Рішення № 135167499, 26.03.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1090/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344), яким просить суд: « 1. Задовольнити мій адміністративний позов. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 29.01.2026 № 072350014467 про відмову в призначенні пенсії за віком мені, ОСОБА_1 . 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до загального страхового стажу періоди роботи згідно моєї трудової книжки від 05.08.1983 у пільговому обчисленні кожен рік роботи (за один рік і шість місяців) періоди роботи з 29.08.1985 по 25.10.2001, а саме з 29.08.1985 по 01.10.1985, з 01.10.1985 по 01.09.1987, з 01.09.1987 по 10.05.1994, з 10.05.1994 по 02.12.1996, з 02.12.1996 по 05.08.1997, з 05.08.1997 по 09.10.1997, з 09.10.1997 по 25.10.2001 як трудовий стаж, вироблений у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та здійснити призначення пенсії з часу виникнення права на пенсію за віком. 3. Справу прошу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувати від відповідача копію пенсійної справи ОСОБА_1 . 4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає стороною у справі, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на мою користь судовий збір у розмірі 1331 грн».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Відповідачем було відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком на підставі статті 26 частини 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак, період роботи з 29 серпня 1985 року по 25 жовтня 2001 року, а саме з 29 серпня 1985 року по 01 жовтня 1985 року, з 01 жовтня 1985 року по 01 вересня 1987 року, з 01 вересня 1987 року по 10 травня 1994 року, з 10 травня 1994 року по 02 грудня 1996 року, з 02 грудня 1996 року по 05 серпня 1997 року, з 05 серпня 1997 року по 09 жовтня 1997 року, з 09 жовтня 1997 року по 25 жовтня 2001 року в районах Крайньої Півночі не обраховано в кратному розмірі (один рік роботи за один рік і шість місяців). З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому заперечує проти задоволення позовних вимоги, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 92 частини 1 пункту 6Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 22 січня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Розглянувши документи, подані для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області (територіальним органом Пенсійного фонду України, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 29 січня 2026 року № 072350014467, оскільки страховий стаж роботи позивача становить 5 років 09 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с.а.с. 10-12).

Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди періодів роботи позивача, з 29 серпня 1985 року по 25 жовтня 2001 року за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05 серпня 1983 року - через розбіжності в назві підприємства на печатці при прийнятті на роботу та при звільненні та у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року; періодів роботи на території російської федерації після 1991 року - у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року; періодів роботи за контрактами від 17 жовтня 1994 року, 01 квітня 1997 року, 01 квітня 2000 року та за трудовим договором від 17 жовтня 1991 року через відсутність апостиля та у зв`язку припиненням російською федерацією з 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року; періоду роботи з 29 серпня 1985 року згідно з довідкою № 21-14-30 від 18 січня 2002 року, оскільки в документі відсутні дата та підстави звільнення, а також відсутній апостиль.

Позивач не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду із позовом.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV ((у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України № 1058-ІV).

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого i960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу

Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії BP СРСР від 10.02.60 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії BP СРСР від 29.09.67 було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня i960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.60 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.67 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.60, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.67, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Таким чином, підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії BP СРСР від 10.02.60 та від 29.09.67 та Постановою №148.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівними довідками.

Факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі в періоди з 29 серпня 1985 року по 25 жовтня 2001 року підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 05 серпня 1983 року (а.с.а.с. 14-18).

Записи у трудовій книжці виконані із зазначенням дати прийняття на роботу, дати звільнення, підстав внесення записів (номери наказів та дати їх видачі), всі записи виконані без перекреслень та виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дат прийняття та звільнення (переведення), що підписані посадовими особами та належним чином завірені печатками, проставленими після записів.

Тотожні відомості підтверджуються довідко. структурного підрозділу ВАТ "Сургутнафтогаз" №21-14-30 від 18 січня 2002 року про підтвердження стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а також трудовими контрактами від 17 жовтня 1994 року, 01 квітня 1997 року, 01 квітня 2000 року та трудовий договір від 17 жовтня 1991 року (а.с.а.с. 19, 23-32).

Таким чином, вказаний стаж роботи підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, звільнення та записом про місцезнаходження підприємства, на яких він виконував роботи, архівною довідкою, необхідні для призначення пенсії.

Покликання відповідача про те, що обов`язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, не ґрунтується на законі, оскільки з огляду на приписи пункту 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), згідно до якої пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 вересня 2019 року (справа № 348/2208/16-а, провадження № К/9901/32412/18), постанові від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а адміністративне провадження № К/9901/44953/18.

Крім того, Верховний Суд вже висловив правову позицію з цього питання, так, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 302/662/17-а) зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Аналогічна позиція викладена також Верховним Судом у Постанові від 18 червня 2020 року справа № 537/1415/17 адміністративне провадження №К/9901/22807/18.

З огляду на викладені вище обставини, на переконання суду, наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування вищезазначених періодів роботи в районах Крайньої Півночі до страхового стажу позивача із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців.

При ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, відомості трудової книжки під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до трудового стажу позивача періодів з 29 серпня 1985 року по 01 жовтня 1985 року, з 01 жовтня 1985 року по 01 вересня 1987 року, з 01 вересня 1987 року по 10 травня 1994 року, з 10 травня 1994 року по 02 грудня 1996 року, з 02 грудня 1996 року по 05 серпня 1997 року, з 05 серпня 1997 року по 09 жовтня 1997 року, з 09 жовтня 1997 року по 25 жовтня 2001 року з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців страхового стажу.

Крім того, відповідачем при обчисленні страхового стажу позивача не прийняті до уваги довідку з місця роботи та трудові договори, контракти через відсутність апостиля та у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Стосовно того, що вказані документи не засвідчені апостелем суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом України №240/94-ВР від 10.11.94 (далі - Конвенція), встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

Верховною Радою України 01.12.2022 прийнято Закон України №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон України № 2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022.

При цьому, відповідно до статті 84 частини 2 Конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п`ятирічного строку її дії.

Конвенція набрала чинності 19.05.1994. Останнім днем чергового п`ятирічного періоду дії Конвенції для України є 18.05.2024. З 19.05.2024 Конвенція вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами.

Водночас, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою 6 установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Враховуючи наведене, оскільки надані позивачем довідка та трудові контракти, договори та не взяті до уваги відповідачем видані в період дії Конвенції, станом на 24 лютого 2022 року приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції, дія якої була зупинена лише Законом Укарїни №2783-IX, то зазначені документи належать прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).

Крім того, відсутність апостиля не може позбавляти людину гарантованого права на належне їй пенсійне забезпечення, оскільки, з урахування обставин воєнного часу.

Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про міжнародні договори України" 29.06.2004 №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14.

Суд зазначає, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, у силу статті 13 пункту 2 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

При цьому суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19 вказано, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 29 серпня 1985 року по 01 жовтня 1985 року, з 01 жовтня 1985 року по 01 вересня 1987 року, з 01 вересня 1987 року по 10 травня 1994 року, з 10 травня 1994 року по 02 грудня 1996 року, з 02 грудня 1996 року по 05 серпня 1997 року, з 05 серпня 1997 року по 09 жовтня 1997 року, з 09 жовтня 1997 року по 25 жовтня 2001 року в кратному розмірі, а саме - один рік роботи за один рік і шість місяців, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 січня 2026 року № 072350014467 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 87 Закону України № 1788 ХІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 46 частини 2 Закону України № 1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання призначити та виплатити позивачу пенсію за віком починаючи з часу набуття права на пенсію, то суд зазначає таке.

Стосовно наявності у позивача страхового стажу, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Оскільки у суду відсутні належні і достатні докази для висновку про наявність страхового стажу позивача, що враховується для призначення пенсії, то з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, із врахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 частин 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно із статті 6 частини 1КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 29 січня 2026 року № 072350014467.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22 січня 2026 року та зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 29 серпня 1985 року по 01 жовтня 1985 року, з 01 жовтня 1985 року по 01 вересня 1987 року, з 01 вересня 1987 року по 10 травня 1994 року, з 10 травня 1994 року по 02 грудня 1996 року, з 02 грудня 1996 року по 05 серпня 1997 року, з 05 серпня 1997 року по 09 жовтня 1997 року, з 09 жовтня 1997 року по 25 жовтня 2001 року в кратному розмірі, а саме - один рік роботи за один рік і шість місяців, з дати виникнення права на пенсію за віком.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко