Рішення № 135165188, 26.03.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 591/13761/25

Провадження № 2/950/479/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді Косолапа В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедин цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому, з урахуванням зменшених позовних вимог (а.с. 109-116), просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 05.04.2021 № TDB.2021.0018.9101 в загальному розмірі 15480,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2021.0018.9101 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових рахунків todobank. За умовами такого договору клієнту відкрито поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та видано платіжну картку. На поточний рахунок клієнта встановлено кредитний ліміт.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, встановивши кредитний ліміт та надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами у межах доступного ліміту.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС», за результатами відкритих торгів (аукціону), укладено договір про відступлення права вимоги. Новий кредитор набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких право вимоги за договором № TDB.2021.0018.9101.

У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір про відступлення права вимоги. На підставі указаного договору та Реєстру Боржників, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги в тому числі за договором № TDB.2021.0018.9101.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за договором № TDB.2021.0018.9101, на момент звернення до суду заборгованість відповідач складає 15480,15 грн., в тому числі 6660,84 грн. заборгованості за кредитом та 8819,31 грн. заборгованості за відсотками, яку позивач і просить стягнути.

Ухвалою від 13.02.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.03.2026 представник відповідача, адвокат Василець С.О., подав до суду відзив у якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що позивачем не надано доказів переходу до нього права вимоги за договором № TDB.2021.0018.9101.

Також зазначає, що договором № TDB.2021.0018.9101 встановлена кредитна лінія, максимальний розмір якої складає 200000,00 грн., на строк 12 місяців. Протягом пільгового періоду тривалістю 62 дні зі сплатою відсотків в розмірі 0,0001 % річних, після спливу пільгового періоду за базовою ставкою 56 % річних. Позивачем заявлено вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих понад строк кредитування, а тому на думку представника, позивач мав би ставити питання про стягнення з відповідача 3096,47 грн. відсотків (6660,84 х 0,0001 х 62 / 100 / 365) + 6680,84 х 56 х 303 / 100 / 365).

Крім того, представник ОСОБА_1 заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки заявлена сума становить 62,8 % від суми заявлених позовних вимог, що не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг не відповідають критерію реальності таких витрат.

На указаний відзив представник позивача подав заперечення, зазначивши, що докази на підтвердження переходу права вимоги до позивача наявні у матеріалах справи. ОСОБА_1 підписала спірний договір, а тому виявила намір отримати кредит на умовах, викладених у такому договорі. Як свідчить виписка по рахунку, ОСОБА_1 активно використовувала кредитну картку.

Щодо строку кредитування зазначив, що дійсно, спірний договір містить положення про строк кредиту в 12 місяців. Однак відповідачу надавалась послуга кредитування рахунку, тобто строк повинен розраховуватись з дати останнього використання клієнтом кредитних коштів, а не з дати укладення договору. Як свідчить виписка, відповідач користувалась кредитними коштами після 05.04.2022, а саме до 01.06.2022. Остання операція за 01.06.2022 зняття готівки з картки.

У своєму відзиві представник відповідача не заперечує наявності у відповідача обов`язку сплати відсотків за користування кредитними коштами, зменшуючи їх розмір до нарахованих за один рік. Однак відсотки мають бути нараховані за увесь строк користування кредитом з урахуванням продовження такого строку. Зокрема, за первісний період з 05.01.2021 по 04.04.2022 відсотки нараховуються в розмірі 3730,07 грн. (6680,84 х 56 %). За період з 05.04.2022 по 01.06.2022 592,72 грн. (6680,84 х 56 %) / 365 х 58). За період з 02.06.2022 по 05.04.2023 (прострочена заборгованість) 4496,52 грн. (6680,84 х 80 %) / 365 х 308). Загальна сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідача складає 8819,31 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, що представником було опрацьовано велику кількість документів, список якої складає більше 20 одиниць, вважає, що представником відповідача не доведено неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.

На указану відповідь, 16.03.2026, представник відповідача подав заперечення у яких зазначив, що позивачем не було надано доказів переходу права вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 .

Також зазначає, що сторонами погоджено строк кредитування, який складає 12 місяців, а строк дії договору становить 3 роки з можливістю пролонгації. Позивачем не надано доказів на підтвердження можливості нараховувати відсотки за межами погодженого строку в 12 місяців.

Частина 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» лише банківським установам дозволяється встановлювати у договорах кредитування банківського рахунку або кредитної лінії умову про автоматичну пролонгацію, однак позивач не банківською установою, а тому продовження строку кредитування здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору. Такий договір у даному випадку не укладався.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.04.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2021.0018.9101 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових рахунків todobank.

Відповідно до п. 2 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою та поточні рахунку у доларах та євро, які обслуговуються за дебетовою схемою.

Згідно з п. 4 договору, банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії.

Сума максимального ліміту кредитної лінії: 200000,00 грн., строк кредиту: 12 місяців, базова процентна ставка 56 %, у пільговий період 0,0001 % (а.с. 47).

Згідно з наданим розрахунком, станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0018.9101 становить 17836,96 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 6660,84 грн. та заборгованості за відсотками 11176,12 грн. (а.с. 38).

У відповіді на відзив, поданій представником позивача 11.03.2026, останній заявив про зменшення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 15480,15 грн., в тому числі 6660,84 грн. заборгованості за кредитом та 8819,31 грн. заборгованості за відсотками (а.с. 109-116).

Також судом встановлено, що 03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги № GL1N426240. Відповідно до п. 1 договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників, зазначених у додатку № 1 до договору (а.с. 13-15).

Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору № GL1N426240, ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги в тому числі до відповідача на загальну суму 17836,96 грн. (а.с. 40).

У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір про відступлення права вимоги № 1/12 (а.с. 11-12).

Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору № 1/12, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0018.9101 на загальну суму 17836,96 грн. (а.с. 30).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо заперечень представника відповідача в частині відсутності доказів переходу до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги до ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Так, на підтвердження права вимоги до відповідача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» надано копію протоколу електронного аукціону від 09.07.2024 № GFD001-UA-20240618-01260 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» є переможцем з продажу активу права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, дебіторська заборгованість фізичних осіб та майнові права за дебіторською заборгованістю у кількості 20054 од., належних АТ «МЕГАБАНК» (лот № GL1N426240) (а.с. 17).

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги № GL1N426240 за яким останнє набуло право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0018.9101.

У подальшому ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0018.9101 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», що підтверджується копією договору № 1/12 та витягу з додатку № 1, досліджених судом.

Таким чином в цій частині доводи представника відповідача суд вважає необґрунтованими.

Крім того, як встановлено судом, між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі кредитування рахунку (кредитної лінії) із встановленим лімітом у 200000,00 грн.

При цьому, пунктом 6 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання цієї заяви-договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах.

Таким чином сторонами договору погоджено можливість його пролонгації.

Суд зазначає, що за умовами договору позичальнику ( ОСОБА_1 ) надано можливість користуватися кредитним лімітом на умовах, визначених договором.

Згідно з випискою по рахунку відповідача за період з 05.04.2021 по 02.12.2022 ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами в тому числі поза межами стверджуваного представником відповідача строку кредитування (12 місяців), а саме 18.05.2022, 23.05.2022, 01.06.2022 ОСОБА_1 знімала готівкові кошти з карткового рахунку (а.с. 43-45).

Тобто використовуючи кредитний ліміт в межах строку дії договору, ОСОБА_1 прийняла умову договору в частині його пролонгації, не обмежуючись строком кредитування у 12 місяців.

Крім того, п. 4 договору встановлює порядок повернення кредиту, а саме встановлює обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5 % від використаного доступного ліміту, який сплачується в передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок.

Для належного виконання зобов`язання відповідач повинна дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів в тому числі обов`язкового мінімального платежу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, на яку також посилається представник відповідача, зазначила, що після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

Також у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Однак, у даному випадку, строк кредитування не обмежується 12 місяцями, оскільки договір № TDB.2021.0018.9101 діє три роки та передбачає можливість його продовження. Таким чином, після використання кредитних коштів 18.05.2022, 23.05.2022 та 01.06.2022 ОСОБА_1 прийняла зобов`язання щодо повернення кредитних коштів з нарахуванням процентів за їх використання відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи умови договору № TDB.2021.0018.9101 щодо оплатності використання кредитних коштів, відповідач не могла розраховувати на використання кредитного ліміту без сплати відсотків, встановлених договором, а відповідно банк має право нараховувати та вимагати сплати таких відсотків, встановлених положеннями договору.

Щодо розміру відсотків, які ОСОБА_1 має сплатити за спірним договором, суд погоджується з розрахунком, наданим представником позивача.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо заборони встановлювати автоматичну пролонгацію договору у зв`язку із тим, що позивач не є банківською установою суд сприймає критично, оскільки кредитний договір було укладено саме з банком, а у подальшому право вимоги за ним було відступлено позивачу як фінансовій установі.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № TDB.2021.0018.9101 в загальному розмірі 15480,15 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомоги представником позивача надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 22); копію договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 1/07 (а.с. 23-26); акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 14.08.2025 № 12119407 на загальну суму 11200,00 грн. (а.с. 46); довіреність від 11.08.2025 (а.с. 61).

Представник відповідача заперечував проти стягнення правничої допомоги у розмірі 11200,00 грн., оскільки така сума, яка становить 62,8 % від суми заявлених позовних вимог, на його думку, не є співмірною зі складністю справи, ціною позову, наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг не відповідають критерію реальності таких витрат.

Суд зазначає, що надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу свідчать про комплексний характер правничої допомоги, яка надається ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Крім того, у провадженні суду перебувають інші справи за позовами ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у яких правничу допомогу надає АО «Альянс ДЛС».

Слід зазначити, що в акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги не зазначено часу, витраченого адвокатом на підготовку позовної заяви.

Таким чином, суд доходить висновку, що складання позовної заяви не потребувало значних затрат часу у типовій ситуації щодо стягнення заборгованості у межах кредитного договору, укладеного позичальником з АТ «МЕГАБАНК», оскільки як свідчать обставини даної справи ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» на підставі договору № GL1N426240 набуло право вимоги до фізичних осіб за договорами (25004 одиниць), а у подальшому права за такими договорами були відступлені ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ».

Враховуючи обсяг та комплексний характер виконаної адвокатом роботи, з огляду на складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 6000,00 грн. таких витрат.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ; фактично проживає (ВПО): АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105; код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за кредитним договором від 05.04.2021 № TDB.2021.0018.9101 в загальному розмірі 15480,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ; фактично проживає (ВПО): АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105; код ЄДРПОУ 40932411) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП