Ухвала суду № 135179670, 26.03.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26719/25

Провадження № 4с/522/6/26

УХВАЛА

19.03.2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду зі скаргою, по якій просить; визнати бездіяльність ОСОБА_2 ; зобов`язати Приморський ВДВС розглянути ії заяву та прийняти процесуальне рішення; зобов`язати орган ДВС зняти арешт з майна, накладений постановами б/н від 05.06.2007 та 23.05.2008.

Мотивує вимоги тим, що вона є донькою померлої боржниці, тому просить скасувати арешти, які накладені на виконання судових наказів про стягнення заборгованості. Мати, яка була боржником за виконавчими провадженнями померла, в ней наявні відомості про відсутність заборгованості за виконавчими провадженнями.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Заявник, як донька померлого боржника звернулась до суду з заяву про звільнення майна з під-арешту в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Заявник не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, обрала неправильний спосіб захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, накладено арешт постановами б/н від 05.06.2007 та 23.05.2008 в яких боржник є ОСОБА_3 .

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), зазначено, що «відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Вказана позиція висвітлена також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21.

Суд зазначає, що заявниця є правонаступником боржника у виконавчому провадженні, тому вона має звертатися до суду з вимогою про скасування арешту не в порядку скарги, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, позов про звільнення арешту з майна.

З урахуванням викладеного та в порядку ч.1 ст. 255 ЦПК України, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Керуючись ст. ст. 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління (м. Одеса) закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зважаючи на фактичне перебування судді на підготовці суддів, яке проводилось Одеським регіональним відділенням Національної школи суддів 25.03.2026 включно, що унеможливлює поєднання навчального процесу з виконанням професійних обов`язків, та у відпустці 23-24 березня 2026 року у приміщенні суду, ухвалу суду у справі складено та підписано суддею 26.03.2026.

Суддя Р.Д. Абухін

26.03.2026