Рішення № 135168055, 24.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Київ справа №320/1666/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі- відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі- відповідач 2), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду

України в Київській області від 16.09.2024 № 262340027178 про відмову

ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

???зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України в Київському шовковому комбінаті за професіями: апретурник фарбувально-оздоблювального цеху з 20.01.1981 по 11.07.1983; набійник малюнків та оператор друкувального устаткування з 11.07.1983 по 21.06.1995; заготовлювач хімічних розчинів та фарб з 01.11.1995 по 14.06.1999 та повторно

розглянути заяву про призначення пенсії від 09.09.2024 з урахуванням висновків суду у даній справі;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду

України в м. Києві, що оформлено листом від 04.10.2024 № 38826-37974/M-02/8-2600/24 про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні стажу показами свідків;

???зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2024 про підтвердження стажу показами свідків з урахуванням висновків суду у даній справі (ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішень відповідачів щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачі у відзивах на позов вказали про необгурнтованість позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09.09.2024 позивач звернулась до територіального Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача 1 від 16.09.2024 № 262340027178 заявнику відмовлено у призначення пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

Крім того, 09.09.2024 позивач звернулась до територіального Пенсійного фонду із заявою, якою просила підтвердити показами свідків факт її роботи повний робочий день в Київському шовковому комбінаті.

Листом від 04.10.2024 № 38826-37974/M-02/8-2600/24 відповідачем 2 відмовлено заявнику у підтвердженні стажу показами свідків.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини першої статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті „а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах „б"-„з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах „б"-„з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами „б"-„г" статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Таким чином, як пунктом 2 частини другої статті 114 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так і пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено однакові вимоги щодо віку жінок для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, а саме: 50 років.

За вказаних обставин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

На час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла пенсійного віку.

Так, судом встановлено, що відповідачем 1 відмовляючи позивачу у призначення пенсії на пільгових умовах, не зараховано періоди її роботи в Київському шовковому комбінаті за професіями: апретурник фарбувально-оздоблювального цеху з 20.01.1981 по 11.07.1983; набійник малюнків та оператор друкувального устаткування з 11.07.1983 по 21.06.1995; заготовлюча хімічних розчинів та фарб з 01.11.1995 по 14.06.1999.

Разом з тим, позивачем в додаток до заяви надавались документи, які підтверджували стаж позивача, а саме трудова книжка, уточнюючі довідки.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом, позивач працювала в Київському шовковому комбінаті за професіями: апретурник фарбувально-оздоблювального цеху з 20.01.1981 по 11.07.1983; набійник малюнків та оператор друкувального устаткування з 11.07.1983 по 21.06.1995; заготовлюча хімічних розчинів та фарб з 01.11.1995 по 14.06.1999.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Водночас, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 в справі №164/1993/14-а, від 16.05.2019 в справі № 592/7130/17, від 31.10.2019 в справі № 488/3426/16-а.

Судом встановлено, що позивачем була надана уточнююча довідка № 71 від 04.09.2018, видана ПАТ "Київський шовковий комбінат", про те, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Київському шовковому комбінаті за професіями: апретурник фарбувально-оздоблювального цеху з 20.10.81 р., наказ № 368-к від 27.10.81 р. по 11.07.83 р., наказ № 268 від 04.07.83 р. виконувала роботи по веденню процесу апретування і сушки тканини на сушильно-ширильних машинах, інших робіт не виконувала, що передбачено Списком № 2 Розділ ХХ. "Легка промисловість" 1. Загальні професії, поз.2210200a-10083. Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 р. № 162.

Заготовлювач хімічних розчинів та фарб з 01.11.95 р., наказ № 386-к від 23.11.95 р. по 14.06.99 р. наказ № 65 від 14.06.99 р. виконувала роботи змішування хімічних розчинів та фарб для фарбування тканин із натурального шовку, інших робіт не виконувала, що передбачено Списком № 2, Розділ ХХ. "Легка промисловість", поз.2210200-12068. Затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.94 р. № 162.

За період роботи заготовлювачем хімічних розчинів та фарб з 01.11.95р. по 14.06.99р. знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати в зв?язку з заборгованістю комбінату по платежу до бюджету і за енергоносії та важким фінансово-матеріальним станом підприємства 01 рік 03 місяці 23 дні.

Атестація робочих місць проведена згідно наказу № 48 від 27.12.94 року про результати атестації робочих місць, Перелік професій робітників, що мають право на пенсію та віком на пільгових умовах за списком N 2, затверджено Постановою КМ України від 11.03.94 року № 162.

Згідно з уточнюючою довідкою вих. № 10.11.2023 від 10.11.2023 ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Приватному акціонерному товаристві «Київський шовковий комбінат» і за період з 01 листопада 1995р. по 28 лютого 1996р.; з 01 квітня 1996р. по 29 серпня 1990р.; з 01 квітня 1997р. по 02 вересня 1997р.; з 01 квітня 1998р. по 31 липня 1998р.; з 05 жовтня 1998р. по 30 листопада 1998р.; з 01 лютого 1999р.по 11 квітня 1999р.: з 01 червня 1999р.по 14 червня 1999р. - виконувала роботи змішування хімічних розчинів та фарб для фарбування тканин із натурального шовку, інших робіт і виконувала (характер виконуваних робі за професією, посадою Заготовлював хімічних розчинів та фарб, що передбачена Списком №2 розділ ХХ підрозділ 2210200а-12068 код КІ 1.8264 підстава Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року К»162. Атестація робочих місць згідно додатку до наказу №48 від 27.12,1994р. Атестація робочих місць, згідно додатку №2 до наказу №74 від 18.06.1999р., за період з 01 листопада 1995р.по 28 лютого 1996р.; з 01 квітня 1996р. но 29 серпня 1996р.; з 01 квітня 1997р. по 02 вересня 1997р.; з 01 квітня 1998р. по 31 липня 1998р.: з 05 жовтня 1998р.по 30 листопада 1998р.: з 01 лютого 1999р.по 11 квітня 1999р.; з 01 червня 1999р. по 14 червня 1999р - 1 рік 10 місяців 20 днів.

Згідно з листом від 07.06.2017 № 4.2/6025 Головного управління Держпраці у Київській області, надані адміністрацією «ПАТ «Київський шовковий комбінат» матеріали атестації робочих місць апретурника і заготовлювана хімічних розчинів та фарб (наказ від 21.05.1993 № 43 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці»; Протоколи атестаційної комісії; наказ від 27.12.1994 № 48 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» наказ від 18.06.1999 №74 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»; карти умов праці; фотографії робочого дня; протоколи досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу, складені атестованою санітарно-технічною лабораторією) - відповідають постановам Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці»; від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»; Методичним рекомендаціям для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Мінпраці і МОЗ України 01.09.1992 №41.

Відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників затвердженого постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань та Секретаріату ВЦСПС від 13.03.1986 № 87/5-130 набойщик рисунків 2-й розряду за своїм характером праці виконував ті ж самі операції що й красильник (машиніст) волокна, пряжі, тканей, полотна, ниток, на машинах, барках, апаратах та вручну і їх помічники (розд. ХХІ. Поз. 2 Отбельное и красильно-отделочное производства) та працював в тих же умовах праці.

Таким чином, наданими документами підтверджується, що посади позивача апретурник фарбувально-оздоблювального цеху з 20.01.1981 по 11.07.1983, набійник малюнків та оператор друкувального устаткування з 11.07.1983 по 21.06.1995, заготовлювач хімічних розчинів та фарб з 01.11.1995 по 14.06.1999 відповідають переліку посад, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 2 згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд звертає увагу, що у разі сумнівів в достовірності вищевказаних документів, орган Пенсійного фонду України мав можливість витребувати з архівної установи інформацію про період роботи позивача, переліки робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, однак цього не зробив.

Крім цього, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Пенсійного Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Згідно з абзацу четвертого пункту 1.8 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на час прийняття рішення від 15.02.2023 за № 091630014325), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Таким чином, якщо поданих разом із заявою від 09.09.2024 документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

Вказані обставини свідчать про бездіяльність з боку відповідача щодо перевірки, в разі виникнення в нього сумнівів в достатності чи достовірності зроблених в трудовій книжці записів, обставин за спірні періоди роботи позивача.

Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як вже зазначалось, у розділі XX підрозділі 7 «Шкіряне та хутрове виробництва, первинна обробка шкіряно-хутрової сировини» вищевказаних Списків № 2, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 та постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162, передбачено професії: «апретурник» - код 2210800а-11119.

Таким чином, суд доходить висновку, що посади, які позивач займала в Київському шовковому комбінату містяться в Списку № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, отже, відповідачами протиправно не зарахований до пільгового стажу позивача вказані періоди роботи, що свідчить, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії не відповідають критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними і скасування.

З огляду на встановлене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду

України в Київській області від 16.09.2024 № 262340027178 про відмову

ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ?зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України в Київському шовковому комбінаті за професіями: апретурник фарбувально-оздоблювального цеху з 20.01.1981 по 11.07.1983; набійник малюнків та оператор друкувального устаткування з 11.07.1983 по 21.06.1995; заготовлювач хімічних розчинів та фарб з 01.11.1995 по 14.06.1999 та повторно

розглянути заяву про призначення пенсії від 09.09.2024 з урахуванням висновків суду у даній справі.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що оформлено листом від 04.10.2024 № 38826-37974/M-02/8-2600/24 про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні стажу показами свідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

З огляду на те, що ПАТ «Київський шовковий комбінат» є діючим підприємством, необхідність показань свідків в такому випадку відсутня.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції, доданої до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 1211,20 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 605,60 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду

України в Київській області від 16.09.2024 № 262340027178 про відмову

ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України в Київському шовковому комбінаті за професіями: апретурник фарбувально-оздоблювального цеху з 20.01.1981 по 11.07.1983; набійник малюнків та оператор друкувального устаткування з 11.07.1983 по 21.06.1995; заготовлювач хімічних розчинів та фарб з 01.11.1995 по 14.06.1999 та повторно

розглянути заяву про призначення пенсії від 09.09.2024 з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.