Рішення № 135163034, 25.03.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

25 березня 2026 року

Справа № 646/12712/24

Провадження № 2/646/1002/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2026 Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» (далі ТОВ «ФК «Паріс») звернулось через портал «Електронний суд» до суду з вищевказаною позовною заявою, в обгрунтування якої зазначило, що 18.09.2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС Банк» (далі АТ «РВС Банк») було підписано Заяву-Договір № 0040036 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб .

ОСОБА_1 , підписавши Заяву-Договір № 0040036 від 18.09.2019 року про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку, приєдналась до умов Договору.

За умовами вказаного кредитного договору, ОСОБА_1 було надано споживчий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 30769 грн. 23 коп., строком дії кредиту 24 місяці, процентною ставкою 18 % річних, тип ставки фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводженням кредиту, 3 % від суми наданого кредиту.

В день підписання Заяви-Договору № 0040036 від 18.09.2019 року, ОСОБА_1 отримала платіжку картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору, що підтверджується розпискою щодо отримання платіжної картки 18.09.2019 року.

Грошові кошти в сумі 30769 грн. 23 коп. були зараховані АТ «РВС Банк» 18.09.2019 року на картковий рахунок клієнта.

28.04.2020 року між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено Договір про відступлення права вимоги № 28/04/2020-1.

Відповідно до п. п 1.1. п.1 Договору відступлення права вимоги первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами зазначеними у додатку № 1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього того, що є невід`ємною частиною, які укладені між АТ «РВС Банк» та боржниками.

Відповідно до додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги АТ «РВС Банк» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0040036 від 18.09.2019 року на загальну суму 36270 грн. 78 коп., з яких: 28618 грн. 77 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2316 грн. 61 коп. заборгованість за процентами, 4615 грн. 40 коп. заборгованість за комісією, 720 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня).

Станом на 07.11.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Паріс» в сумі 36109 грн. 39 коп., яка складається із 28618 грн. 77 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2316 грн. 61 коп. заборгованості за процентами, 4615 грн. 40 коп. заборгованості за комісією , 720 грн. 00 коп. заборгованості за штрафними санкціями (пеня).

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання в сумі 36109 грн. 39 коп., керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17 Публічної пропозиції, позивачем нараховано: 1980 грн. 54 коп. за користування грошовими коштами за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року та 6181 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року.

Таким чином, всього до стягнення з ОСОБА_1 підлягає сума у розмірі 44271 грн. 75 коп., яку ТОВ «ФК «Паріс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, разом із витратами зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.12.2024 року позовну заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» заборгованість в сумі 44271 грн. 75 коп., яка складається із 28618 грн. 77 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2316 грн. 61 коп. заборгованості за процентами, 4612 грн. 40 коп. заборгованості за комісією , 720 грн. 00 коп. заборгованості за штрафними санкціями (пеня); 1980 грн. 54 коп. за користування грошовими коштами за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року, 6181 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

У березні 2025 року ОСОБА_1 через представника звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.12.2024 року, посилаючись на те, що вона не мала інформації про дату та час розгляду справи. Вона є ВПО, яка вимушена була переїхати з окупованої території до м. Харкова. Повісток та копії позову вона не отримувала. Про винесене заочне рішення вона дізналась тільки 24.03.2025 року з порталу «Дія», у якому у той день було опубліковано це рішення.

Також зазначила, що АТ «РВС Банк» було запропоновано їй прийняти умови Правил надання грошових коштів у позику, тобто укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0040036 від 18.09.2019 року на наступних умовах: розмір кредиту 30000 грн. 00 коп., строк користування кредитом 24 місяці, строк дії договору 2 роки, відсоткова ставка 18 % річних, тип ставки фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3 % від суми наданого кредиту. Вказаний акцепт підписаний нею та кредитні кошти отримані.

До позову долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 0040036 від 18.09.2019 року за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року, з якого вбачається, що заборгованість за період з 24.11.2022 року по 30.04.2023 року становить 36109 грн. 39 коп.

Вважає, що з вказано розрахунку не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Тобто, даний розрахунок не є належним доказом суми заборгованості в розумінні положень ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Крім того, до матеріалів позовної заяви долучено витяг з реєстиру боржників до договору факторингу № 28/04/2020-1 від 28.04.2020 року, з якого вбачається, що вона є боржником за договором позики № 0040036, однак вказаний доказ суперечить п.1.1 вищевказаного договору факторингу, відповідно до якого перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Не долучено до матеріалів позовної заяви і доказів виконання фактором ТОВ «ФК «Паріс» грошового зобов`язання, а саме: перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта АТ «РВС Банк», зазначений в п. 3.4 договору факторингу.

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до неї, оскільки долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факту переходу права вимоги за кредитним договором № 0040036 від 18.09.2019 року від АТ «РВС Банк» до ТОВ «ФК «Паріс», не доведено і розмір заборгованості, а тому, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 14.08.2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.12.2024 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала. Заяв, клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.09.2019 року ОСОБА_1 підписано Заяву-Договір №0040036 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 48).

Вказана заява-договір містить, зокрема, персональні дані відповідачки та прохання надати їй споживчий кредит на таких умовах: сума кредиту 30769 грн. 23 коп.; строк дії кредиту - 24 місяця; процентна ставка - 18 % річних; тип ставки - фіксована; валюта кредитування - гривня; разова комісія при видачі кредиту - 2,5% від суми наданого кредиту; щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту.

Цього ж дня ОСОБА_1 підписала графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 48 зворот).

Як вбачається з меморіальних ордерів від 18.09.2019 року № 4280 та № 4281 ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 30000 грн. 23 грн (видача кредиту згідно кредитного договору 0040036 від 18.09.2019 року), а також 769 грн. 23 коп. - дисконт при видачі кредиту згідно з кредитним договором 0040036 від 18.09.2019 року (а.с. 65).

Також матеріали справи містять публічну пропозицію Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку відповідачкою не підписано.

28.04.2020 року між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення права вимоги № 28/04/2020-1, за умовами якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зазначеними в додатку № 1 до цього договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід`ємною частиною, які укладені між Акціонерним товариством «РВС Банк» та боржниками, в тому числі і за заявою-договором № 0040036 від 18.09.2019 року (а.с. 49-64).

За розрахунком заборгованості станом на 07.11.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 36109 грн. 39 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 28618 грн. 77 коп.; заборгованість за процентами 2155 грн. 22 коп.; заборгованість за комісією 4615 грн. 40 коп.; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 720 грн. 00 коп.(а.с. 70-72).

Також за ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17. публічної пропозиції позивачем нараховано 1980 грн. 54 коп. за користування грошовими коштами за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року та 6181 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року (а.с. 73).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку, АТ «РВС Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Публічна пропозиція Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог визначені, в тому числі, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цією публічною пропозицією Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ознайомилася відповідачка і з ними погодилася, підписуючи заяву-договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо нарахування пені у зазначеному в цих документах, що додані до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг банку, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.

Надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальницею, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві-договорі позичальника, яка безпосередньо підписана нею і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення.

За вказаних обставин, суд вважає, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредит за договором № 0040036 від 18.09.2019 року, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованість за кредитом.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що підписана ОСОБА_1 заява-договір від 18.09.2019 року не містить істотних умов кредитного договору, зокрема в ній відсутні будь-які дані стосовно визначення розміру неустойки (пені).

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 нарахованої пені в сумі 720 грн. 00 коп., оскільки домовленості про нарахування пені підписана відповідачкою заява-договір від 18.09.2019 року не містила.

Що стосується нарахування комісії, суд виходить з наступного.

Так, у підписаній позичальницею заяви-договору № 0040036 від 18.09.2019 року про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), що є договором про приєднання до публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, встановлено разову комісію при видачі кредиту в розмірі 2,5% від суми наданого кредиту та щомісячну комісію за супроводження кредиту в розмірі 3% від суми наданого кредиту (а.с. 48).

Як вбачається з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Отже, суд приходить до висновку, що встановлення щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 3 % від суми наданого кредиту, а також разової комісії при видачі кредиту в розмірі 2,5% від суми наданого кредиту є нікчемною, а тому їх нарахування не підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за щомісячною комісією за супроводження кредиту в розмірі 3 % від суми наданого кредиту в розмірі 4615 грн. 40 коп. задоволенню не підлягають.

Також, як вбачається з меморіального ордеру № 4281 від 18.09.2019 року та розрахунку заборгованості кредитором під час видачі кредиту позичальниці неправомірно нараховано разову комісію при видачі кредиту в розмірі 2,5% від суми наданого кредиту в 769 грн. 23 коп., яку зараховано кредитором в рахунок тіла кредиту, у зв`язку з чим тіло кредиту збільшилось з 30000 грн. 00 коп. до 30769 грн. 23 грн.

Таким чином нарахування кредитором разової комісії при видачі кредиту в розмірі 2,5% від суми наданого кредиту в 769 грн. 23 грн є неправомірним та врахуванню при визначенні розміру заборгованості не підлягає.

Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування позивач посилався на заяву-договір № 0040036 від 18.09.2019 року, яка була підписана ОСОБА_1 та в якій сторони погодили, що процентна ставка становить 18 % річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення заборгованості відсотками.

Матеріали справи свідчать про те, що строк дії кредитного договору закінчився 19.09.2021 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків на кредит проводилося до 28.04.2020 року, тобто в межах строку дії договору. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості за відсотками становить 2155 грн. 22 коп.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, графіку платежів та меморіального ордеру № 4280 від 18.09.2019 року на видачу кредиту ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 30000 грн. 00 коп. В свою чергу нею сплачено в рахунок заборгованості та кредитором враховано як погашення тіла кредиту на суму 2150 грн. 46 коп. Таким чином розмір заборгованості за тілом кредиту становить 27849 грн. 54 коп. (30000 грн. 00 коп. 2150 грн. 46 коп.), що і підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Також, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 також сплатила 1846 грн. 16 коп. в рахунок погашення заборгованості, які кредитором неправомірно зараховано на погашення щомісячної комісії за супроводження кредиту в розмірі 3 % від суми наданого кредиту, у зв`язку з чим вказана сума підлягає відніманню з заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2155 грн. 22 коп. та складає 309 грн. 06 коп.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» підлягає заборгованість за договором № 0040036 від 19.09.2019 року в розмірі 28158 грн. 60 коп., яка складається з тіла кредиту в розмірі 27849 грн. 54 коп.; відсотків за користування кредитом в розмірі 309 грн. 06 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, суд виходить з наступного.

За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу. Це є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Саме такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), Верховний Суд - у постановах від 26.06.2019 року у справі № 757/21050/16-ц (провадження № 61-17790св18), 08.04.2020 року у справі № 339/400/16-ц (провадження № 61-14114св19), 06.07.2020 року у справі № 522/16531/17 (провадження № 61-16035св19) та 12.08.2020 року у справі № 757/28275/17-ц (провадження № 61-42409св18).

У своїй постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.04.2018 року та 27.04.2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, 16.11.2018 року у справі № 918/117/18, 30.01.2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, 13.02.2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.08.2022 року у справі № 306/1196/20 (провадження № 61-3627св22), 04.10.2022 року у справі № 569/17844/13 (провадження № 61-3241св22), 07.08.2023 року у справі № 752/9858/21 (провадження № 61-6097св23), 28.06.2023 року у справі № 760/15867/16-ц (провадження № 61-10934св21).

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «ФК «Паріс» просило стягнути з відповідачки інфляційні втрати в розмірі 6181 грн. 82 коп. за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року та передбачених пунктом 7.7.2.17 публічної пропозиції 3 % річних в розмірі 1980 грн. 54 коп. за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року.

Разом з тим матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала публічну пропозицію, тобто сторонами не було погоджено усі істотні умови договору, зокрема позичальником не погоджено пункт 7.7.2.17 публічної пропозиції, яким передбачено, що клієнт зобов`язується сплачувати кредитору нараховані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання клієнтом зобов`язань за споживчим кредитом.

Розмір трьох процентів річних від простроченої суми 28158 грн. 06 коп. за період з 28.04.2020 року по 24.02.2022 року складає 1546 грн. 02 коп., розмір інфляційних витрат 4820 грн. 67 коп.

Розрахунок 3% річних:

з 28.04.2020 року до 24.02.2022 року 668 днів

28158,60 x 3 % x 668 : 365 : 100 = 1546 грн. 02 коп.

Розрахунок інфляційних втрат:

Індекс інфляції за весь період= (100.30 : 100) x (100.20 : 100) x (99.40 : 100) x (99.80 : 100) x (100.50 : 100) x (101.00 : 100) х (101.30 : 100) х (100.90 : 100) (101.30 : 100) х (101.00 : 100) х (101.70 : 100) х (100.70 : 100) х (101.30 : 100) х (100.20 :100) х (100.10 : 100) х (99,80 : 100) х (101.20 :100) х (100.90 : 100) х (100.80 : 100) х (100.60 : 100) х (101.30 : 100) х (101.60 : 100) = 1.17119713.

Інфляційне збільшення= 28158.60 x 1.17119713 28158.60 = 4820 грн. 67 коп.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» підлягає стягненню заборгованість за договором № 0040036 від 18.09.2019 року в загальному розмірі 34525 грн. 29 коп., яка складається з тіла кредиту - 27849 грн. 54 коп.; відсотків за користування кредитом 309 грн. 06 коп.; 3% річних від простроченої суми за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року - 1546 грн. 02 коп.; сума інфляційних втрат за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року 4820 грн. 67 коп.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., позовні вимоги задоволені частково (77,98 %), а відтак з урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 1888 грн. 98 коп. (77,98 % від 2422 грн. 40 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 252-259, 261, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст.4, 10, 12, 13, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» заборгованість в сумі 34525 (тридцять чотири тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн. 29 коп., яка складається із 27849 грн. 54 коп. заборгованості за тілом кредиту, 309 грн. 06 коп. заборгованості за процентами; 1546 грн. 02 коп. яка складається із 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року, 4820 грн. 67 коп. інфляційних втрат за період з 28.04.2020 року по 23.02.2022 року.

В іншій частині позовної заяви відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн. 98 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс», код ЄДРПОУ: 38962392, адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А.

Представник позивача: Дячок Станіслав Миколайович, адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник відповідача: Бєляєва Дар`я Олександрівна, адреса: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 37, офіс 535, ЄДРПОУ 38962392.

Суддя