Ухвала суду № 135179469, 26.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10201/20

Провадження 6/127/216/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І. Е., розглянувши матеріали заяви Міністерства розвитку громад та територій України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Міністерство розвитку громад та територій України із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Під час вивчення матеріалів заяви судом встановлено їх невідповідність вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

Заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню стосується процесуального питання, відповідно така заява має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту письмової заяви, встановленим ст. 183 ЦПК України.

У порушення норм п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України заява не містить відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів, зокрема у стягувача. При цьому, у відповідності до положень ч. 8 ст. 14 ЦПК України від обов`язку зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, звільняється лише особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суду не надано належних доказів виконання заявником ч. 2 ст. 183 ЦПК України, а саме доказів надіслання (надання) стягувачу - ОСОБА_1 поданої до суду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

25.03.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника заявника по долучення до заяви доказів її направлення, зокрема стягувачу.

Водночас, представником заявника надану суду доказ надсилання копії поданої до суду заяви на електронну пошту. Однак, ЦПК України такий спосіб направлення процесуальних документів не передбачено.

У відповідності до норм цивільного процесуального законодавства, процесуальні документи направляються іншим учасникам справи або до електронного кабінету, або у разі відсутності електронного кабінету в іншого учасника справи - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Суд надає оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За приписами процесуального закону суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У той же час, як вже зазначено вище, заявником не подано до суду доказів направлення стягувачу поданої заяви, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника провадження можливості своєчасно, враховуючи визначений процесуальним законом строк розгляду цієї заяви, ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що заява не відповідає вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України, що у відповідності до ч. 4 ст. 183 ЦПК України є підставою для її повернення заявнику без розгляду. Відповідно, не підлягає вирішенню й вимога про зупинення виконавчих дій та заходів примусового виконання судового рішення, адже суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом на підставі ч. 3 ст. 432 ЦПК України виключно у разі прийняття до розгляду відповідної заяви.

Суд зауважує, що повернення заяви, оформленої з порушенням діючого законодавства, не є порушенням права на судовий захист, враховуючи те, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Крім того, зі змісту прохальної частини даної заяви вбачається, зокрема, зазначення заявником: «Прийняти у справі № 127/10201/20 до розгляду скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2026 ВП № 80505749, вимоги якої задовольнити повністю.».

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення подаються до суду та розглядаються судом в окремому процесуальному порядку, визначеному розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», на відміну від розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, порядок розгляду якої визначено розділом VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

Відповідно, розділи VI і VII ЦПК України регулюють окремі види судового провадження.

Крім того, подана заява містить обґрунтування й вимоги лише в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також судом встановлено, що згідно відомостей з АСДС та КП «Д-3», 24.03.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга Міністерства розвитку громад та територій України на рішення (дії) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни, яка зареєстрована у встановленому порядку і передана на розгляд судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 258-261, 353-355, 442 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Міністерства розвитку громад та територій України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Копію заяви Міністерства розвитку громад та територій України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишити в суді.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду складена 26.03.2026.

Суддя