Рішення № 135183850, 19.03.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1956/25

Провадження № 2/439/126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Броди Львівської області

Бродівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Л.О.,

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підкамінської селищної ради Львівської області про визнання права власності,

встановив:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування.

В позовній заяві (а.с. 2 5), заяві про зменшення позовних вимог (а.с. 99 100), викладено наступну позицію.

12 лютого 2025 року, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить не припинене на день смерті спадкодавця право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рідний брат позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю та має право на обов`язкову частку на спадкове майно після смерті ОСОБА_2

21 серпня 2025 року приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Матіяш І.А. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через втрату правовстановлюючих документів на домоволодіння.

За вказаних обставин позивач просила визнати за нею, як за спадкоємцем ОСОБА_2 , право власності на частки нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відзив на позов не надходив.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до змісту яких представник позивача на задоволенні позову наполягав, представник відповідача позов визнав.

Судом ухвалено щодо проведення судового розгляду за відсутності сторін.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження (а.с. 10), свідоцтвом про шлюб (а.с. 11), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 .

05 липня 2024 року ОСОБА_2 був вчинений заповіт (а.с. 14), відповідно до якого заповідач визначив ОСОБА_1 спадкоємцем всього належного спадкодавцю майна.

Відповідно до довідок (а.с. 38, 39), ОСОБА_2 разом із чоловіком ОСОБА_4 збудували житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в їх постійному користуванні перебувала земельна ділянка для обслуговування вищезазначеного будинку. Правовстановлюючі документи на даний житловий будинок Підкамінською селищною радою не видавалися.

Згідно з технічним паспортом (а.с. 27 37), нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , складається з побудованого в 1975 році житлового будинку садибного типу «А1» з прибудовою «а2», сходами «а3», сараями «В», «Г», «Ж», літньою кухнею «Д», колонкою «К», воротами «№1», огорожею «№2» та хвірткою «№3» (з добудованими впродовж 1985 й 1989 років вбиральнею та гаражем).

Відповідно до свідоцтв про смерть (а.с. 13, 15), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як зазначено в довідці (а.с. 17), ОСОБА_2 до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом із нею був зареєстрований її син ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи за загальним захворюванням (а.с. 19), та, згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту, має право на половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як передбачено ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Після смерті матері позивач спадщину прийняла, що підтверджується заявою про прийняття спадщини (а.с. 57).

21 серпня 2025 року нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 . Підтверджуються указані обставини відповідною постановою (а.с. 40).

Постанова мотивована відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджують право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно.

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Як встановлено ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_1 спадкоємець за заповітом, яка прийняла спадщину, до складу якої входить не припинене на день смерті спадкодавця право власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями та побутовими спорудами.

Позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину через відсутність правовстановлючих документів на житло після смерті спадкодавця.

Відсутність записів про право власності спадкодавця у відповідних державних реєстрах унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, проте не позбавляє позивача права спадкування.

Суд вважає, що порушені через відсутність умов для їх оформлення спадкові права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на успадковану частку нерухомого майна.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3 068 грн., що підтверджується квитанцією від 18 вересня 2025 року № 2.314233397.1, виданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 1).

Визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті є передбаченою ч.1ст. 142 ЦПК України підставою для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Підкамінської селищної ради Львівської області (адреса місцезнаходження: с-ще. Підкамінь Золочівського району Львівської області, вул. Івана Франка, б. 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04372483) про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями і побутовими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, відповідно до квитанції від 18 вересня 2025 року № 2.314233397.1, виданої акціонерним товариством комерційним банком КБ «ПРИВАТБАНК».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення (19 березня 2026 року) до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А. Марків