Рішення № 135168080, 25.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року Київ справа №640/4058/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В, розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення №394 від 01.12.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення;

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 (орган видачі 8001) громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстави для скасування дозволу на імміграцію встановлені пунктами 1, 6 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» відсутні, ним не подавалися свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність, а відтак, на думку позивача відсутні законні підстави для скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва справу №640/4058/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/4058/21 передано для розгляду судді Донцю В.А., відрядженого до Київського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №938/0/15-23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (суддя ОСОБА_2 ).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №246/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у відставку.

26.02.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Горобцову Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято справу до свого провадження та вирішено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в яких проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу, що за результатами проведеної перевірки матеріалів справи встановлено, що громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 не зазначено підставу, встановлену законодавцем для отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що позивач є громадянином Сирійської Арабської Республіки, що підтверджується паспортом тип Р, код держави SYR, номер видачі №013539844.

Відповідачем видано дозвіл від 07.09.2016 №11/65 про імміграцію в Україні з терміном дії безстроково, на тій підставі, що він являється чоловіком громадянки України (п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію»).

Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області № 394 від 01.12.2020 позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну виданий 07.09.2016.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно п.6 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 4 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-ІІІ (далі - Закон № 2491-ІІІ).

В розумінні положень статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграцією є прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрантом - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квотою імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозволом на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області №394 від 01.12.2020 скасовано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пунктів 1, 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Згідно Висновку, який наявний в матеріалах особової справи позивача, Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки позивач прийнято на підставі проведеної перевірки, якою встановлено, що при зверненні 2016 року про надання дозволу на імміграцію позивачем не було надано жодного документа, який би підтверджував наявність у іноземця підстав на отримання дозволу на імміграцію згідно підстав, визначених пункту 1 частинами 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;

7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи подано свідоцтво про підтвердження шлюбу, видане шаріатським судом м. Дамаск, укладений 10.09.2015 між чоловіком ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_3 . Вказане свідоцтво подано, як в завіреній представником копії на арабській мові, так і в завіреній копії перекладу на українській мові.

Отже, станом на 10.09.2015 перебував у шлюбі з дружиною ОСОБА_3 .

В матеріалах особової справи встановлено, позивач подав до відповідача заяву у вересні 2016 року про надання дозволу на імміграцію, в якій позивачем зазначено підставу отримання дозволу - зареєстрований шлюб з дружиною, яка є громадянкою України.

Наведені докази в своїй сукупності свідчать, що станом на 2016 рік позивач мав підстави на видачу посвідки на постійне проживання на підставі п.1 ч. 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Рішенням відповідача №394 від 01.12.2020 прийнято на підставі пунктів 1, 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про імміграцію» (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення - 28.08.2019) дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними доказами, що надання позивачем дозволу на імміграцію в Україну відбулося на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів. Також Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не зазначено інших випадків, які у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію.

Жодної норми іншого закону України, якою б конкретизувалася причина скасування дозволу на імміграцію відповідачем не зазначено. Не вказано про це також і у Висновку.

Відтак, рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону № 2491-III без наведення прямої норми іншого закону, яка чітко регламентує причини щодо скасування даного рішення, що надає право іноземцю та особі без громадянства на імміграцію, не може вважатися правомірним та обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 813/119/16.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 01.12.2020 №394 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 винесене без врахування всіх обставин справи, тобто, є необґрунтованим, що є підставою для його скасування.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв`язку з придбанням житла вперше.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З урахуванням того, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності підстав, передбачених пунктами 1, 6 частини 1 статті 12 Закону №2491-III при прийнятті уповноваженим органом рішення про надання дозволу на імміграцію в України позивачу 07.09.2016, суд вважає, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Крім того, суд зазначає, що належною формою захисту прав позивача буде визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 (орган видачі 8001) громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як похідної вимоги.

Додатково суд вважає, що якщо дозвіл на імміграцію позивачу був наданий через помилку або зловживання посадових осіб суб`єкта владних повноважень, перекладення тягаря наслідків такої помилки або зловживання на позивача у справі є порушенням його законних прав та інтересів.

Вказане відповідає принципу "належного урядування" відповідно до якого, допущені державними органами помилки не можуть виправлятися за рахунок інших осіб та тягнути для них негативні наслідки, а тому навіть за умови неправомірного документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні ці обставини не можуть бути виправлені за рахунок позивача та мати для нього негативні наслідки у вигляді скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 908,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 908,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №394 від 01.12.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 (орган видачі 8001) громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (адреса: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ: 42552598) на користь громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: відсутній) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.