Постанова № 13516986, 20.01.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11 Справа № 16/19

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддівЮркевича М.В.

Желік М.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма»за вих. № 3133 від 26.11.2010 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2010 р.

у справі № 16/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старвуд Закарпаття», м.Мукачево

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма», м. Київ

про визнання недійсним іпотечного договору та договорів застави обладнання; зобовязання усунути перешкоди в здійсненні права власності

за участю представників:

від позивача Цебрик Л.В., Маркусь М.І. представники;

від відповідача Владимиров О.В. - представник.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2010 р. у справі № 16/19 (головуючий суддя Васьковський О.В, судді Якимчук Л.М., Івашкович І.В.) позов задоволено частково, визнано недійсним іпотечний договір за реєстром №301 від 17.01.08, укладений між ТОВ «КБ «Арма»та ТОВ «Старвуд Закарпаття», визнано недійсним договір застави обладнання №306 від 17.01.08, укладений між ТОВ «КБ «Арма»та ТОВ «Старвуд Закарпаття», визнано недійсним договір застави обладнання №17/01-259-1 від 23.10.08, укладений між ТОВ «КБ «Арма»та ТОВ «Старвуд Закарпаття», стягнуто з ТОВ «КБ «Арма»на користь ТОВ «Старвуд Закарпаття»85,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «КБ «Арма»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2010 р. у справі № 16/19 скасувати та залишити позов без задоволення.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що власником майна, яке виступало предметом договорів застави та договорів іпотеки, які були укладені в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Старвуд Закарпаття»за кредитним договором № 20/2-К/1 від 15.01.2008 р., був позивач, тобто володів необхідним обсягом цивільної дієздатності та правоздатності. Крім того, скаржник вказує, що в ЄДРЮО не внесено будь-яких даних про наявність обмежень повноважень керівника ТОВ «Старвуд Закарпаття»ОСОБА_1 щодо представництва від імені юридичної особи - ТОВ «Старвуд Закарпаття».

Також, скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2010 р. у справі № 16/18 затверджений розмір та склад вимог ТОВ «КБ «Арма»до ТОВ «Старвуд Закарпаття», що випливає із іпотечного договору, який оскаржуваним рішенням суду визнано недійсним.

Крім того, скаржник вказує, що на час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Старвуд Закарпаття»перебувало на стадії банкрутства, про що свідчить ухвала про порушення справи та оголошення в газеті «Голос України»від 17.06.2010 р., а відтак з цього часу керівником товариства вже був розпорядник майна і довіреність на представника Цибрик Л.В. була нечинною.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2010 р. у справі № 16/19 відсутні з огляду на наступне:

ТОВ «Старвуд Закарпаття»звернулося до Госопдарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «КБ «Арма»про: визнання недійсними іпотечного договору за реєстром №301 від 17.01.08 та договорів застави обладнання №306 від 17.01.08 та №17/01-259-1 від 23.10.08; зобовязання усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом вжиття заходів до зняття заборони відчуження.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 15.01.2008 р. між ТОВ «КБ «Арма», в особі голови правління Котової Наталії Василівни, (банк) та ТОВ «Старвуд Закарпаття», в особі виконуючого обовязки генерального директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту, (позичальник) було укладено кредитний договір №20/2-К/1, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти для придбання нерухомості, а саме: майнового комплексу за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (вул. Крупська), 19; майнового комплексу за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (вул. Крупська), 56 в сумі 6100000,00 грн. строком до 14.07.08 (п.п 1.1, 1.2. кредитного договору) (Т. ІV а.с. 72-78).

Для забезпечення виконання позивачем зобовязань за кредитним договором між відповідачем та позивачем було укладено іпотечний договір за реєстром №301 від 17.01.2008 р. (із змінами та доповненнями відповідно до договорів про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1 від 18.01.08, №2 від 10.07.08, №3 від 03.10.08), згідно п. 1.2. якого предметом іпотеки є нерухоме майно, право власності на яке виникне у майбутньому, а саме: майнові комплекси, розташовані за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 19 та Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 56 (Т. І а.с 87-93).

Для забезпечення виконання позивачем зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір застави обладнання №306 від 17.01.2008 р. (далі договір застави обладнання 1) (із змінами та доповненнями відповідно до договорів про внесення змін та доповнень до договору застави обладнання №1 від 10.07.08, №2 від 23.10.08), згідно якого предметом застави є обладнання (опис предмету застави наведено у Додатку №1 до договору застави обладнання 1), що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 19 загальною заставною вартістю 2443402,00 грн. (п. п. 2.1., 2.3. договору застави обладнання 1) (Т. І а.с. 94-98).

Для забезпечення виконання позивачем зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір застави обладнання № 17/01-259-1 від 23.10.2008 р. (далі договір застави обладнання 2), предметом якого є обладнання (опис предмету застави наведено у додатку № 1 до договору застави обладнання 2), що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Центральна (Крупська), 19, загальною заставною вартістю 3630746,00 грн. (п. п. 2.1., 2.3. договору застави обладнання 2).

Вказані вище договори посвідчені приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г.

Як встановлено судом першої інстанції, у звязку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна від 12.01.2009 р. №22256911, а також на підставі договорів застави обладнання 1, 2 в державному реєстрі обтяжень рухомого обладнання зареєстровано обтяження на предмет застави, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.01.2009 р. № 22257652.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори, зі сторони ТОВ «Старвуд Закарпаття»укладав та підписував виконуючий обовязки Генерального директора ОСОБА_1, що як зазначено в текстах цих договорів, діяв на підставі статуту, викладеного в новій редакції, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міськради Карпунець В.М. від 12.11.2007 р. за № 13231050004001072, протоколу загальних зборів від 07.12.2006 р. за №3, протоколу загальних зборів від 14.01.2008 р. за № 03.

Відповідно до п. 9 статуту ТОВ «Старвуд Закарпаття»(у першій редакції від 2006 року) для забезпечення належного функціонування товариства створюються такі органи управління та контролю за його діяльністю: виконавча дирекція товариства виконавчий орган; ревізійна комісія. Вищим органом товариства є засновник товариства. Пунктом 9.5 статуту передбачено, що керівництво поточною роботою товариства здійснює виконавча дирекція у складі 5 (пяти) осіб, до якої входять: генеральний директор, заступник генерального директора, технічний директор, комерційний директор і фінансовий директор (при необхідності) (Т. V а.с. 26-35).

Як вбачається з протоколу № 3 засідання ради корпорації «6661041 Канада Інк.»від 07.12.2006 р., членами Ради директорів Пітером Притулою та Айвором Куркіним прийнято рішення про створення ТОВ «Старвуд Закарпаття», засновником якого виступатиме Корпорація «6661041 Канада Інк.», про затвердження статуту ТОВ «Старвуд Закарпаття», про затвердження першочергового розміру статутного фонду товариства на суму 8000 дол. США, доручення Пітеру Притулі затвердження установчих документів ТОВ «Старвуд Закарпаття», та про погодження призначення на посаду виконуючого обовязки Генерального директора ТОВ «Старвуд Закарпаття»ОСОБА_1 (Т. І а.с. 51).

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, наслідком такого рішення засновника, оформленого протоколом від 07.12.2006 р. за № 3, не може бути утворення виконавчого органу товариства та виникнення у гр. ОСОБА_1 повноваженнь діяти від імені товариства на посаді генерального директора без довіреності, оскільки таке рішення не створює юридичних наслідків, в силу того, що прийняте до моменту створення юридичної особи, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією витягу з ЄДРЮОФОП серія А01 № 33202, з якого вбачається, що державна реєстрація юридичної особи - ТОВ «Старвуд Закарпаття» була проведена державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради лише 13.12.2006 р., тобто це рішення прийняте до набуття юридичною особою ТОВ «Старвуд Закарпаття»правоздатності (Т. І а.с. 52-54).

Як вбачається із матеріалів справи, з моменту створення ТОВ «Старвуд Закарпаття»і до підписання спірних договорів, будь-яких рішень, у порядку визначеному статутом товариства, про призначення виконавчого органу не приймалося. Доказів протилежного сторонами суду не подано.

Крім того, слід зазначити, що статутом ТОВ «Старвуд Закарпаття» не передбачено виконавчого органу у вигляді «виконуючий обовязки генерального директора».

Призначення виконуючих обовязки та їх статус, обсяг компетенції не визначені законодавством. Єдиним актом, який врегульовує порядок оформлення та оплати тимчасового заміщення, є Роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 р. № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65р. №820/39 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.1986р. № 521/30-18), який відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР»діє на території України.

При цьому, згідно з п.2 зазначеного розяснення призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну посаду не допускається.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки генерального директора товариства посада генерального директора не була і не могла бути зайнятою, тобто була вакантною.

Як зазначалося вище, у статуті позивача передбачено, що його виконавчий орган (виконавча дирекція товариства) діє у складі кількох осіб, отже генеральний директор товариства не є самостійним органом управління, відтак для набуття товариством цивільних прав і обов'язків генеральний директор повинен виносити відповідні питання на розгляд виконавчої дирекції товариства, яка приймає рішення в порядку ч. 2 ст. 98 ЦК України.

Згідно п.40 Постанови Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»за №13 від 24.10.08 у разі, якщо питання скликання та визначення кворуму в засіданні колегіального виконавчого органу товариства в установчих документах товариства не передбачено, то слід за аналогією застосовувати положення законодавства, що встановлюють кворум та інші питання щодо загальних зборів відповідного товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів колегіального виконавчого органу про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).

Судом встановлено, що на момент укладення спірних договорів, генеральний директор, заступник генерального директора, технічний директор, комерційний директор та фінансовий директор не призначались. Таким чином, виконавчий орган ТОВ «Старвуд Закарпаття» не був сформований у визначеному законодавством порядку, а відтак не міг приймати відповідних рішень.

Частина 1 ст. 92 ЦК України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У пункті 9.9 статуту позивача визначено, що генеральний директор товариства вправі без доручення укладати від імені товариства договори. Тобто, лише генеральний директор ТОВ «Старвуд Закарпаття»уповноважений діяти від імені товариства без довіреності, зокрема, підписувати договори.

Таким чином, інші члени виконавчого органу товариства та інші особи не можуть діяти від імені товариства без довіреності.

Як встановлено судом першої інстанції та сторонами не спростовується, довіреності виконуючому обовязки генерального директора ОСОБА_1 товариством не видавались, гр. ОСОБА_1, який діяв від імені товариства, не був його законним представником. Відтак, товариство не схвалювало і не повинно було схвалювати спірні правочини, тому норми ст.241 ЦК України за таких обставин не застосовуються.

На спростування доводів скаржника про те, що відомості про ОСОБА_1, який очолював виконавчий орган товариства, є достовірними, оскільки були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із тексту спірних договорів вбачається, що ОСОБА_1 діяв не як виконавчий орган товариства, а як виконуючий обов'язки генерального директора товариства та відповідної довіреності на укладення таких договорів не мав, тобто на момент їх укладення відповідач був обізнаний про наведений факт.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у позивача до укладення спірних правочинів був відкритий рахунок в банківській установі відповідача №26009434, що відображено в спірних договорах. Тому, відповідно до положень п.3.2 Порядку відкриття поточних рахунків у національній та іноземній валютах субєктам господарювання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.03, у відповідача були наявні установчі документи позивача, картка із зразками підписів та відбитка печатки, копія довідки про внесення товариства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, інші документи.

Таким чином, відповідач був обізнаний про невідповідність даних ЄРЮОФОП дійсним обставинам щодо відсутності повноважень в ОСОБА_1 діяти від імені товариства без довіреності, а у відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»третя особа не може посилатися на відомості внесені до Єдиного державного реєстру у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи ксерококопія протоколу загальних зборів ТОВ «Старвуд Закарпаття»№ 03 від 14.01.2008 р., яка подана відповідачем, оформлена без дотримання вимог ст. 36 ГПК України - є не засвідченою належним чином, а відтак не може бути взята господарським судом до уваги при вирішенні даного спору (Т. V а.с. 91-93).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що загальними зборами учасників/засновників ТОВ «Старвуд Закарпаття», а саме за участю корпорації «6661041 Канада Інк.»(власник 100% статутного фонду (капіталу) в особі представника Цуги Юрія Юрійовича прийнято рішення, які оформлено протоколом від 28.01.09: про прийняття у ТОВ «Старвуд Закарпаття»нового учасника ТОВ «Аміссас», м. Пряшів, Словацька Республіка з вкладом в статутний капітал 123200000,00 грн. і зобовязанням внести вклад протягом одного року; про запровадження нової посади керівника ТОВ «Старвуд Закарпаття», на яку призначено Цугу Василя Юрійовича; про затвердження нової редакції статуту ТОВ «Старвуд Закарпаття».

Державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради 21.01.2009 р. було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Старвуд Закарпаття», внесено відомості про керівника ТОВ «Старвуд Закарпаття» Цугу В.Ю. та зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «Старвуд Закарпаття», затверджену рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Старвуд Закарпаття»(протокол від 28.01.2009 р.).

ОСОБА_1, не погоджуючись з діями державного реєстратора, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до державних реєстраторів виконавчого комітету Мукачівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «Старвуд Закарпаття».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2010 р. постанову Святошинського суду м. Києва від 10.03.2009 р. у справі №2а-58/2009, якою задоволено позов ОСОБА_1, скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 у справі №2-а-58/09 задоволено заяву про поворот виконання рішення у справі за апеляційними скаргами Цуги Василя Юрійовича, ТОВ «Аміссас», корпорації «6661041 Канада Інк. на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2009 р. та постановлено вважати достовірними відомості Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців щодо ТОВ «Старвуд Закарпаття»(ідентифікаційний код 34563759), які існували станом на 10 березня 2009 року (Т. V а.с. 11-14).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України визначають, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З врахуванням всіх фактичних обставин справи та вищенаведених висновків суду, судом першої інстанції правомірно встановлено, що під час укладення іпотечного договору за реєстром № 301 від 17.01.2008 р., договору застави обладнання № 306 від 17.01.2008 р., договору застави обладнання № 17/01-259-1 від 23.10.2008 р., сторонами не додержано вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину ці договори укладені особою, яка не володіла відповідним обсягом дієздатності, що є підставою для задоволення позову в частині визнання таких договорів недійсними.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо зобовязання усунути перешкоди в здійсненні права власності шляхом вжиття заходів до зняття заборони відчуження у звязку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу здійснювати повноваження щодо права власності на належне йому майно.

Доводи скаржника про те, що оспорювані договори не можуть бути визнані недійсними на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки ТОВ «Старвуд Закарпаття»є власником майна, яке виступало предметом іпотечного договору та договорів застави, є безпідставними та не ґрунтуються на нормах цивільного законодавства.

Щодо визнання судом кредиторських вимог відповідача до позивача у справі № 16/18, то оспорювані договори не впливають на розмір цих вимог.

Посилання скаржника про те, що протягом строку дії довіреності від 02.04.2009 р. (Т. ІІІ а.с.10, а.с. 10 на звороті), виданої Цебрик Л.В. керівником ТОВ «Старвуд Закарпаття», товариство перебувало на стадії банкрутства, а відтак ця довіреність є нечинною є безпідставними та не взяті судовою колегією до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази припинення представництва за цією довіреністю шляхом її відкликання в установленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2010 р. у справі № 16/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Судові витрати покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.