Ухвала суду № 135163636, 26.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5219/25

н\п 2-п/490/25/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В. за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2025 року по справі №490/5219/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2025 року по справі №490/5219/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обгрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що 29 вересня 2025 року Центральним районним судом міста Миколаєва ухвалено заочне рішення у справі № 490/5219/25, яким стягнуто з нього на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договорами про споживчий кредит №4691633 від 17.09.2021 року та №102925568 від 17.09.2021 року в загальній сумі 98091,00 грн, витрати на судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 6 000,00 грн.

Про вказане заочне рішення відповідач дізнався лише 19 лютого 2026 року зареєструвавши Електронний кабінет в Електронному суді.

Заявник вважає, що заочне рішення має бути скасоване, а справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки він є військовослужбовцем і на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

ОСОБА_1 вказує, що відноситься до другої категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки є військовослужбовцем та з 23.01.2018 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичній операції. А також з 30.04.2018 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Таким чином, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач має пільги у вигляді не нарахування процентів за користування кредитом, а відтак стягнення з відповідача процентів у загальному розмірі 84105,00 грн. за період з 17.09.2021 року по 23.02.2022 включно є незаконним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 року заяву разом зі справою передано судді Саламатіну О.В. для розгляду.

Ухвалою судді від 06.03.2026 року постановлено прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2025 року по справі №490/5219/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та призначити судове засідання для розгляду заяви на 26.03.2026 року на 14:15 годин.

17.03.2026 року представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» надала до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення в яких просила відмовити заявнику в поновленні строкуна подачу заяви про прегляд заочного рішення та залишити заяву відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення, а заочне рішення без змін.

В обгрунтування заперечень представниця позивача вказала, що відповідач міг та мав можливість і нічим не був обмежений щодо отримання інформації по даній справі, а неотримання стороною поштового відправлення направленого на її адресу не може вважатися поважною причиною строку на оскарження.

Також представниця позивача зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у період з 17.09.2011 року по 23.02.2022 року він проходив військову службу та мав право на пільгу у вигляді ненарахування процентів.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви чи клопотання про розгляд справи без їх участі або відкладення судового засідання суду не надали.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, які не з`явилися.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено в повному обсязі та стягнуто з з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договорами про споживчий кредит №4691633 від 17.09.2021 року та №102925568 від 17.09.2021 року в загальній сумі 98 091,00 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 6 000,00 грн.

Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд повинно бути зазначено, зокрема обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як вбачається з ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Виходячи з наведених норм цивільного процесуального закону, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення наявності існування одночасно таких обставин: відповідач не з`явився в судове засідання, у якому ухвалено заочне рішення та не подав відзив на позовну заяву саме з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Справа розглядалася судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Позовна заява подана позивачем через систему «Електронний суд», до неї долучено докази направлення відповідачу 26.06.2025 р. цінним листом з описом вкладень копії позовної заяви з додатками. Копія ухвали про відкриття провадження направлена відповідачу супровідним листом за вказаною у матеріалах справи адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся на адресу суду 15.08.2025 року з відміткою поштового відділення про повернення «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, хоча суд належним чином виконав всі вимоги норм процесуального права щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що не з`явлення в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву мало місце з поважних причин.

При цьому, суд зазначає, що ухвалення судового рішення за відсутності відповідача та неподання ним відзиву на позов з поважних причин саме по собі не є достатньою підставою для скасування заочного рішення.

Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Заявник на підтвердження своїх заперечень щодо неправомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами посилався на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має пільги у вигляді не нарахування процентів за користування кредитом, оскільки з 23.01.2018 року по 30.04.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції та 26 квітня 2019 року на підтвердження зазначеного отримав посвідчення учасника бойових дій.

Судом досліджено надані відповідачем докази та встановлено наступне.

22.09.2017 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби терміном на три роки, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2018 року ОСОБА_1 в період з 23.01.2018 року по 30.04.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичній операції. А також з 30.04.2018 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

26 квітня 2019 року на підтвердження зазначеного ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 09.03.2022 року №58 ОСОБА_1 зараховано на посаду техніка взводу радіорозвідки розвідувальної роти військової частини НОМЕР_3 .

З вищевказаного наказу також вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 в Збройних Силах станом на 09.03.2022 року становить 3 роки 04 місяців 28 днів.

З 26 вересня 2025 року і по цей день ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_4 від 17.02.2026 року.

Аналізуючи вищевказані докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 2017 року по 2020 рік та з березня 2022 року по теперешній час.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, проценти за користування кредитом за Договорами позики №4691633 від 17.09.2021 року та №102925568 від 17.09.2021 року нараховано за період з 17.09.2021 року по 23.02.2022 року, тобто в період коли відповідач не перебував на військовій службі.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

Отже, доводи відповідача стосовно неправильності розрахунку відсотків не заслуговують на увагу. Долучені до заяви про перегляд заочного рішення документи та докази на які посилається відповідач щодо проходження ним військової служби, висновків суду не спростовують.

Суд при вирішення спору врахував, що сторонами погоджено розмір денної відсоткової ставки і нарахування відсотків здійснювалося в межах визначеного Договором строку кредитування. Тому нема підстав для твердження, що нараховані згідно Договору відсотки не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі від 01 травня 2007 року «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах», другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд дійшов би іншого висновку. Заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

За такого, оцінюючи надані відповідачем докази на предмет їх значення для правильного вирішення справи, суд не вбачає можливим погодитись із доводами заявника, оскільки доказів, що б підтверджували необґрунтованість вимог позивача до заяви не додано, вказані посилання ОСОБА_1 не мають істотного значення для вирішення справи та не можуть вплинути на ухвалене заочне рішення.

Окільки судом встановлено, що надані відповідачем докази, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, а тому в судовому засіданні встановлено, що відсутні умови передбачені частиною 1 статті 288 ЦПК України, за наявності яких заочне рішення підлягає скасуванню, а відтак заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Згідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258-260, 287, 288 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2025 року по справі №490/5219/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачу, що у разі непогодження з висновком суду, він має можливість оскаржити заочне рішення до Миколаївського апеляційного суду в загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Саламатін