Рішення № 135178262, 26.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/12088/25

Провадження № 2/202/1888/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 березня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

10.12.2025 до Індустріального районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» надійшли додатки до позовної заяви ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, при цьому текст позовної заяви додано як додаток.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Гелексі» залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позовної заяви в системі «Електронний суд» формі документа «Позовна заява».

20.01.2026 року від представника позивача на виконання ухвали судді від 15.01.2026 року надійшла позовна заява в новій редакції, сформована та подана через систему «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми такого документу, як передбачено Інструкцією користувача Електронного суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 20.01.2026 року прийнято позовну заяву ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В обгрунтування позову представник ТОВ «ФК «Гелексі» зазначив, що 11.02.2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі»та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №143840 в електронній формі.

ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано кошти у сумі 5 000,00 грн.

На підставі зазначеного вище договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики в сумі 5 000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.

Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 23 060,00 грн., з котрих: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом позики; 18 060,00 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Вказані суми, судовий збір у розмірі 2 423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання двічі поспіль не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду повернулися конверти із рекомендованими повідомленнями із судовими повістками із позначкою «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, враховуючи, що судом судові повістки про виклик відповідача у судове засідання направлялися за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, однак на адресу суду повернулися поштові конверти із відмітками «адресат відсутній», а іншої адреси відповідач суду не повідомив, суд вважає відповідача належним чином повідомленою та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.02.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики №143840, за умовами котрого останньому надано кошти в сумі 5 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування позикою 0,01% в день від поточного залишку позики, комісією за користування позикою 1,3% в день від початкового розміру позики.

Згідно п.1.1 Договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору. Нарахування процентів та комісії здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (п.п.1.1.3 та 1.1.4). Строк повернення позики 11.03.2020 (п. 1.1.5). Строк дії договору до повного виконання позичальником зобов`язань за договором (п. 2.1.). Згідно п. 3.4.1 договору, позичальник зобов`язаний не пізніше дати, вказаної в п. 1.1.5 договору повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим договором та додатками до нього.

Згідно п.5.3 договору, у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожен день прострочення.

Згідно п.3.2.3 Договору, позики позичальник має право продовжити строк договору (не більше 3 разів поспіль).

Крім того, ОСОБА_1 ознайомився з паспортом позики та графіками платежів.

Листом ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» №143840 від 01.09.2025 року повідомлено, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», отримувач коштів: ОСОБА_1 , номер операції: 196501774, дата проведення платежу: 11.02.2020, сума платежу: 5 000,00 грн, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 8.07.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Гелексі» складає 23 060,00 грн., з котрих: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом позики; 18 060,00 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, з договору №143840 від 11.02.2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав із ТОВ «ФК «Гелексі» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4654896v), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зобов`язання з повернення отриманих в борг коштів не виконане, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №143840 від 11.02.2020 року, що становить 28 288,90 грн., з котрих: 9 500,00 грн. - заборгованість по кредиту; 18 788,90 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом також встановлено, що позивач ТОВ «ФК «Гелексі» понесло судові витрати, що складаються з 2 423,00 грн. сплаченого судового збору. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ТОВ «ФК «Гелексі» та адвокатом Рудзей Ю.В. 9.07.2025 року було укладено Договір про надання правничої допомоги. В обґрунтування сплати суми в розмірі 5 000,00 грн. позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 9.07.2025 року, акт №378 від 1.09.2025 року наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року на суму 5 000,00 грн.

Частиною першою ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.133 ЦПК).

Згідно положень частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьої цієї статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням наведеного, обсягу наданих позивачеві адвокатських послуг та виконаних робіт, враховуючи співмірність зі складністю судового спору, суд вважає можливим стягнути на користь позивача з ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , інд. АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318; інд. 01054, м.Київ, вул.В`ячеслава Липинського, 10/1) заборгованість за кредитним договором №143840 від 11.02.2020 року станом на 8.07.2020 року в розмірі 23 060,00 грн., з котрих: 5 000,00 грн. заборгованість за тілом позики; 18 060,00 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. сорок коп.) грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення додаткового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.