Рішення № 135167551, 26.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2026 року Справа № 280/128/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПКН АЛКО 2023 (вул. Молочна, буд. 71, м. Запоріжжя, 69060) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПКН АЛКО 2023 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2025 року № 00171850901, від 02.10.2025 року № 00171880901, від 02.10.2025 року № 00172260708, від 02.10.2025 року № 00172250708.

В обґрунтування заявленого позову посилається на порушення встановленої процедури призначення та проведення фактичної перевірки, які обумовлюють неправомірність її результатів. Вказує, що наказ про фактичну перевірку не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже є неправомірним. Стверджує, що наказ містить лише посилання на п.п. 80.2.2., тобто без жодної деталізації інформації та фактів, які вказують на можливі порушення платником законодавства. Покликається на наявність суттєвих розбіжностей між змістом Наказу на проведення перевірки та поясненнями податкового органу, викладеними у листі від 17.11.2025 року, свідчить про правову невизначеність та відсутність чіткої правової позиції у суб`єкта владних повноважень. Вважає, що фактичну перевірку позивача згідно п.п. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України проведено контролюючим органом за відсутності фактичних підстав, а тому така перевірка є протиправною та не породжує жодних правових наслідків, а акт фактичної перевірки в цій частині, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Вважає, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки періоду діяльності, що перевіряється з 01.01.2025 року по день закінчення фактичної перевірки носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу. Вказує, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 надавався вичерпний перелік документів, що належать або пов`язані з предметом фактичної перевірки. Покликається також на те, що санкція, передбачена положеннями ст.20 Закону України Про РРО ..., застосовується виключно у випадках не обліковування у встановленому порядку та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Вважає, що зазначення в наказі про призначення перевірки тривалості самої перевірки та його дотримання пов`язане з тим, що протягом всього терміну перевірки платник податків має законні права, зокрема, бути присутнім та надавати пояснення з питань, що виникають під час перевірки, а також за власною ініціативою - надавати пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом; надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом. Вказує також, що під час перевірки акти про ненадання ТОВ ЛКПН АЛКО 2023 документів не складались, ТОВ ЛКПН АЛКО 2023 та його представникам на підпис не надавались та не направлялись на податкову адресу підприємства та/або через електронний кабінет. До того ж, посилання на акти ненадання документів не містяться і в самому акті фактичної перевірки. Вказує, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 жодним чином не порушувало вимоги п. 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Також зазначає, що інспекторами в ході перевірки не досліджувались та в акті фактичної перевірки не зазначено жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 розрахункових документів за продані алкогольні напої, які підлягають маркуванню марками акцизного податку, що не містить обов`язкових реквізитів, а саме, - цифрового значення штрих кодового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Стверджує також, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 здійснює облік товарних запасів централізовано, всі оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують облік та походження товарів маються у компанії в оригіналах та були своєчасно надані до перевірки. Покликається на те, що посадовими особами податкового органу не відображено в акті перевірки детального опису усіх дій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження aкту правопорушення. Вказує, що відомості Акту фактичної перевірки, що взяті з бази даних системи обліку даних РРО/ПРРО та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. Покликається також на відсутність вини ТОВ ЛПНК АЛКО 2023 у вчиненні правопорушення законодавства, яке інкримінується відповідно до Акту перевірки. Зазначає, що запит про надання первинних та інших документів, крім посилання на норми ПКУ не містять будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави (про порушення вимог) для надіслання самого запиту та не містить інформацію, яка це підтверджує. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 07.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмовому відзиві від 06.02.2026 посилається на те, що фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, але за обов`язкової наявності підстав, вказаних у підпунктах пункті 80.2 статті 80 ПК України. Зазначає, що вказані у наказі №1502-п від 21.08.2025 підстави проведення фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначає, що в наказі №1502-п від 21.08.2025 наявне посилання на суб`єкт та об`єкт, перевірка якого проводиться, вказані мета, вид перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, що узгоджується з положеннями статті 81 ПК України. Зазначає, що твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки визначеного пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України за період діяльності з 01.01.2025 року носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Встановлений контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних про факт порушення Закону №265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету ї перевірки встановленого пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Зазначає, що посилання позивача на відсутність акту про відмову платника податків надати завірені копії документів відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України є безпідставним, тому що такий акт складається тільки після ознайомлення з оригіналами документів під час перевірки та наявного запиту на витребування від платника завірених копій таких документів. Вразі ненадання платником документів до перевірки (оригіналів або за відсутності їх завірених копій), необхідно застосовувати п.85.2 ст.85 ПК України, відповідно до якого додатковий акт крім акту перевірки не складається, проте застосовується санкція у вигляді штрафу, як за окреме порушення. Покликається на те, що питання дотримання позивачем податкового законодавства не досліджувалось в межах фактичної перевірки і не могло досліджуватись, факти реєстрації податкових накладних, наданих позивачем, не є належним доказом в цій справі. Покликається на те, що при перевірці податковий орган не вимагав від позивача проведення інвентаризації та не міг провести її самостійно за відсутності документів на товар та облікових документів, за відсутності інформації про надходження товару та його вибуття (зокрема, не пов`язаного з продажем). Стверджує, що ані стаття 3, ані стаття 20 Закону №265 для виявлення товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), не вимагають обов`язкового проведення інвентаризації, тож під час проведення фактичної перевірки було вибірково описано наявний в реалізації товар, що знаходився в магазині м. Запоріжжя, вул. Гагаріна,4, приміщення 2, 3, та на який були наявні цінники. Зафіксовані актом фактичної перевірки порушення ст.3 Закону №265 і ст.85 ПК України не потребують встановлення вини позивача для притягнення його до фінансової відповідальності. Покликається на те, що за усталеною позицією Верховного Суду саме акт перевірки є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки. Вважає твердження позивача щодо наявності 25.08.2025 всіх необхідних документів за місцем проведення фактичної перевірки та відсутності там інспекторів ГУ ДПС у Запорізькій області не підтверджені жодним доказом, відповідно не може вважатись ґрунтовним та об`єктивним. Вказує, що зважаючи, що в процесуальних документах позивач посилається на опис обставини з акту перевірки та чітко розрізняє кожне встановлене порушення і відповідну санкцію за них, це свідчить про зрозуміле позивачу викладення порушень і санкцій в ППР, тож прийняте без порушень прав позивача. Вказує, що використання інформації з СОД РРО є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки. Також стверджує, що факт здійснення фахівцями контролюючого органу перед початком фактичної перевірки контрольної розрахункової операції задокументовано належними і достатніми доказами, що підтверджують зв`язок такої контрольної розрахункової операції з проведеною фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області фактичною перевіркою. Зазначає, що позивачем не було надано на початок перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті), а також документи, що підтверджують походження такого товару облікові та інші документи, пов`язані з предметом перевірки, не було надано позивачем ні під час фактичної перевірки, ні в процедурі адміністративного оскарження, ні до суду, а тому відсутні підстави вважати, що контролюючим органом було обмежено можливість реалізації платником податків обов`язку з пред`явлення останніх. Всі наведені у позовній заяві ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 доводи є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив від 10.02.2026, заяві про доповнення позову новими підставами та додаткових поясненнях позивач покликається на те, що для того, щоб фактична перевірки з юридичної підстави підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України не була визнана судом свавільною, тобто такою, що небунтована призначена, контролюючий орган повинен надати докази щодо фактичних підстав для її проведення, тобто в підтвердження саме обґрунтованості припущень, а не лише вказати, що така інформація є в його розпорядженні, без її надання. В разі надання таких доказів вони мають стосуватися суб`єкта господарювання та вказувати на ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення з боку такого суб`єкта господарювання. Зазначає, що лист ДПС України від 14.08.2025року № 19993/7/99-00-07-03-02-07 не може бути підставою для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 82 ПКУ. Також покликається на те, що запит про надання документів та наказ на проведення перевірки були вручені податковим органом не уповноваженій особі позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі ст. 191, ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами), ст.16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами), ст.72 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №1502-п від 21.08.2025 та направлень на проведення фактичної перевірки від 21.08.2025 № 2231, 2232, проведено фактичну перевірку магазину-кафе, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Гагаріна, буд. 4, приміщення 2, 3, в якому здійснює діяльність ТОВ "ЛПКН АЛКО 2023". Перевіряємий період з 01.01.2025 по 29.08.2025.

За результатами фактичної перевірки складено Акт №12805/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025. У зв`язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання Акта фактичної перевірки, посадовими особами складено Акт, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки або неможливості його вручення та підписання №2137/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025.

Згідно висновків Акту перевірки, за результатами фактичної перевірки встановлено, що ТОВ "ЛПКН АЛКО 2023" порушено вимоги:

п. 1, п. 2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), в частині незастосування РРО/ПРРО на загальну суму 11387,10 грн.;

п. 11 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), в частині використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність відповідного коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи;

п. 12 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ( зі змінами т доповненнями), в частині порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму - 58959,09 грн.;

п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині не надання до перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

ст. 226 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), ч.16 ст.62 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 1404,20 грн.;

ч.7 ст. 16, ч.3 ст.41 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 5579,81 грн. без наявності відповідної ліцензії.

На підставі Акту фактичної перевірки №12805/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025, Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняло податкові повідомлення-рішення №00171850901 від 02.10.2025 на суму у розмірі 24 000, 00 грн., №00171880901 від 02.10.2025 на суму у розмірі 24 000, 00 грн., №00172260708 від 02.10.2025 на суму у розмірі 2040, 00 грн.; №00172250708 від 02.10.2025 на суму у розмірі 90 116, 46 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального

Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність цих податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №814/733/17, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Такий висновок підтримано Верховним Судом також в постанові від 15.02.2023 у справі № 820/6187/16.

Як встановлено судом, в наказі відповідача про проведення фактичної перевірки підставою перевірки зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Як зазначено у наказі про проведення фактичної перевірки позивача, підставою стала доповідна записка начальника управління податкового аудиту від 19.08.2025 за вих.№ 3250/08-01-07-08-06. В доповідній записці зазначено про отримання інформації згідно листа ДПС від 14.08.2025 вих.№19993/7/99-00-07-03-03-07 щодо встановлення ризиків у діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють продаж товарів, у тому числі підакцизних, у господарських об`єктах під торговою маркою "Leprekon".

Отже, внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення податкового законодавства у сфері діяльності, яку здійснює позивач, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача в частині відсутності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки.

Також, суд зауважує, що відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, крім іншого, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до пункту 73.2 статті 73 ПК України інформація, визначена, у тому числі, у підпункті 72.1.1.4 статті 72 цього Кодексу, надається періодично.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

В постанові від 28.04.2025 у справі №280/1719/24 за подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Стосовно доводів позивача про те, що зазначення в наказі періоду діяльності, який перевіряється, з 01.01.2025 по день закінчення фактичної перевірки, перетворює фактичну перевірку на документальну, суд зазначає, що факт зазначення в наказі періоду діяльності, який підлягає перевірці, не свідчить про зміну виду перевірки, оскільки абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України прямо передбачає, що в наказі про проведення перевірки зазначається, зокрема, період діяльності, який буде перевірятися.

Суд зазначає, що під час фактичної перевірки контролюючий орган може використовувати податкову інформацію, зокрема дані інформаційних систем, а також досліджувати документи, пов`язані з предметом такої перевірки, саме по собі витребування та аналіз документів у межах предмета фактичної перевірки не змінює її правової природи.

Перевірка даних за минулий період (відповідно до статті 102 ПК України, тобто за період 1095 днів) в ході проведення фактичної перевірки не заборонена чинними нормами законодавством, а тому контролюючий орган в межах наданих повноважень також може використовувати дані розрахункових операцій суб`єкта господарювання за цей період.

В цій справі предметом перевірки були питання дотримання порядку проведення розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності документів на товар, а також дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Отже, дослідження документів щодо походження товару, його оприбуткування та відображення у місці реалізації узгоджується з предметом фактичної перевірки та не свідчить про проведення документальної перевірки.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки.

Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР) (тут і в подальшому в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин):

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР (порушення, за які позивача притягнуто до відповідальності спірним податковим повідомленням-рішенням) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями;

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;

7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Згідно ст. 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 02.02.2023 №500/6845/21 зазначено, що у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Як вказано в акті перевірки, під час фактичної перевірки контролюючим органом встановлено:

1) Відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) протягом перевіряємого періоду встановлено створення в ПРРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 17398,21 грн., які повинні маркуватися марками акцизного податку без належного цифрового значення штрихового коду МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація належного цифрового значення штрихового коду МАП.

2) В порушення п. 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність відповідного коду товарної під категорії УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами з фіскальних касових чеків з бази даних ДПС України (ІС СОД РРО/Чеки РРО), а саме: касовий чек 4117364450 від 31.03.2025, роздрукований о 21 год. 53 хв. на продаж 1 пляшки джину «SouthBankЛондонДрайв» 0,7 л за ціною 339,90 грн.

3) порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 58959,09 грн. Під час перевірки у місці продажу (магазині, розташованому за адресою м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 4, прим. 2, 3) зняті залишки товарних запасів та складено відомість ТРЦ, яку підписано матеріально-відповідальною особою продавцем ОСОБА_1 . В ході перевірки не були надані первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування в магазині - кафе, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 4, прим. 2, 3, в якому здійснює діяльність ТОВ"ЛПКН АЛКО 2023. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів та складах та/або за місцем їх реалізації на суму 58959,09 грн.

4) в порушення пункту 85.2 статті 85 ПКУ посадовим особам контролюючого органу не надано до перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки за перевіряємий період, а саме: не надано до перевірки первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування в магазині за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 4, прим. 2, 3, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 року;

5) в ході аналізу за перевіряємий період інформаційної бази ДПС України, на яку надходять електронні копії розрахункових документів (Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій), встановлено, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 через ППРО: фіскальний номер 4000482342, у фіскальних чеках зазначено інформацію одних й тих же номерів та серій марок акцизного податку декілька разів згідно Додатку № 3. Таким чином встановлено порушення ст. 226 ПКУ, ч. 16 ст. 62 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 1404,20 грн., оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об`єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватись на інших пляшках алкогольних виробів;

6) за даними інформаційної бази ДПС України, на яку надходять електронні копії розрахункових документів (Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) встановлено, що ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 в обєкті торгівлі за адресою м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 4, прим. 2, 3, через ПРРО: фіскальний номер 4000482342, здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями без отримання відповідної ліцензії, а саме, опис яких зазначено в додатку № 4.

Аналізуючи вказане, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 цього Закону України № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами пункту 11 статті 3 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно п.п 14.1.107 п 14.1 ст. 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

За правилами п.п.1, 3, 6, 7 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Положеннями ст.11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР також встановлено, що маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;

рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - Положення № 1251), пунктом 5 якого передбачено, що марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі QR-код) та лінійний штрих-код (далі штрих-код).

На кожну марку наносяться такі реквізити: слова Україна, МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ; позначення виду марки, що складається із слів та літер алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція) - АВ ЛГП. алкоголь вітчизняний (виноробна продукція) - АВ ВП, алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція) - АІ ЛГП, алкоголь імпортний (виноробна продукція) - АІ ВП, індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв);реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків; QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).

Штрих-код містить інформацію про серію га номер марки. QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки. QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.

Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.

Згідно з пунктом 20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Абзацом двадцятим частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність до суб`єктів господарювання: у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Як слідує з аналізу наведених норм чинного законодавства, законом заборонено виробництво, зберігання, транспортування та реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Верховний Суд у постановах від 06.06.2019 у справі №823/748/17, від 08.08.2019 у справі №808/4653/14, від 10.06.2020 у справі №808/4108/16 вказав, що хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім порушенням норм Закону №481/95-ВР щодо правил торгівлі такими напоями є саме виробництво, зберігання, транспортування реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку; немаркованими ж вважаються алкогольні напої, марковані марками акцизного податку, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Суд зазначає, що позивач, як суб`єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки.

Згідно з пунктами 1.7 розділу І, 2.2 розділу ІІ Порядку №1057 суб`єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО. Система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних система обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.

Як зазначено в акті перевірки, в фіскальних чеках ПРРО відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

В свою чергу, на підтвердження вказаних обставин відповідачем надано фіскальні чеки, отримані із СОД РРО у форматі таблиці (з розділами щодо дати і часу операції, локального номера документа, фіскального номера документа, загальної суми, код товару згідно УКТЗЕД, найменування товару), в яких відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер МАП, тобто не заповнене) на загальну суму 17398,21 грн. (січень 2025 року- 16043,51 грн. та лютий 2025 року 1354,70 грн.

Суд враховує, що позивач не надав жодних доказів на спростування обставин, викладених в Акті перевірки від 01.09.2025 за №12805/08/01/07/08/45052623.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер.

Матеріалами фактичної перевірки згідно з електронними копіями розрахункових документів, що надходять до органів ДПС, встановлено факти реалізації алкогольних напоїв з марками акцизного податку, що повторюються. Такі докази є належними та достатніми для підтвердження факту продажу на господарській одиниці, де здійснює діяльність позивач, алкогольних напоїв.

Оскільки марки акцизного податку дублюються, то це свідчить про порушення приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України, пункту 5 Положення №1251, а отже алкогольні напої не можуть вважатися маркованими в порядку, визначеному законодавством.

Слід також зазначити, що відповідно підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів.

Суд зауважує, що як вже було вказано, інформація, зазначена у витязі з СОД РРО може використовуватися контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки та висновків про порушення платником податків пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Зазначене є безумовною підставою для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2025 у справі №120/11036/23, від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.

Щодо правомірності накладення на позивача штрафних санкцій за проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з порушенням використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням зокрема, об`єму та кількості реалізуємого товару, суд зазначає наступне.

Так, як вбачається з наданої відповідачем копії касового чека 4117364450 від 31.03.2025, роздрукований о 21 год. 53 хв. на продаж 1 пляшки джину «SouthBankЛондонДрайв» 0,7 л за ціною 339,90 грн., останній дійсно не містить зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД вказаного товару.

Такі обставини свідчать про порушення пункту 11 статті 3 Закону №-265/95-ВР, та є підставою для застосування штрафних санкцій.

Також, відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

За приписами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, вищезазначені положенні зобов`язують суб`єкта господарювання надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів саме на початок проведення перевірки.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом у день початку перевірки 21.08.2025 було складено відомості ТМЦ, які знаходились на місці реалізації на суму 58959,09 грн, на які не були надані первинні документи на початок перевірки, які підтверджують походження товару та його оприбуткування. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 58959,09 грн.

Доказів на спростування висновків контролюючого органу, а саме, надання відповідних документів на початок перевірки позивачем не надано.

Щодо порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання документів під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №360/2657/20.

Як встановлено судом, контролюючим органом було надано позивачу запит про надання документів, у якому визначено строк не пізніше 10 год.00хв. 22.08.2025. Запит отримано 21.08.2025 продавцем-консультантом ОСОБА_1 .

При цьому, у встановлений строк запитані документи контролюючому органу надано не було. Матеріалами справи підтверджено, що пакет документів на виконання запиту відповідачу було надано 29.08.2025, що підтверджується листом від 28.08.2025 № 28/08/2025.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надання документів у строки, визначені в запиті, безпосередньо під час проведення перевірки.

Подання документів після завершення перевірочних дій до приміщення контролюючого органу не відповідає вимогам податкового законодавства та не може вважатися належним виконанням обов`язку платника податків.

Стосовно доводів позивача про те, що інспектори після 21.08.2025 більше не з`являлись на об`єкт, а тому позивач не мав реальної можливості надати документи, суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів того, що в період з 22.08.2025 по 29.08.2025 ним вживались реальні та своєчасні дії для передачі документів контролюючому органу саме в спосіб, який би забезпечував їх дослідження в межах перевірки.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд зауважує, що в цій справі відповідач посилається не на відмову в наданні копій документів, а на ненадання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, у повному обсязі під час перевірки. Тому відсутність окремого акта за пунктом 85.6 статті 85 ПК України не спростовує наявності порушення, зафіксованого в акті перевірки, якщо йдеться про ненадання документів у межах перевірки.

Отже, посилання позивача на відсутність акту про відмову платника податків надати завірені копії документів відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України є безпідставним, тому що такий акт складається тільки після ознайомлення з оригіналами документів під час перевірки та наявного запиту на витребування від платника завірених копій таких документів. В разі ненадання платником документів до перевірки (оригіналів або за відсутності їх завірених копій), необхідно застосовувати п.85.2 ст.85 ПК України, відповідно до якого додатковий акт крім акту перевірки не складається, проте застосовується санкція у вигляді штрафу, як за окреме порушення.

Таким чином, суд дійшов висновків, що оцінені в сукупності наявні в матеріалах справи документи, досліджені під час перевірки, підтверджують висновки, викладені в акті перевірки щодо суті виявлених порушень законодавства.

Твердження позивача про відсутність у продавця спеціальних представницьких повноважень не є достатнім для висновку про незаконність усієї перевірки та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом установлено, що направлення на проведення перевірки, запит про надання документів, а також інші документи вручалися особі, яка перебувала за місцем здійснення господарської діяльності та безпосередньо здійснювала розрахункові операції, а саме продавцю.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначена особа (продавець-консультант ОСОБА_1 ) отримав направлення на перевірку, отримав запит про надання документів, підписав опис наявності готівки як матеріально відповідальна особа, брав участь в проведенні перевірки, був присутній під час складання акту перевірки.

Визначення цієї особи як матеріально відповідальної свідчить про виконання нею функцій, пов`язаних із веденням господарської діяльності, зокрема, обліком та збереженням грошових коштів.

З огляду на специфіку фактичної перевірки, яка здійснюється за місцем провадження діяльності, суд вважає, що вручення документів такій особі є належним способом повідомлення платника податків.

Доказів того, що позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права під час перевірки, матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що контролюючому органу до або під час перевірки було повідомлено про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких повноважень на прийняття службової кореспонденції.

Щодо порушення позивачем ч.7 ст. 16, ч.3 ст.41 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 5579,81 грн. без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини. рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі Закон №3817) визначено поняття алкогольних напоїв:

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см 3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203;

вино виноградне - алкогольний напій, вироблений з винограду, міцність якого набувається в результаті спиртового бродіння розчавлених ягід або свіжовіджатого соку (сусла), а в разі виробництва вина кріпленого - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого та/або спирту етилового ректифікованого виноградного, та/або дистиляту виноградного спиртового, винного дистиляту;

вино плодово-ягідне - алкогольний напій, вироблений з плодів та ягід, міцність якого набувається в результаті спиртового бродіння розчавлених плодів та ягід або свіжовіджатого соку, а в разі виробництва вина плодово-ягідного кріпленого - підвищується шляхом додавання спирту етилового ректифікованого або спирту плодового

Згідно статті 16 Закону № 3817:

- Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

Частиною 3 статті 41 Закону № 3817 визначено, що на кожний вид господарської діяльності надається окрема ліцензія, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах ТОВ "ЛПКН АЛКО 2023" для здійснення діяльності в об`єкті торгівлі за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Гагаріна, буд. 4, приміщення 2, 3, отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями :

№08290308202500445 з терміном дії з 25.03.2025;

№ 082908202400285 терміном дії з 21.03.2024 по 21.03.2025.

За даними інформаційної бази ДПС України, на яку надходять електронні копії розрахункових документів (Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) встановлено, що ТОВ "ЛПКН АЛКО 2023" в об`єкті торгівлі за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Гагаріна, буд. 4, приміщення 2, 3, через РРО №4000482342, здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними напоями без отримання відповідної ліцензії, опис яких зазначено в додатку до Акту №4. Будь-яких доказів на спростування висновків викладених в акті перевірки з цього приводу позивачем до суду не надано.

Посилання позивача на постанову Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2025 у справі № 335/9432/25 суду у справі про адміністративне правопорушення, якою провадження закрито, суд відхиляє, з огляду на наступне.

У справі № 335/9432/25 Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя 27.10.2025 розглядав питання про адміністративну відповідальність директора ТОВ ЛПКН АЛКО 2023 за частиною першою статті 155-1 КУпАП і закрив провадження у справі.

Разом з тим зазначена постанова не має преюдиційного значення для цієї справи в розумінні статті 78 КАС України, оскільки суб`єкт відповідальності по справі про адміністративне правопорушення та по справі про скасування податкових повідомлень-рішень є різними, предмет доказування у справі про притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності за КУпАП не є тотожним предмету доказування по справі щодо застосування до юридичної особи санкцій відповідно до Закону №265/95-ВР та ПК України. Крім того, закриття справи про адміністративне правопорушення не спростовує висновків акта перевірки та не виключає можливості притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності. Також, відповідно до постанови Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2025 у справі № 335/9432/25 вбачається, що суд у межах провадження за КУпАП оцінював достатність доказів саме для притягнення директора до адміністративної відповідальності, звертав увагу на особливості доказування у справах про адміністративні правопорушення та на те, що акт перевірки сам по собі не є безумовним доказом вини фізичної особи. Така оцінка не тотожна перевірці правомірності санкцій, застосованих до юридичної особи.

Стосовно доводів позивача про те, що податковим органом не було належним чином доведено факт порушення, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта фактичної перевірки, матеріалів контрольної розрахункової операції, податкової інформації, отриманої з інформаційних систем ДПС, а також з урахуванням встановленого під час перевірки ненадання документів, що належать або пов`язані з її предметом. Незгода позивача з висновками акта перевірки, без надання належних та достатніх доказів, які б спростовували конкретні встановлені перевіркою обставини, не є підставою для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.

Позивачем не доведено, що наведені ним процедурні зауваження спростовують сам факт наявності встановлених перевіркою порушень або об`єктивно позбавили його можливості реалізувати свої права під час перевірки чи адміністративного оскарження.

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.10.2025 року № 00171850901, від 02.10.2025 року № 00171880901, від 02.10.2025 року № 00172260708, від 02.10.2025 року № 00172250708 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак до скасування в судовому порядку не підлягають.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить відрізних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється..

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЛПКН АЛКО 2023 (вул. Молочна, буд. 71, м. Запоріжжя, 69060) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26.03.2026.

Суддя А.В. Сіпака