Ухвала суду № 135182364, 26.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/9710/23

Провадження №2/336/45/2026

УХВАЛА

про закриття провадження по справі

26 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді - Звєздової Н.С.,

при секретарі судового засідання - Іванченко О.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачів адвоката Стариченка М.П.,

представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Шубіна О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа районна адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів адвокат Старіченко М.П. звернувся до суду з означеним позовом, в якому просив усунути порушення прав позивачів, як власників домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідачки ОСОБА_5 за власний рахунок знести самовільно збудований паркан на відстань не менше 1 метра до межі земельної ділянки позивачів.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 справу передано в провадження судді Щасливої О.В.

Ухвалою від 22.09.2023 справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження.

19.10.2023 відповідачами подано відзив на позов, позивачами в свою чергу 23.10.2023 надано відповідь на відзив.

Ухвалою від 02.11.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Вимоги позивачів до відповідача ОСОБА_6 залишені без розгляду 18.03.2024.

На виконання вимог Розпорядження керівника апарата Шевченківського районного суду міста Запоріжжя №536 від 08.10.2024, Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024, матеріали цивільної справи передано в провадження судді Дмитрюк О.В.

На виконання вимог Розпорядження керівника апарата Шевченківського районного суду міста Запоріжжя №58 від 14.04.2025, Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025, матеріали цивільної справи передано в провадження судді Звєздовій Н.С.

Ухвалою суду від 14.04.2025 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовчий розгляд справи.

Ухвалою суду від 01.05.2025 підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 12.09.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили у цивільній справі №335/7812/25 за позовом ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради від 30.04.2025 №57/78 «Про передачу гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 », та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:79063571 від 23.05.2025 реєстратора Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Білай Олени Павлівни про державну реєстрацію права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0368 га, кадастровий номер 2310100000:07:080:0118 за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_3 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09.10.2025 ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2025 скасовано, справу повернуто для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 17.10.2025 провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду.

Представник відповідачки адвокат Шубін О.П. підтримав письмове клопотання про закриття провадження у справі у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, просив про його задоволення з наведених у ньому підстав.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Стариченко М.П. заперечили щодо задоволення клопотання, зазначивши, що жодним чином рішення по цивільній справі № 336/4617/16-ц не стосується предмету спору по справі, яка розглядається, просили відмовити у його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, письмове клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Об`єктивний, повний та всебічний розгляд цивільної справи в значній мірі залежить від ефективного та всебічного дослідження судом доказів, які надаються сторонами конфлікту та аргументують їхню позицію по справі і тим самим надають судді можливість вивчити обставини, які спричинили конфлікт.

Процес доказування та докази, які надаються в обґрунтування позиції сторін, використовуються сторонами для того, щоб довести свою правоту в конфліктних правовідносинах і захистити чи відновити свої права. І саме, від якості та повноти, поданих доказів, залежить майбутня позиція суду у вирішенні цього конфлікту між сторонами і прийняття мотивованого рішення.

Для справедливого судового розгляду в контексті належного доказування непересічне значення має, з погляду Європейського суду з прав людини, наявність у судовому рішенні достатніх підстав та аргументів, на основі яких воно було ухвалене. Підтвердження цього відображено у цілій низці судових прецедентів Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні в справі «Руіс Торіа проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року Європейський суд наголосив, що «у відповідності зі встановленим прецедентним правом, яке відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином вказані підстави, за якими вони були ухвалені. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини зобов`язує судові інстанції вказувати мотивацію ухвалених ними рішень» [1, с. 13-14].

Так, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, представником позивача було зазначено, що «інший позов до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подавався.

Проте, вказане не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя вже перебувала справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа №336/4617/16-ц).

Рішенням суду від 18.09.2017 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном, відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 29.09.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Такі висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №337/474/14.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2017р. у справі №336/4617/16-ц. за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Сторонами по справі №336/4617/16-ц є позивачі - ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як співвласники домоволодіння по АДРЕСА_1 , відповідачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (на той час) як співвласники домоволодіння по АДРЕСА_3 .

Предметом позовних вимог у справі №336/4617/16-ц було зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні ними житловим будинком та земельною ділянкою під ним шляхом зобов`язання відповідачів перенести паркан в бік земельної ділянки під будинком АДРЕСА_3 до межі земельної ділянки позивачів.

Предметом позовних вимог у даній справі є усунення порушень права ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як співвласників домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок знести самовільно збудований паркан на відстань не менше 1 метра до межі земельної ділянки позивачів.

Згідно п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Таким чином, співставлення підстав позову в обох справах дає підстави стверджувати що він є тотожним, позови стосуються вимог тих самих позивачі щодо переміщення паркану з боку відповідачки ОСОБА_5 .

Згідно правової позиції Верховного Суду сформульованої у постанові від 25 червня 2025 року у справі №161/8939/23 (провадження N 61-8551св24), - для визнання позовів тотожними та закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох елементів: тотожність сторін, підстав та предмету спору. Відсутність тотожності хоча б одного з елементів унеможливлює закриття провадження за п. З ч. 1 ст. 255 ППК України. При оцінці тотожності позовів суд зобов`язаний детально досліджувати фактичні підстави позову, їх правове обґрунтування та точні характеристики предмету спору.

Згідно правової позиції Верховного Суду сформульованої у постанові від 29.01.2025 о. v справі №757/38559/21-п. - тлумачення пункту 3 , частини першої статті 255 ІІПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Аналіз змісту рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2017р. у справі №336/4617/16-ц та співставлення його на предмет тотожності сторін, підстав та предмету спору з позовом у даній справі, дає підстави стверджувати про їх повну тотожність та наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п.Зч.1 ст. 255 ЦПК України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ІІПК України).

На підставі наведено, суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідачки підлягає задоволенню, а провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись ст. 44, 52, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідачки адвоката Шубіна Олега Петровича задовольнити.

Закрити провадження по цивільній справі № 336/9710/23, провадження №2/336/45/2026 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа районна адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: Н.С. Звєздова