Рішення № 135167692, 26.03.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2026 р. справа № 300/876/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" про стягнення податкового боргу в сумі 32033,45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" про стягнення податкового боргу в сумі 32033,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 32033,45 грн., який виник у зв`язку із несплатою спеціального мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, штрафних санкцій та пені. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просить позов задовольнити повністю та стягнути дану заборгованість.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем ухвала про відкриття провадження отримана 23.02.2026 через підсистему "Електронний суд", про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.34а).

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

В підсумку, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетріат" 16.02.2022 зареєстроване як юридична особа та взяте на облік, як платник податків контролюючим органом (а.с.5-7, 36).

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При вирішенні даного спору судом застосовані нормативно - правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що за приписами статті 36 Кодексу є податковим обов`язком.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.2 статті 36 Податкового кодексу України).

Пунктом 2 ст.1 Митного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.14.1.113 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України митні платежі - податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв`язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту (пункт 2 частини 3 статті 75 Митного кодексу України).

За правилами, наведеними у статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Згідно з частиною шостою статті 345 Митного кодексу України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Енергетичною митницею проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині застосування спеціального мита за митною декларацією ІМ 40 ЕА від 25.12.2022 №22UA903050053074U4, за результатами якої 30.09.2025 складено акт №26/25/7.6-19/44779292 (а.с.20-24).

В ході перевірки митним органом встановлено порушення:

- вимог пункту 4 частини 1 статті 266 МКУ, пункту 2 частини 3 статті 75 МКУ, пункту 1 Постанови №719, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті спеціального мита на суму 20415,84 грн.;

- вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 1429,11 грн.

Порушення полягало в тому, що Товариством за митною декларацією ІМ 40 ЕА від 25.12.2022 №22UA903050053074U4 заявлено недостовірні відомості про країну походження товарів, що підтверджено уповноваженим органом Литовської Республіки та як наслідок занижено податкове зобов`язання по сплаті спеціального мита на суму 20415,84 грн.; не збільшено базу оподаткування ПДВ товарів оформлених згідно з митною декларацією від 25.12.2022 та як наслідок, занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 1429,11 грн.

За змістом п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з ч.12 ст.354 Митного кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акту (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надсилання підприємству акта про результати перевірки у порядку передбаченому Податковим Кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Положення цієї статті поширюється також на громадян, щодо яких проводилася документальна невиїзна перевірка відповідно до статті 351 цього Кодексу (ч. 16 ст. 354 Митного кодексу України).

За результатами документальної перевірки Енергетичною митницею 30.10.2026 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №UA903000202546, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України на 1572 грн., в тому числі 1429,11 за податковим зобов`язанням та 142,91 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями;

-№UA903000202547, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем спеціальне мито на товари походженням з російської федерації на 20415,84 грн. (а.с.12-17).

Податкові повідомлення рішення відповідачу не вручені, поштове відправлення повернуто контролюючому органу із відміткою Укрпошти «адресат відсутній» (а.с.19).

На підставі статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що направлені податкові повідомлення-рішення є врученими відповідачу.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Однак, у даному випадку відповідач не здійснив сплату грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України, а також спеціального мита на товари походженням з російськової федерації в сумі 21844,95 грн. та штрафних санкцій в сумі 142,91 грн., що утворило борг у вказаних сумах.

Положеннями підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

За приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки в суду відсутні докази порушення відповідачем відповідно до статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного чи судового оскарження грошового зобов`язання, визначеного вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що сума грошового зобов`язання є узгодженою.

Відповідно до ст.129 Податкового кодексу України контролюючим органом також нарахована пеня за платежем спеціальне мито на товари походженням з російськової федерації в сумі 9388,62 грн., за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання в сумі 656,97 грн.

Згідно з вимогами підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 15.05.2025 за № 0006797-1302-0919, згідно з якою станом на 13.05.2025 податковий борг відповідача становив 5400 грн. Дана вимога надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку, однак поштове відправлення не було вручене та повернулося відправнику із відміткою Укрпошти "не розшукано". Вимога вважається врученою відповідачу на підставі статті 42 та статті 59 Податкового кодексу України (а.с.28-29).

На час розгляду справи податкова вимога неоскаржена та невідкликана.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податковий борг відповідача підтверджується також довідкою про борг від 06.02.2026, інформаціє про борг з митних платежів та витягом з інтегрованої картки обліку платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с.8-9).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого грошового зобов`язання зі сплати є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, не охоплюється предметом даного позову, відповідне зобов`язання не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є:

- податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПКУ);

- митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони (п.п. 41.1.2 п.41.1 ст.41 ПКУ).

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що порядок обміну інформацією між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальними органами та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальними органами для цілей виконання функцій контролюючих органів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Передбачений пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України порядок обміну інформацією для цілей виконання функцій контролюючих органів, затверджено наказом Мінфіну від 10.06.2020 року №286 "Про затвердження Порядку взаємодії інформаційних систем Державної податкової служби України та Державної митної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для адміністрування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, здійснення контрольних процедур щодо дотримання податкового та митного законодавства".

Взаємодія інформаційних систем ДПС та Держмитслужби відповідно до положень Порядку №286 здійснюється в електронному вигляді на рівні центральних апаратів ДПС та Держмитслужби.

Пунктом 41.4 статті 41.4 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

На переконання суду відповідач зобов`язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору.

З огляду на вказане, позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" про стягнення податкового боргу в сумі 32033,45 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетріат" (код ЄДРПОУ 44779292, вул.Чорновола, буд.11, м.Івано-Франківськ) у дохід бюджету заборгованість у сумі 32033 (тридцять дві тисячі тридцять три) грн. 45 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.