Ухвала суду № 135170920, 25.03.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 березня 2026 року справа № 580/2784/26 м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову адвокатки Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

20.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвокатки Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (67700, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул.Миколаївська, буд.52; код ЄДРПОУ 07954406) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 13.02.2020 до 18.07.2022 у повному обсязі та у період з 19.07.2022 до 27.02.2026 - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100(далі Постанова КМУ №100);

зобов`язання відповідача виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 13.02.2020 до 18.07.2022 у повному обсязі та у період з 19.07.2022 до 27.02.2026 - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ №100;

визнання протиправною відповідача стосовно ненарахування та невиплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 27.02.2026 - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 27.02.2026 до дня фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Обґрунтовуючи зазначили, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу належні йому розміри грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Спір виник із публічно-правових відносин, належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Однак підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС Українидля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 460/21394/23 (постанова від 21.03.2025) дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП (у редакції Закону № 2352-ІХ).

Тому спори у правовідносинах щодо оплати праці, які стосуються періоду до 19.07.2022, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду. Натомість після цієї дати строк звернення до суду становить три місяці та обчислюється з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.10.2025 у справі № 380/9673/24. звертаючись до суду 20.03.2026, зокрема в частині позовних вимог з 20.07.2022 до 19.05.2023, позивач дотримався тримісячного строку, визначеного у статті 233 КЗпП у редакції Закону № 2352-ІХ.

У пункті 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України додатково, із урахуванням норм ст.233 КЗпП закріплено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 (термін якого неодноразово продовжувався). Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 його дію відмінено з 30.06.2023.

Отже, до 30.06.2023 строк звернення до суду щодо розміру заробітної плати не обмежений.

У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX) лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. (набрало законної сили 20.09.2023 на підставі постанови ВП ВС, якою це рішення залишено без змін). Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23, від 07.10.2024 у справі № 500/7802/23 та від 31.10.2024 у справі № 500/7140/23.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-р/2025 від 11.12.2025 у справі № 1-7/2024(337/24) визнав такою, що не відповідає Конституції України ( є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Суд вказав, що частина перша статті 233 ККЗпПв частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Постановою від 21.03.2025 Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 сформував наступний підхід щодо застосовання статті 233 КЗпП України у подібних правовідносинах:

якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);

у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Отже, якщо військовослужбовці перебували на службі і звільнені до 19.07.2022, тобто до 18.07.2022 включно і протягом цього періоду їм не повнстю виплачене грошове забезпечення (у тому числі індексація), то до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 233 КЗпП України у попередній редакції, тобто без обмеження строку звернення до суду, якщо військовослужбовці вступили на службу і звільнені після 19.07.2022 і протягом цього періоду їм не не повністю виплачене грошове забезпечення (у тому числі індексація), то до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 233 КЗпП України у поточній редакції, а тому строк звернення до суду складає три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Якщо військовослужбовці перебували на службі до і після 19.07.2022 і звільнилися з військової служби і протягом цього періоду їм не повністю виплачене грошове забезпечення (у тому числі індексація), то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми чинної статті 233 КЗпП України. Якщо такі військовослужбовці звільнилися з військової служби після 19.07.2022 і протягом трьох місяців не звернулися до суду для захисту своїх порушених прав за весь період їх порушення мають право і зараз звернутися до суду у частині спірних правовідносин, які тривали до 19.07.2022, тобто до 18.07.2022 включно.

За умов визнання неконституційною ч.1 ст.233 ККЗпП та втрати її чинності суд використовує до спірних правовідносин загальний строк для спору щодо публічної служби, що визначений КАС України, а саме місячний строк для звернення.

Частина 1 ст.115 КЗпП приписує, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Отримуючи заробітну плату (грошове забезпечення) за спірний період, протягом кожного наступного місяця з дати отримання позивач мав право звернутися з позовом щодо невірного її розрахунку.

Позивач не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коли дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2023 до 19.02.2026 заявлені з порушенням процесуального строк, адже стосуються платежів, про розмір яких йому відомо з дати їх щомісячного отримання. Позовні вимоги щодо періоду з 13.07.2020 до 30.06.2023 та з 20.02.2026 до 27.02.2026 заявлені з дотриманням строку звернення до суду. Будь-яких обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду зі вказаними вище позовними вимогами, позовна заява не містить.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач відповідно до ч.6 ст.161 КАС України зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Оскільки відповідна заява відсутня, суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Врахувавши викладене суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі. Тому наявні підстави залишити її без руху та зобов`язати позивачку надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі вказівкою поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили їй своєчасно звернутися в суд із вказаними вище позовними вимогами, або подати заяву про зменшення позовних вимог, вказавши їх в межах дотриманого стркоу звернення до суду.

Керуючись ст. ст.2-20, 122-133, 160-161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. Позовну заяву адвокатки Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

2. Позивачу надати строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

5. Копію ухвали направити позивачу.

СуддяАнжеліка БАБИЧ