відповідача додано диск з відеофіксацію на якому зафіксовано обставини порушення позивачем Правил дорожнього руху, що підтверджує в діях позивача склад адміністративного правопорушення. За вказаних обставин вважає доводи позивача надуманими, необгрунтованими та безпідставними. Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджуючись із заявленим до стягнення позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу зауважує, що він є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, а сплата гонарару не підтверджена жодним документом.

Відповідно до ч.ч.5, 8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані критерії одночасно є вимогами для суб`єктів владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Судом встановлено, що 14.01.2026 поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим сержантом поліції Бондаренком Денисом Валерійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному ремимі серії ЕНА №6512668 від 14.01.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн.

За змістом оскаржуваної постанови вбачається, що 14.01.2026 о 22 год. 21 хв. у м.Запоріжжя, пр.Соборний, 81, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ BMW Х4М, державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7 «ґ» ПДР України та вчинив адміністаритве правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом вважає прийняту постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і заяку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.7 «ґ» Правил дорожнього руху встановлено, що сигнали світлофора мають такі значення жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що факт вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення не підтверджений належними та допустимими доказами у розумінні ст.251 КУпАП.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Судом досліджено долучений представником відповідача до відзову на позовну заяву відеозапис з відеореєстратора встановленого у службовому транспортному засобі з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 керуючи транспорнтим засобом BMW Х4М, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на забороний жовтий сигнал світлофора. Крім цього, з дослідженого відеозапису вбачається, що на час зміни світлофора з зеленого на жовтий транспортний засіб під керуванням позивача перебував на достатній відстані до перехрестя та за умови дотримання швидкісного режиму водій мав можливість не вдаючись до екстреного гальмування зменшити швидкість та зупинитьсь перед перехресттям, проте водій ОСОБА_2 не зменшуючи швидкість руху здійснив проїзд перехрестя.

Твердження позивача стосовно того, що враховуючи складні погодні умови екстрене гальмування могло призвести до негативних наслідків він діяв у відповідності до п. 8.11 Правил дорожнього руху, суд оцінює критично оскільки з дослідженого відеозапису не вбачається за умови дотримання водієм швидкісного режиму об`єктивної неможливості для зупинки транспортного засобу не вдаючись до екстреного гальмування.

Отже, з огляду на наведене, суд доходить до висновку, що факт порушення позивачем 8.7 «ґ» Правил дорожнього руху повністю доведено, а тому оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП є законною та обґрунтованою.

Разом з цим суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що оскаржувана постанова не містить необхідного обсягу інформації та викладені в постанові дані не відповідають фактичним обставинам справи, враховуючи те, що зміст оскаржуваної постанови відповідає ст.283 КУпАП та вона містить усі необхідні обов`язкові відомості.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, в тому числі наданий відповідачем диск з відеозаписом події адміністративного правопорушення, суд доходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП є в повній мірі доведений відповідачем.

Адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено, при цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-79, 90, 139, 242-246, 255, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складання до Третього адміністративного апеляційного суду (49005, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, 23).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.96)

Повний текст рішення суду складений 27 березня 2026 року.

Суддя: А.Б.Алєксєєнко