Рішення № 135182372, 27.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/227/25

Провадження №: 2/336/135/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Уткіної Є.А., розглянув в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Рощин В.С., звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.07.2024 року об 11.19 год. в м. Запоріжжя по вул. Чарівна сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , зазнав механічних пошкоджень.

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024, ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , який 31.07.2024 об 11.19 керуючи автомобілем Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 в районі буд. 56 по вул.. Чарівна в м. Запоріжжя, виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався по вул. Чарівній, та здійснив з ним зіткнення, після чого автомобіль Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 продовжив неконтрольований рух, здійснив виїзд на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Accent реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, завдано матеріальних збитків.

ОСОБА_2 працює водієм в ТОВ «ВЕНБЕСТ» та в момент скоєння ДТП виконував службові обов`язки, як водій ТОВ «ВЕНБЕСТ», транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 також належить вищевказаному товариству, отже належним відповідачем у справі є саме ТОВ «ВЕНБЕСТ», яке несе відповідальність за шкоду завдану її працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ СГ «ТАС». Поліс АТ№ 4999757 чинний на момент ДТП. Забезпечений транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхова сума за шкоду заподіяна майну 160 000 гривень, франшиза 1600 гривень.

Додаткова цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ СГ «ТАС» згідно договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків за програмою «Автоцивілка плюс» на страхову суму 50 000 гривень.

Згідно висновку експерта № 4287 від 30.12.2024 року, складеного експертом ОСОБА_4 , після особистого огляду автомобіля, на який відповідач і третя особа не прибули, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 734 432,99 гривень, в тому числі величина втрати товарної вартості автомобіля 57 557,66 гривень.

31.07.2024 з місця ДТП автомобіль був вилучений працівниками поліції та евакуатором доставлений до майданчику зберігання вилучених транспортних засобів, де зберігався до 06.08.2024 року, після чого був доставлений до місця здійснення ремонту на СТО. Витрати на евакуацію автомобіля склали 4000 гривень.

Страховиком було відшкодовано позивачу в добровільному порядку 208 400 гривень за формулою страховий ліміт мінус франшиза плюс додаткова відповідальність 160 000 1600 + 50 000=208 400 гривень.

Таким чином, іншу частину шкоди повинен відшкодувати відповідач. Розмір позовних вимог до відповідача розрахований за формулою 734 432,99+4000 208 400=530 032,99 гривень.

Крім майнової шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних переживаннях з приводу пошкодження його нового автомобіля, що потягло зміну усталеного способу і ритму життя, необхідність витрачати власні кошти на громадський транспорт і таксі. Також, ддя відновлення порушеного права позивач був змушений звернутись до експерта товарознавця, за правничою допомогою до адвоката, та до суду, витрачати на це свій час та відчувати від цього додаткове моральне навантаження та стрес. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 10 000,00 гривень.

В подальшому представник позивача звернувся до суду з заявою про відмову від частини позовних вимог, вказавши, що автомобіль був проданий позивачем в пошкодженому стані за 75 000 гривень, а тому шкода має розраховуватися як сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП та витрат на евакуацію за відрахуванням страхової виплати та ціни відчуження. Відповідно до висновку експерта ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складала 762066,14 гривень. Таким чином, розмір відшкодування розраховується як 762 066,14+4000 208 400 75 000=482 666,14 гривень.

Зменшивши позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача 482 666,14 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу; 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 6 500,00 грн. на відшкодування витрат пов`язаних з проведенням авто товарознавчої експертизи; 10 000,00 грн. витрат на відшкодування витрат на правничу допомогу; 5 565,33 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою судді від 20 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строки на подання відзиву та відповіді на відзив.

13.02.2025 року до суду, через систему «Електронний суд», надійшов відзив представника відповідача ТОВ «ВЕНБЕСТ» адвоката Черноуз Б.І., в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи, що наданий суду висновок експерта Филь О.П. № 4287 від 30.12.2024 є необ`єктивним, недостовірним, та таким, що не відповідає нормативно-правовим актам України з оцінки майна, оскільки визначений експертом розмір матеріального збитку, що завдано позивачу, є значно завищеним. Крім того, на підтвердження евакуації автомобіля позивачем не надано жодного платіжного документу, а долучені до матеріалів справи акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) свідчать лише про факт транспортування автомобіля. Також, відповідач вважає недоведеною суму моральної шкоди, аргументуючи тим, що позивач має у власності інший автомобіль, що спростовує доводи позивача про неможливість вести звичний спосіб життя через необхідність користування громадським транспортом та моральні страждання останнього з цього приводу. Крім того, відповідно до інформації з витягу Єдиного державного реєстру МВС на даний час позивач вже не володіє автомобілем Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому незрозумілим є предмет позову щодо відшкодування шкоди. Щодо витрат на правову допомогу вказала, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. є неспівмірною і такою, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

18.02.2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що не погоджується з наведеними відповідачем у відзиві запереченнями з причини їх безпідставності та необґрунтованості, стверджує, що розмір матеріальної, моральної шкоди, а також розмір витрат на професійну правничу допомогу є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

21.02.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, які зводяться до того, що відповідачем не визнаються твердження позивача, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

23.07.2025 представником відповідача подані додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 23.07.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування від ПАТ «Страхова компанія «ТАС» копії заяви ОСОБА_1 від 20.09.2024 про погодження розміру, способу здійснення та виплати страхового відшкодування, наявної в матеріалах страхової справи згідно полісу АТ4999757 від 02.04.2024.

Ухвалою суду від 25.09.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду. Витребувано з Головного сервісного центру МВС України інформацію та завірені належним чином копії документів, що стосуються укладення договору купівлі-продажу та переоформлення транспортного засобу марки Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 , власником якого є/був ОСОБА_1 в період з 01.01.2024 по 26.09.2025.

23.01.2026 від представника позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог.

03.03.2026 року на адресу суду надійшла письмова промова в дебатах представника відповідача ТОВ «ВЕНБЕСТ».

В судовому засіданні 17 березня 2026 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Також просив долучити до матеріалів справи письмову промову у дебатах.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2026 року заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви процесуального змісту протягом часу розгляду справи не подав, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 (справа №336/8556/24, 3/336/5463/2024), 31.07.2024 року об 11:19 год., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 , в районі будинку № 56 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався по вул. Чарівній, та здійснив з ним зіткнення, після чого автомобіль Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 продовжив неконтрольований рух, здійснив виїзд на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України. Внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, пасажири автомобіля Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_3 , неповнолітня ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження.

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 гривень, стягнуто судовий збір.

Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили 02.11.2024.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 на праві власності належав ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться у власності ТОВ «ВЕНБЕСТ» та в момент скоєння ДТП, виконуючи службові обов`язки, ним керував водій вказаного товариства ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ СГ «ТАС» згідно Полісу АТ№4999757 Забезпечений транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхова сума за шкоду заподіяну майну 160 000 гривень, франшиза 1600 гривень.

Додаткова цивільно правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ СГ «ТАС» згідно договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків за програмою «Автоцивілка плюс» на страхову суму 50 000 гривень.

З метою визначення розміру збитку, заподіяного позивачу, останній звернувся до судового експерта Филь О.П.. з заявою про проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , за яке відповідно до Рахунку фактури №75 від 24.09.2024 та платіжної інструкції № Т8РХ-1ХММ-НХТТ-ЗМ69 від 10.11.2024 ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_4 6 500,00 гривень.

В акті огляду транспортного засобу № 4287 від 21.08.2024 зафіксовані пошкодження транспортного засобу Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , складено ремонтну калькуляцію (а.с.33-44).

Відповідно до висновку експерта № 4287 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, складеного 30.12.2024 року судовим експертом Філь О.П., який має вищу технічну освіту, стаж роботи за фахом інженер-механік з 1996, має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (свідоцтво № 864, безстрокове, видане Міністерством юстиції України)». Стаж експертної діяльності з 2004 року, матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 31 липня 2024 року на дату оцінки дорівнює сумі вартості відновлювального ремонту КТЗ та величини втрати товарної вартості та складає 734 432,99 грн.

При цьому суд відзначає, що експерт під час складання висновку при визначенні ринкової ціни оцінюваного транспортного засобу посилався на «Бюлетень авто товарознавця» № 135 від червня 2024 року який є офіційним періодичним додатком до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року. Відповідно до вказаного Бюлетеню, ціна продажу ТЗ Легкові М-NV 59 ОСОБА_7 ), позашляховик, Є, 163 л.с., АТ складає 818370 грн.

В п. 2.1 вказаного висновку зазначено, що огляд транспортного засобу проводився 21.08.2024 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, СТО, у присутності власника ОСОБА_1 та представника другого учасника ДТП (від підпису відмовився).

На підставі заяви позивача про страхову виплату від 20.09.2024, сума страхового відшкодування в сумі 208 400,00 грн. була перерахована ОСОБА_1 на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування.

Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ СГ «ТАС» АТ 4999757 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн.

Розрахунок суми страхового відшкодування за Полісом: 160 000,00 грн. 1600,00 грн. (франшиза) = 158 400,00 грн.

Згідно з Полісом ПАТ СГ «ТАС» АТ4999757 сума страхового відшкодування , в розмірі 158 400,00 грн. була виплачена 02.10.2024.

Розрахунок суми страхового відшкодування за Договором:

208 400,00 грн. 158 400,00 грн. = 50 000,00 грн.

Згідно з Договором FO-01783179 сума страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. була виплачена 20.11.2024.

Сплата страхового відшкодування у вказаному розмірі сторонами не оскаржується.

Витрати за послуги евакуатора, згідно з Акту ФОП ОСОБА_8 № 06.08 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 06 серпня 2024 та Акту ФОП ОСОБА_8 № 31.07 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31 липня 2024, становлять разом 4000,00 грн.

Розмір позовних вимог позивач первісно розрахував за формулою розмір матеріального збитку плюс витрати на евакуацію мінус страхове відшкодування 734 432,99 + 4000,00 грн. 208 400,00 грн. = 530 032,99 грн.

Водночас, відповідно до інформації РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, яка надійшла на запит суду 03.11.2025 року щодо транспортного засобу Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , встановлено, що:

- 25.04.2024 року вищевказаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_6 ;

- 02.10.2024 року вищевказаний транспортний засіб було відчужено із залученням комісіонера ПП ОСОБА_9 (договір комісії № 4589/24/013998 ) на ім`я ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу № 4589/24/013998 від 02.10.2024) за 75 000,00 гривень;

- 24.01.2025 року вищевказаний транспортний засіб було перереєстровано на ТОВ «Автокредит Плюс» (договір купівлі-продажу № 1249/2025/5077267). За вказаним договором автомобіль було відчужено за 811 000,00 грн.

В заяві про відмову від частини позовних вимог, позивач вказав, що у зв`язку з продажем автомобіля в пошкодженому стані за 75 000,00 грн., він вважає, що шкода має розраховуватися як сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП та витрат на евакуацію за відрахуванням страхової виплати та ціни відчуження (762 066,14 + 4000 208 400 75 000= 482 666,14 грн.).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 та 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 29 та 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, відповідно до ст. 1187 ЦК України.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вищезазначене узгоджується з висновками щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17) та від 09 листопада 2022 року (справа № 497/470/2021).

Оскільки вина ОСОБА_2 , який на момент скоєння ДТП виконував обов`язки працівника ТОВ «ВЕНБЕСТ» на службовому авто, щодо пошкодження транспортного засобу, який на момент скоєння ДТП належав на праві власності позивачеві підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2024 року у справі № 336/8556/24, а сума належного страхового відшкодування виплаченого страховою компанією у розмірі 208 400,00 грн. не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то, саме з відповідача підлягає стягненню сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП та витрат на евакуацію за відрахуванням страхової виплати та ціни відчуження (762 066,14 грн. + 4000 208 400 75 000= 482 666,14 грн.).

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Із змісту п. 34.4 ст. 34 Закону вбачається, що замовляти проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу дозволяється, як потерпілому так і страховику. Обов`язок страховика, передбачений п. 34.2 ст. 34 Закону спрямований лише на звільнення потерпілого від додаткових витрат, про що свідчить п. 34.3 ст. 34 Закону.

Таким чином, п. 34.4 Закону передбачено право потерпілої особи на самостійне залучення аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Відповідно до п. 5.5 Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен:

а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах;

б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання;

в) установити пробіг за одометром;

г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ;

ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно із п. 8.1, 8.5 указаної Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Враховуючи підтверджені та достовірні витрати позивача на оплату послуг експерта у розмірі 6500 грн., саме з відповідача стягується відшкодування даних витрат відповідно до ст. 29 та 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що йому були спричинені моральні страждання у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, що потягло тривалу зміну усталеного способу і ритму життя. ДТП та пошкодження транспортного засобу вплинуло на якість його повсякденне життя, в тому числі за рахунок того, що він не міг користуватись пошкодженим автомобілем, тому виникала потреба шукати таксі або звертатись до сторонніх осіб та друзів з проханням допомоги у здійсненні поїздок та перевезенні особистих речей, що завдало додаткових матеріальних страждань та незручностей як позивачу так і близьким до нього особам. До того ж, він був змушений звертатися до експерта товарознавця, за правничою допомогою до адвоката, та до суду, витрачати на це свій час та відчувати від цього додаткове моральне навантаження та стрес.

В обґрунтування вищевказаного, позивачем та адвокатом не було надано жодного доказу, а сам факт ДТП не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Проте, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну поведінку щодо неї, людини відчуває страждання (моральну шкоду), а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Тому, з огляду на вищевказане, суд приймає доводи позивача про те, що через пошкодження транспортного засобу у нього дійсно міг змінитися звичайний ритм життя, оскільки він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода у контексті обставин, встановлених під час розгляду справи, не може бути компенсована лише відшкодуванням його матеріальних втрат.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн., яка на думку суду є адекватною завданій позивачу шкоді та буде відповідати принципам розумності та справедливості, встановленим в статті 23 ЦК України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Як передбачено у ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження якої надані наступні докази:

- сканкопію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 13.08.2024 серії АР №1193791;

- сканкопію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002748 від 22.02.2021 року;

- сканкопію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9/1166-ЗП від 13.08.2024, відповідно до яких адвокат Рощин В.С. представляє інтереси позивача ОСОБА_1 ;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 13.08.2024 на суму 10 000 гривень, підстава: договір № 9/1166-ЗП від 13.08.2024.

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи. Сам факт надання правової допомоги адвокатом та отримання її клієнтом підтверджується вищезазначеними документами. Тому, суд вважає, що позивач належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст.141 ЦПК України покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог в сумі 4 826,66 грн.

Керуючись ст. 82, 89, 141, 229, 247, 263, 264,268, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_1 482 666 (чотириста вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 14 копійок в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу; 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди; 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок на відшкодування витрат пов`язаних з проведенням авто товарознавчої експертизи; а всього 499 166 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 14 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень та витрат зі сплати судового збору в розмірі 4 826,66 гривень; всього 14 826 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 66 копійок.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України,зазначаються наступні відомості:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ», ЄДРПОУ 30310579, юридична адреса: м. Київ, пр. Берестейський, 90/1.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст складений 27.03.2026 р.

Суддя Ю.А. Галущенко