Рішення № 135171210, 16.03.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 278/1652/25

Провадження № 2/293/33/2026

16 березня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

представника позивача Українець Ю.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

08.04.2025 адвокат Українець Ю.О., як представник ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, за змістом якої просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18.04.2025 суд передав справу за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області.

15.05.2025 вказана справа надійшла до Черняхівського районного суду Житомирської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 справу № 278/1652/25 передано судді Лось Л.В.

Ухвалою від 20.05.2025 суд позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав залишив без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

28.05.2025 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 02.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 03.07.2025.

Пунктом 5 ухвали від 02.06.2025 суд зобов`язав третю особу в строк до 27.06.2025, відповідно до положень ч. 5 ст. 19 СК України, подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 11 даної ухвали суд, в порядку ст. 84 ЦПК України, витребував з Державної прикордонної служби України інформацію, щодо перетину державного кордону України, громадянином України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянство України, за період з 01.01.2022 року по даний час.

11.06.2025 за ЕП-880 від Державної прикордонної служби України надійшла запитувана інформація.

02.07.2025 на адресу суду від виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшло клопотання про продовження строку надання висновку.

Ухвалою від 03.07.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 03.07.2025, суд відклав підготовче засідання на 07.08.2025.

22.07.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України.

05.08.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи Органу опіки та піклування Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Тишкевич К.Б. від 07.08.2025 справа розгляд справи не відбувсЯ в зв`язку з перебуванням головуючої судді Лось Л.В в нарадчій кімнаті по кримінальній справі № 276/357/24. Підготовче засідання відкладено на 23.09.2025.

Ухвалою від 23.09.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 23.09.2025, суд відклав підготовче засідання на 20.10.2025.

17.10.2025 на адресу суду від Органу опіки та піклування Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшов висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Ухвалою від 20.10.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 17.11.2025, суд відклав підготовче засідання на 17.11.2025.

11.11.2025 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

17.11.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 17.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.12.2025.

Ухвалою від 18.12.2025, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 12.01.2026.

Ухвалою від 12.01.2026, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 12.02.2026.

Ухвалою від 12.02.2026, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд оголосив перерву до 16.03.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з ОСОБА_3 (відповідач) перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 17.02.2020 розірваний.

Від шлюбу мають трьох спільних дітей: дочок - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач пояснює, що відповідач має значну заборгованість зі сплати аліментів та з часу виїзду у 2022 році за кордон не цікавиться дітьми, не спілкується з ними, не приймає участі у їх розвитку. На переконання позивача така поведінка відповідача свідчить про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його таких.

Доводить, що перешкоди у спілкуванні з дітьми відповідачу з боку позивача не чинились жодного разу.

Зважаючи на викладене, виходячи з інтересів дітей позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей - дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали просили його задовольнити.

Позивач в судовому засіданні безпосередньо зазначила, що відповідач, як батько, життям дітей не цікавиться, жодної підтримки не надає, має значну заборгованість зі сплати аліментів.

Зазначила, що одноразова виплата коштів батьком для дітей була лише тоді, коли звернулась з позовом до суду. Діти з батьком не бажають спілкуватись.

Також зауважила про негативний психолічний вплив батьком на дітей, які отримали психологічну травму навіть під час спільного проживання, що доводить висновок психолога.

Стосовно висновку органу опіки та піклування, то просить оцінити такий висновок критично, оскільки при наданні такого висновку не взято до уваги думку дітей.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду від 11.11.2025 (т.2 а.с.2-6), позивач зазначає, що батько дітей, з початку повномасштабної війни в Україні залишив територію України, у вересні 2022 року виїхав до Республіки Польща, та з того часу жодного разу не поцікавився, як почуваються діти в умовах воєнного стану, постійних ракетних і дронових обстрілів, тривог, вимушених укриттів тощо. Його поведінка свідчить про повну байдужість до психологічного стану, безпеки та потреб дітей, які переживають війну без підтримки батька. Він не телефонував, не писав, не висловлював турботи чи бажання допомогти, навіть елементарно морально.

Після виїзду за межі України він не цікавився життям дітей, їхнім здоров`ям, навчанням, потребами чи успіхами, не надавав жодної матеріальної допомоги та не виконовув в повному обсязі зобов`язання щодо сплати аліментів, що підтверджується довідками з виконавчої служби.

Перша переписка, яку батько надає як доказ спілкування, розпочалася 4 жовтня 2024 року, тобто через 2 роки після його виїзду. Із самих скріншотів видно, що ініціатором спілкування є сама дитина, старша донька ОСОБА_7 , а повідомлення з боку батька носять поверхневий, формальний характер.

Крім того, із наданих батьком скріншотів телефонних дзвінків видно, що тривалість розмов становила 1 хв. 58 секунд, 1 хв. 50 секунд, 55 секунд, 21 секунда. Такі короткі розмови не можуть свідчити про повноцінне спілкування або зацікавленість життям дітей, а навпаки - підтверджують формальний характер контактів, ініційованих переважно самими дітьми.

Фотокартки, на які він посилається, не є доказом його участі у вихованні, оскільки не підтверджують жодної систематичної чи реальної підтримки дітей, оскільки вони зроблені ще у 2020 році, тобто до виїзду батька за кордон та до фактичного припинення ним спілкування з дітьми. Після 2020 року спільних фотографій не існує, що підтверджує відсутність будь-яких контактів.

Варто зазначити, що ще у 2021 році мав місце негативний досвід поведінки батька, коли він відмовився надати згоду на оформлення дітям Карти поляка (документ, який надає розширені можливості для навчання та бізнесу в майбутньому дітей). Така поведінка є свідченням відсутності бажання діяти в інтересах дітей. На сьогоднішній день батько не підтримує жодного спілкування з нею як з матір`ю дітей. Він заблокував її номер телефону та не відповідає на повідомлення, які стосуються дітей - питань навчання, здоров`я, побутових чи виховних моментів. Це свідчить про відсутність будь-якої співпраці між батьками у питаннях, що стосуються дітей, та повну байдужість батька до їхнього життя і потреб.

Окрім того не заслуговують на увагу пояснення відповідача про неможливість приїхати в Україну через заборону виїзду чоловіків призивного віку з України, проте цей аргумент є безпідставним, оскільки він є батьком трьох неповнолітніх дітей від спільного шлюбу та має четверту дитину від іншого шлюбу, яка проживає з ним у Польщі та відповідно підпадає під дію закону, який надає таким чоловікам право на відстрочку.

Уважає, що відповідач свідомо змінив країну проживання, створив нову сім`ю, а про дітей, які залишилися в Україні, забув і самоусунувся від виконання своїх обов`язків.

Позивач також звератає увагу суду на висновки спеціаліста де зазначено, що діти мають сильний емоційний зв`язок із матір`ю, бабусею та між собою, тоді як емоційний зв`язок із батьком не виявлено. Крім того у старшої доньки ОСОБА_8 спостерігається негативізм щодо спілкування з батьком і підвищений рівень невротизації, що є наслідком перенесених психотравмуючих подій в дитинстві. Ці результати ще раз підтверджують відсутність психологічної близькості між батьком і дітьми та його негативний вплив на їх виховання, а також ухилення від виконання батьківських обов`язків протягом тривалого часу.

Доводить, що заперечення відповідача про позбавлення його батьківських прав може свідчити лише про його власну фінансову зацікавленість в цьому та використання статусу батька виключно з метою отримання вигоди, без реальної участі у забезпеченні потреб дітей. Зі слів свмого відповідача їй відомо, що відповідно законодавста Польщі батьки неповнолітніх дітей, які офіційно працюють в Польщі, мають право на отримання допомоги один раз на рік у розмірі 1100 злотих на кожну дитину, а відтак позбавлення батьківських прав може вплинути на відмову йому в цій допомозі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на зміст відзиву.

У відзиві від 22.07.2025 (т.1 а.с. 107-114), який надійшов від відповідача в порядку ст. 178 ЦПК України, заперечуючи проти позову сторона відповідача зазначає, що твердження позивача про те, щобатько дітей не піклується про них, не приймає у часті у їх вихованні та не підтримує фінансово не відповідають дійсності, а до позовної заяви не додано належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач є таким, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків умисно. А сам лише факт перебування батька дітей за кордоном не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, адже достатніх доказів щодо винної поведінки відповідача та умисного ухилення ним від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей суду не надано.

Натомість, до позовної заяви додано низку копій письмових доказів, які характеризують позивачку як матір дітей, яка займається її вихованням, вказують та описують обставини, які підтверджують виконання нею її материнських прав та обов`язків, що, на переконання відповідача, не стосується предмету доказування.

Крім того, у позовній заяві не наведено, в чому полягатиме забезпечення найкращих інтересів дітей у разі позбавлення батька батьківських прав.

Разом з тим зазначає, що не дивлячись на те, що відповідач не має доходів в України, останній сплачує аліменти в рамках відкритого виконавчого провадження №62958423, де, відповідно до довідки ДВС від 02.09.2022, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Згідно характеристики, наданої 15.07.2025 роботодавцем на вимогу відповідача, ОСОБА_3 з квітня 2022 року працює у фірмі PPHU Biowa Eva Chorek у Польщі, де зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний, пунктуальний працівник.

Пояснює, що відповідач після розірвання шлюбу від 12.08.2020 виїхав за кордон до Республіки Польша, де працює та проживає на даний час. З того часу останній періодично приїжджав в Україну, про що свідчать відповідні відмітки у паспорті відповідача для виїзду за кордон.

В періоди перебування в Україні, ОСОБА_3 завжди зустрічався з дітьми, проте на даний час через заборону чоловікам призивного віку виїздити з України, не може повернутися до України та зустрітися з дітьми через незалежні від нього причини.

Перебуваючи за кордоном відповідач підтримує зв`язок із дітьми через телефонні розмови, відео дзвінки та повідомлення у месенджерах, що підтверджує скріншотами переписок відповідача з дітьми та телефонних дзвінків. Тож, з даної переписки вбачається прихильне та дбайливе ставлення батька до своїх дітей. З даного спілкування можна зробити висновок і про прихильність дітей до батька.

Так, старша донька ОСОБА_7 повідомляє батьку, що пише вірші, і для нього присвятила один з них: «Тату, цей вірш тобі я шлю, хоч знаю - часу нам бракує, та вірю я в любов твою, що попри все вона живе»...(додається).

За таких обставин, сторона відповідача уважає про відсутність жодних підстав позбавляти ОСОБА_3 батьківських прав, адже з огляду на зміст норми пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки по вихованню дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов`язків, передбачених статтею 150 СК України.

У письмових поясненнях, які надішли до суду від 17.11.2025 (т.2 а.с.23-26), відповідач зазначає, що переписка дітей з батьком, яка ніби розпочалася 04.10.2024, то вказує, що переписку, яка мала місце раніше у нього відсутня з підстав заміни телефона, однак, це не означає, що такої комунікації батька з дітьми не було. Та обставина, що в деякому спілкуванні ініціатором переписки є самі діти, свідчить лише про прихильність дітей до батька, та спростовує надані позивачкою висновки психологів. Щодо консультаційних висновків психолога щодо дітей, відповідач зауважує, що висновки психолога щодо психологічного стану дітей, жодним чином не свідчать про наявність причинного зв`язку «батько-діти», адже діти живуть у країні, де йде війна, мають підлітковий вік, а поведінка матері щодо таких безпричинних обстежень дітей, навпаки може свідчити про негативний моральний вплив матері у зв`язку з ініціюванням даного судового процесу, адже мама заради задоволення своїх амбіцій здатна зробити дітей психологічно нестабільними.

Стосовно сплати аліментів, то відповідач зазначає, що вживає усіх заходів із погашення даної заборгованості та одночасно пояснює, що така ситуація з наявністю заборгованості була зумовлена тим, що із позовом про стягнення аліментів (справа №293/939/19) позивач звернулась до суду 11.06.2019, заочне рішення у даній справі набрало законної сили 07.08.2020 (через 14 місяців з часу звернення до суду та вже з нарахуванням аліментів відповідачу), виконавчий лист позивач отримала 03.09.2020, тому саме у листопаді 2020 (через 17 місяців з часу нарахування аліментів) відбувся перший платіж за аліментами.

Також звертає увагу суду на ту обставину, що позивач, окрім слів приниження батька дітей (зокрема, словами «...його відірваність від життя дітей, несприйняття їх як окремих особистостей...»), та нарікання на відсутність його спілкування безпосередньо з нею, вживає термін «щоб насолити мені». Така поведінка позивача є показником того, що такими ж словами вона відзивається про батька і перед дітьми, чим самостійно формує негативне відношення, а також свідчить про її особисті образи на відповідача, як на колишнього чоловіка, що не узгоджується із відношенням батька до дітей. Посилання ж позивача на те, що відповідач створив нову сім`ю розцінюється відповідачем, як несправедливе попрікання, адже сама позивач створила нову сім`ю, а відтак дійсною причиною позбавлення його батьківських прав відносно трьох дітей є, можливо, намір всиновити цих дітей новим чоловіком позивача, аби той, будучи в Україні, в подальшому мав право на відстрочку від мобілізації.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

У клопотанні від 02.12.2025, яке має місце у матеріалах справи, представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області просить розглядати справу у відсутності представника орагну опіки та піклування, щодо рішення покладаються на розсуд суду (т.1 а.с.47).

У письмових поясненнях від 05.08.2025 орган опіки та піклування Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (т.1 а.с.173-174) зазначає про належні умови проживання дітей з матір`ю. Під час бесіди з дітьми у присутності матері, вони повідомили, що між ними та вітчимом склалися гармонійні стосунки, він піклується про них. Після розлучення біологічний батько не виявляє ініціативи щодо спілкування з ними, не цікавиться навчанням, життям, уподобанням. Анна розповіла, що батько вітає її з днем народження лише картинками в соціальнх мережах та ніколи не виступав ініціатором спілкування з дочкою. Зі слів ОСОБА_9 , вони спілкуються лише у випадках, коли він стає свідком телефонних розмов батька та його бабусі по батьковій лінії. Діти усвідомлюють, що розпочато процес позбавлення батьківських прав їх батька ОСОБА_3 і не заперечують проти цього. Під час відеорозмови 07 липня 2025 року ОСОБА_3 повідомив, що не втратив інтересу до дітей та прикладе максимум зусиль для покращення стосунків з ними. Проживання за кордоном не перешкоджає йому виконувати батьківські обов`язки щодо утримання та виховання дітей. Станом на 01.07.2025 року заборгованість зі сплати аліментів зменшилась.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що є подругою позивача, з відповідачем ОСОБА_11 познайомилась в 2020 році. Пояснила, що декілька років назад при спілкуванні з дочкою сторін ОСОБА_12 їй стало відомо, що батько не спілкується з нею.

Зазначила, що позивач не забороняє спілкуватися дітям з батьком та його родичами. Також зазначила , що їй відомо про те, що батько дітей відмовився допомогти оформи дітям карту поляка та те, що дітей з днями народженнями не вітає. Зі слів дітей відомо, що батько з ними не спілкується. Особисто вона відповідача не бачила дуже давно.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що знає сім`ю ОСОБА_14 , зокрема, відповідача знає з дитинства. У ході допиту повідомила, що спільні діти сторін перебувають на вихованні позивача, також у їх вихованні приймає участь бабуся (мати позивача).

Зазначила, що їй відомо, що відповідач перебуває з кородоном у Республіка Польща. Відповідача в селі, за місцем проживання, до виїзду за кордон бачила часто, проте разом з дітьми навіть до виїзду за кордон ніколи не бачила. Вказала, що відповідач як людина доброзичливий, однак не був гарним господарем.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що є сестрою позивача. Вказала, що є свідком того, що батько дітей не допомагав дітям ні матеріально, ні морально. На контакт з позивачем після розлучення та виїзду за кордон не виходить. Свідок зазначила, що до розлучення відповідач спілкувався з позивачем і дітьми, проте у дітей погані про це спогади.

Вказала, що батько дітей з днями народження їх не вітає, лікуванням, навчанням дітей займається позивач, а відповідач самоусунувся взагалі від участі у цьому. Зазначила, що рішення позбавити відповідача батьківських прав приймали спільно на сімейній нараді. Пояснила, що вони нікуди не звертались щодо невиконання відповідачем батьківських обов`язків.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що позивач є її дочкою. Після розлучення сторін, дочка та троє дітей переїхали проживати до неї.

Свідок вказала, що після розлучення дочки з відповідачем вона не зустрічалась та не бачила. Відповідач життям дітей не цікавиться, не спілкується з ними, вони його взагалі не цікавлять. Лише після подання позову до суду почав телефонувати дітям. На прохання оформити дітям карту поляка відмовився.

Вказала, що вони нікуди не звертались щодо невиконання відповідачем батьківських обов`язків.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що є матір`ю відповідача.

Свідок зазначає, що її син, коли народились діти допомагав та доглядав дітей, навіть коли жили окремо цікавився життям дітей. Його заробітки на життя були пов`язані з роботою за кордоном, проте коли він приїздив, то діти майже щодня були разом з ним. Вітає дітей з днем народження, предає подарунки та сплачує аліменти. З дітьми спілкується по телефону, з меншими дітьми частіше, а із старшою дочкою рідше. Зі слів дітей, вони люблять батька, нічого поганого про нього не говорять. Вказала, що син не ухиляється від виховання та утримання дітей, хвилюється за них та переймається виниклою ситуацією про позбавлення його батьківських прав.

Діти сторін в судовому засіданні пояснили, що мало спілкуються з батьком. Син ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_18 показали, що востаннє спілкувались з батьком в 2025 році. ОСОБА_9 також пояснив, що тата не пам`ятає, спілкуватися з ним не бажає.

Старша дочка ОСОБА_7 зазначила, що з батьком спілкується лише в смс повідомленнях, ініціативу такого спілкування проявляє першою. Охарактеризувати батька може як людину, яку вона недолюблює. З мамою хороші стосунки, вона для неї ліпша подруга.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи що відповідач та третя особа повідомлені належним чином та своєчасно, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надійшло, суд дійшов висновку про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 16.03.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд оголосив скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх дітей:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28.12.2009 виконкомом Троковицької сільської ради, актовий запис за №26 (т.1 а.с.13);

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 09.11.2011 виконкомом Троковицької сільської ради Ченяхівського району Житомирської області, актовий запис за №25 (т.1 а.с.14).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 18.12.2013 виконавчим комітетом Троковицької сільської ради Ченяхівського району Житомирської області, актовий запис за №29 (т.1 а.с.15).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №293/900/19 шлюб між сторонами, зареєстрований 09.08.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Черняхівського районного управління юстиції, за актовим записом № 63, розірваний (т.1 а.с.11-12).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 10.06.2020 у справі №293/939/19 з ОСОБА_3 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11.06.2019 року і до повноліття дітей (т.1 а.с.19-20).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 04.02.2025, наданої позивачем, з ОСОБА_3 по виконавчому провадженню №62958423 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 11.06.2019 року і до повноліття дітей/заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2025 становить 23381,24 грн (т.1 а.с.21-23).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20.02.2025, наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01.09.2025 становить 46879,16 грн ( т.1 а.с.24-25).

Відповідно до копії довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 03.11.2025 та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 03.11.2025 боржник ОСОБА_3 , станом на 01.11.2025 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої з днія пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання становить 42 372 грн 74 коп (т.2 а.с.13,14-16).

Відповідно до довідок від 21.02.2025, виданих Черняхівським ліцеєм №2 Черняхівської селищної ради, діти сторін навчаються у Черняхівському ліцеї №2: ОСОБА_5 є ученицею 7-Б класу, ОСОБА_4 є ученицею 9-Б класу, ОСОБА_6 є учнем 5-А класу (т.1 а.с.26-27).

Відповідно до характеристик, виданих за місцем навчання на ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , діти характеризуються позитивно, мама дітей приділяє належну увагу вихованню дітей, батько дітей жодних контактів з навчальним закладом з питання навчання та виховання не має (а.с.28-30).

Відповідно до копії довідки лікаря ОСОБА_19 від 21.02.2025, звернення стосовно стану здоров`я дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , надходять виключно від матері дітей - ОСОБА_1 (т.1 а.с.31).

Відповідно до копій наданих витягів з реєстру територіальної громади (Оліївська територіальна громада) та копії паспорта позивача зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (позивач), та дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10,16,17,18).

За даними позивача вона та діти після розірвання шлюбу проживають у будинку її матері, ОСОБА_20 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та копією витягу про державну реєстрацію прав, копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 (т.1 а.с.34-42).

Родинний зв`язок ОСОБА_1 (позивач) із ОСОБА_16 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 , де в графі матір зазначено « ОСОБА_16 », копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, де дошлюбне прізвище позивача значиться « ОСОБА_21 » (т.1 а.с.44-47).

Відповідно до акту від 04.04.2025 про обстеження умов проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сім`ї, за адресою: АДРЕСА_3 , в будинку належні санітарно-гігієнічні та матеріально-побутові умови для проживання, мати та вітчим належним чином забезпечують базові потреби дітей, батько дітей участі у вихованні та утриманні дітей не приймає (т.1 а.с.48-49).

Відповідно до довідки №1, виданої ОСОБА_1 комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області», ОСОБА_1 займає посаду фахівця з соціальної роботи, заробітна плата з лютого 2024 по лютий 2025 складає 233755,19 грн (а.с.43).

За даними характеристики, виданої комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області» на ОСОБА_1 , остання за місцем роботи характреризується позитивно (т.1 а.с.32).

Відповідно до копії повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальностіта наявності судимості» відомості на ОСОБА_1 станом на 17.03.2025 відсутні (т.1 а.с.33).

За даними копії висновку приватного психолога ОСОБА_22 , за результатами використаних методик визначено, що діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають емоційні заначимі стосунки з матір`ю, достатньо реалістичні плани на майбутнє, вміють структурувати свій час, потребують захисту від негативних впливів з боку тітки по батьковій лінії, які погіршують їх психологічний стан. Діти потребують подальшої психокорекційної роботи щодо формування емоційної стресостійкості з використанням проективних методик (т.1 а.с.201-202).

Відпоідно до копій консультатвних висновків дитячого лікаря-психолога ОСОБА_23 діти сторін мають сильний есоційний зв`язок з мамою, братами, сестрами. ОСОБА_4 проявляє негативізм до спілкування з батьком (т.2 а.с.7-12).

Вказаними висновками позивач доводить відсутність емоційного зв`язку дітей з батьком та підтверджує доцільність позбавлення його батьківських прав.

Позивач доводить, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками по відношенню до дітей, має значну заборгованість зі сплати аліментів, життям дітей не цікавиться, не приймає участі в їх освіті, не спілкується з ними, матеріальної допомоги не надає.

З метою захисту прав дітей, виходячи з їх інтересів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві та письмових поясненнях наголосив, що проти позбавлення його батьківських прав, доводить, що бажає спілкуватися з дітьми та спілкується з ними, бере участь у їх житті, вихованні та утриманні.

Вказане підтверджує копією довідки від 02.09.2022, виданої Житомирським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області про відсутність заборгованості зі сплати алументів, скріншотами перепики відповідача з дітьми, фотокартками, де він та діти, скріншотами телефонних викликів до дітей та дітей до нього (т.1 а.с. 119-151).

Відповідно до характеристики, наданої 15.07.2025 на ОСОБА_3 , останній працює різноробочим в у фірмі PPHU Biowa Eva Chorek у Польщі, яка спеціалізується на виконанні внутрішніх і зовнішніх ремонтно-будівельних робіт, де зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний, пунктуальний працівник (т.1 а.с. 118).

Відповідач доводить, що спілкується з дітьми станом на сьогодні виключно в телефонному режимі через зайнятість на роботі та оголошеним воєнним станом в Україні.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Оліївської сільської ради як органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (т.1 а.с.227-229), затвердженого рішенням виконавчого комітету Оліївської сільської ради від 16.10.2025 №156, є недоцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в діях та намірах батька ОСОБА_3 орган опіки та піклування Оліївської сільської ради не вбачає жодних підстав для позбавлення його батьківських прав, передбачених ч.1 ст. 164 СК України. До вказаного висновку орган опіки і піклування дійшов з підстав як спілкування з дітьми, які у присутності матері зазначили про увідомлення факту позбавлення батьківських прав їх батька та не заперечують проти цього, так і спілкування в режимі відеозв`язку з батьком дітей, який заперечив проти позбавлення його батьківських прав, його письмових пояснень, де останній зазначає, що має бажання спілкуватися з дітьми, готовий і надалі виконувати обов`язки батька та те, що позбавлення батьківських прав не забезпечить якнайкращих інтересів дитини, а також позитивної характеристики за місцем роботи батька дітей.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов`язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, установленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Мамчур проти України" (заява N 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) також вказано, що тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 , від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 04.04.2024 в справі № 553/449/20.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач на підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач тривалий період часу не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, не цікавиться їх життям, навчанням, здоров`ям, не спілкується з дітьми, має значу заборгованість зі сплати аліментів, проте доказів того, що така поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками суду не надано та під час розгляду справи судом не встановлено.

Разом з тим суд зазначає, що факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Стосовно показів свідків позивача, то суд критично їх оцінює, з підстав, що їх покази побудовані про обставини, які їм відомі саме зі слів позивача. А твердження про відсутність батька дітей за зареєстрованим місцем проживання в Україні не підтверджує факт ухилення від виконання ним батьківських обов`язків.

При цьому суд зазначає, що єдиним доказом на підтвердження ухилення батька від виконання батьківських обов`язків є довідка з навчального закладу дітей сторін, згідно з якими батько не приймає участі у їх шкільному навчанні.

Однак суд зауважує, що навіть приймаючи до уваги безумовну важливість освіти, життя дитини та участь батьків у житті дитини не обмежується лише сферою навчального процесу.

Крім того, позивач не довела та не надала суду доказів того, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідач від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Позивачем не додано доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов"язків, доказів звернення до служби у справах дітей з метою вжити заходи щодо відповідача за неналежне виконання відповідачем батьківських обов"язків, доказів звернення до відповідних органів за свідоме ухилення від сплати аліментів, тощо.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В ході розгляду справи відповідач ствердив, щомає бажання спілкуватися з дітьми, брати безпосередню участь у їх житті, та пояснив, що відсутність тривалих відносин з дітьми, а саме побачень за їх місцем проживання, пов`язані виключно з місцем його проживання, роботи та ситуацією в країні. Також наголошував, що з дітьми підтримує зв`язок в телефонному режимі, за допомогю смс-повідомлень, вітає дітей з днем народження, здійснює перерахунок коштів для їх власних потреб, цікавитись їх життям, що, зокрема, видно із преписки, також звертав увагу нанаписаний вірш для нього старшою дочкою, в якому остання проявляє свою любов до нього як до батька.

Приймаючи до уваги, що відповідач виявляє бажання піклуватися про дітей та судом не встановлено фактів умисного його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на дітей, спричинення їм будь-якої моральної чи фізичної шкоди, то суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Аналізуючи вищевикладене, суд встановив, що ставлення відповідача до дітей не можна вважати зразковим чи належним.

Разом із тим, встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов`язків, або, що батько притягувався до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за неналежне виконання обов`язків стосовно дітей.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що батько дітей (відповідач) є особливо неблагонадійним та спілкування з ним буде суперечити інтересам дітей, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей, а також не обґрунтувала в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення відповідача батьківських прав і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів, що свідчить про відсутність правових підстав для позбавлення останнього батьківських прав.

Суд також уважажє за необхідне зазначити про те, що хоча період, протягом якого батько не бачився з дітьми фізично триває достатньо довго, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв`язків між дітьми і їх біологічним батьком. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між батьком і дітьми визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу.

Водночас суд також звертає увагу на те, що діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів.

Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів;

Суд уважає, що у даній справі надання батькові можливості відновити контакт з дітьми, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на дітях. Надання батькові можливості спілкуватися із дітьми не поставить під загрозу благополуччя дітей, а навпаки сприятиме відновленню контактів з їх біологічним батьком і відповідатиме їх найкращим інтересам.

Стосовно зазслуханої думки дітей в судовому засіданні, яка полягала у ймовірному небажанні спілкувння з батьком, то суд зауважує, що озвучена думка дитини, а саме дочки ОСОБА_8 , не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

В ході розгляду справи відповідач ствердив, що не втратив інтересу до дітй, бажає спілкуватися з ними.

Суд також не виключає того факту, що з досягненням певного віку, змінюються умови розвитку дитини, міняються її життєві орієнтири, погляди та цінності, та в разі нормального спілкування між батьком та дітьми у комфортних для них умовах, позиція дітей також може зазнати змін.

Встановивши всі викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання дітей, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Що стосується висновку приватного психолога та дитячого лікаря-психіатра, якими позивач доводить відсутність у дітей емоційного зв`язку з батьком та вказує на доцільність позбавлення його батьківських прав, то суд критично оцінює такі доводи, оскільки такі висновки навпаки підтверджують потребу дітей у спілкуванні з батькому комфортних для них умовах. До того ж такий висновок не є висноквом експерта, психолог перед проведенням дослідження не попереджався про кримінальну відповідальність, відтак вказаний висновок суд не розцінює як належний доказ у справі.

Стосовно висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав, з огляду на положення частини 6 статті 19 СК України, суд надаючи оцінку вказаному вище висновку органу опіки та піклування, наданого суду про розв`язання спору між батьками, зазначає, що такий висновок не містить дійсної оцінки сімейної ситуації , алише зазначена констатація безспірних фактів, щодо проживання дітей з матір`ю та бажання батька брати участь у їх вихованні. Висновок органу опіки і піклування не містить жодних даних про проведену роботу цим органом по врегулюванню сімейної ситуації з метою спонукання батька до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсні причини ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочок та сина.

Тобто вказаний висновок не містять відомостей, необхідних суду для прийняття рішення, яке було б найкращим для дітей.

Відтак, за наведених обставин суд висновок органу опіки та піклування визнає неповним та необ`єктивним.

Суд наголошує, що згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Відповідно до ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини

Отож висновок для суду має рекомендаційний характер та не може бути безумовною підставою для відмови чи задоволенні позову.

Суд вказує, що під час вирішення справи взагалі не пов`язаний висновками певних органів, експертів та оцінює докази за своїмвнутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні заявлених у справі доказів та обставин справи (ст. 89 ЦПК України). Жоден доказ, у тому числі і висновок органу опіки та піклування, не має для суду наперед встановленої сили.

Однак, зважаючи на те, що зазначений висновок не суперечить встановленим обставинам справи, а тому такий висновок суд приймає до уваги, зокрема, в частині відсутності підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до частин 3 та 4 статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

При цьому, суд також звертає увагу відповідача, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Ураховуючи наведене, суд уважає за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей.

Водночас суд наголошує на тому, що відсутність реальних змін у поведінці відповідача, як батька щодо дітей протягом розумного строку після ухвалення судового рішення може стати підставою для ініціювання нового судового провадження про позбавлення його батьківських прав у майбутньому (постанова ВС у справі N 640/13989/19 від 24.08.2022 року).

Разом з тим, суд звертає увагу, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики відсутні. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та дітьми, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав.

Особливо, коли батько наполегливо вказує, що він хоче спілкуватися та розвивати стосунки зі своїми дітьми.

Вказане узгоджується з висловленою позицією ВС від 04.04.2024 у справі №№ 553/449/20 у подібних правовідносинах.

На підставі викладеного, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження винної поведінки батька та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо дітей, враховуючи найкращі інтереси дітей сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Роподіл судових витрат

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Попередити ОСОБА_3 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 покласти на виконавчий комітет Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, як орган опіки та піклування.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідача: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирськоїт області (адреса місцезнаходження: вул. Ступницького,68, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 43471669)

Повне рішення складено 25.03.2026.

Суддя Людмила ЛОСЬ