Рішення № 13516762, 17.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року Справа №12/2202

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Кадусі Н.В., Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача –Кошарного Г.В. за довіреністю, Медведчука В.Д. за посадою (директор), відповідача –Гаврилової У.Я., Стадницької В.С., Осауленка В.К. за довіреностями, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства “Довіра” до Уманського комунального підприємства “Комунальник” про стягнення 54007 грн. 42 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач –приватне підприємство “Довіра” звернувся в господарський суд з позовом до Уманського комунального підприємства “Комунальник”, в якому просив суд стягнути з відповідача 57570 грн. 90 коп. заборгованості за поставлений товар та судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання товару б/н від 01.07.2009 року.

Позивач 10.01.2011 року через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з підписанням акту виконаних робіт з капітального ремонту автогрейдера від 18.12.2010, просив стягнути з відповідача 54007 грн. 42 коп. боргу та судові витрати.

В такому розмірі представники позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, підтримали і просили суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов № 421 від 17.11.2010 та доповнення до нього № 9 від 10.01.2011. Із письмового відзиву, доповнення до нього, пояснень представників відповідача в судовому засіданні слідує, що відповідач позов визнав в сумі 54007 грн. 42 коп. згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт з капітального ремонту автогрейдера від 18.12.2010 року і проти його задоволення в такому розмірі не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

Згідно з видатковими накладними № Д-00000465, № Д-00000467, № Д-00000466, № Д-00000468, № Д-00000469 від 24.12.2009 року, довіреності № 900/149 від 24.12.2009 року, для виконання робіт з капітального ремонту автогрейдера позивач поставив, а відповідач прийняв товар –запчастини, на загальну суму 87570 грн. 90 коп.

Згідно акту виконаних робіт з капітального ремонту автогрейдера від 18.12.2010 року, вбачається, що всього було встановлено запчастин на суму 84007 грн. 42 коп., за поставлений товар відповідач розрахувався частково в розмірі 30000 грн., відповідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за поставлені та фактично встановлені запчастини складає 54007 грн. 42 коп.

Письмова вимога позивача № 24 від 13.12.2010 року про сплату заборгованості за поставлений товар відповідачем отримана, проте не виконана.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

При подачі позовної заяви до суду, позивачем в якості обґрунтування позовних вимог було додано копію договору постачання товару від 01.07.2009 року (а. с. 7-8) та додаток до нього від 30.12.2009 року, проте сторонами було недотримано вимог щодо форми договору в частині його підписання двома сторонами.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Відповідно до п. 1. ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, для того щоб договір вважався укладеним необхідно щоб згода щодо усіх його істотних умов була досягнута сторонами як у встановленому законом порядку так і в установленій законом формі. Відповідно недотримання сторонами встановлених законом порядку та форми досягнення згоди щодо усіх його істотних умов означає про не укладення договору.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що між сторонами виникли зобов’язальні відносини, які ґрунтуються на фактичній поставці та використанні товару (встановлення запчастин під час капремонту автогрейдера), здійснюваних без укладення письмового договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов’язку боржником не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Враховуючи попередній висновок про те, що спірні зобов’язання виникли не на підставі договору постачання товару від 01.07.2009 року, на який посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог, а на підставі усних угод згідно видаткових накладних, судом позовні вимоги визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 540 грн. 07 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –776 грн. 07 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Уманського комунального підприємства “Комунальник”, вул. Шолом Алейхема, 30, м. Умань, Черкаська область, інд. 20300, р/р 2600430052301 у відділенні ВАТ “Ощадбанк” м. Умань, МФО 354671, код ЄДРПОУ 03366285 на користь приватного підприємства “Довіра”, вул. Старицького, 4, м. Умань, Черкаська область, інд. 20300, р/р 26005320172001 в ЧФКБ “Приватбанк” м. Умань, МФО 354347, код ЄДРПОУ 24414864 –54007 грн. 42 коп. заборгованості, 776 грн. 07 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 21.01.2011 року.

Суддя В.М. Грачов