Постанова № 135162940, 26.03.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1900/26

Провадження № 3/489/638/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

26 березня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №604474 від 02.03.2026, 02.03.2026 о 15:30 год в м. Миколаєві водій ОСОБА_1 , керуючи по просп. Богоявленському транспортним засобом "MITSUBISHI", д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення пунктів 2.3"б", 16.6 ПДР України, на регульованому перехресті з вул. Театральною, при повороті ліворуч не дав дорогу транспортному засобу «OPEL», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку прямо по проспекту Богоявленському, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду не з`явилася, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася судовою повісткою, смс-повідомленням, повідомленням у застосунку «Вайбер», по телефону та оголошенням на сайті судової влади. Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів для своєчасного виклику особи до суду. При складенні протоколу надала пояснення, в яких підтвердила, що 02.03.2026 о 15:45 год, керуючи транспортним засобом марки "MITSUBISHI", д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті просп. Богоявленського та вул. Театральної при повороті ліворуч допустила зіткнення з транспортним засобом «OPEL», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався у зустрічному напрямку.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Також у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

При цьому, особі відомо, що на розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно неї, про що їй повідомлялось особисто під час складення протоколу та засвідчено її підписом, а також викликалася судом. У зв`язку з цим, особа, відносно якої складено протокол, яка обізнана про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї перебуває на розгляді в суді, виходячи із практики ЄСПЛ, зобов`язана вживати заходів для того, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, зокрема отримати судову повістку та з`явитися до суду для розгляду вказаної справи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Суддя враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні.

Отже, оскільки від особи не надходило клопотання про відкладення розгляду справи та остання мала достатньо часу та можливостей реалізувати своє право викласти свої аргументи щодо протоколів про адміністративне правопорушення, тому суддя вважає можливим провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, суддя виходить з того, що якщо особисто особа не з`явилася у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справ та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справ, то він може вирішити такі справи. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справ є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справ у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів.

Також суддя враховує той факт, що участь особи в суді при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаних категорії не є обов`язковою.

Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справи, відсутність клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також відсутність обґрунтованого клопотання необхідності відкладення розгляду справи, суддя приходить до висновку про можливість та доцільність розгляду справ у відсутність особи, відносно якої складено протокол.

Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; схему місця ДТП від 02.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; довідку УПП в Миколаївській області ), суддя дійшов таких висновків.

Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.3 «б» Правил дорожнього руху встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 16.6 ПДР України, на регульованому перехресті повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно порушила правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

При цьому, не може бути підставою для закриття провадження повідомлення слідчого № 35879-2026 від 04.03.2026 про те, що за вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди зареєстроване кримінальне провадження №12026152040000224 від 04.03.2026 за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення ним в даній дорожній ситуації правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Натомість, настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України передбачене за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що правопорушення, передбачені статтею 124 КУпАП та ч. 1 ст. 286 КК України, за своєю природою є різними діяннями, які настають залежно від наслідків, що були спричинені в результаті порушення особою правил дорожнього руху.

При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не є перешкодою для притягнення її до кримінальної відповідальності за відповідною частиною статті 286 КК України (залежно від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень або інших наслідків завдання шкоди життю чи здоров`ю потерпілого) за одним і тим же фактом ДТП.

Вказані висновки судді ґрунтуються на висновках, викладених у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 493/1096/15-к, за якими «згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. У справі «Іванов проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, навіть якщо адміністративні і кримінальні провадження відносяться до дій одного й того ж дня, вони стосуються різних подій, а саме нецензурних висловлювань і спричинення тілесних ушкоджень. Таким чином, визнав скаргу явно необґрунтованою та заперечив порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також у справі «Курдов і Іванов проти Болгарії» від 31 травня 2011 року Європейський суд з прав людини встановив відсутність порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У цій справі було зазначено, зокрема, що адміністративне провадження, яке закінчилося штрафом, не відповідало критеріям для того, щоб бути класифікованим як кримінальне обвинувачення. Відповідно, відкриття кримінального провадження проти того ж заявника після призначення цього штрафу не порушило принцип «non bis in idem».

Крім того, Європейський суд з прав людини відповідно до своєї сталої практики неодноразово зазначав, що стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не обмежується правом не бути двічі покараним.

Положення статті 124 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу або позбавлення права керувати транспортними засобами за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Проте притягнення до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України».

Крім того, суддя бере до уваги, що доказів того, що внаслідок ДТП, за фактом якої був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №604474 від 02.03.2026, будь-яка особа отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, тому у судді відсутні підстави для застосування положень ст. 253 КУпАП, згідно якої саме суддя повинен встановити такі обставини.

Натомість з доданих до протоколу пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що учасниками вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди були лише вказані особи, та їхні пояснення не містять зазначення даних про інших учасників та/або постраждалих внаслідок вказаної події осіб.

Також відсутні передбачені законом підстави для залишення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 без розгляду та направлення оригіналів справи для приєднання до кримінального провадження, про що просив у своєму листі слідчий Прихід П., оскільки, по-перше, прийняття такого рішення за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не передбачене положеннями КУпАП.

По-друге, протокол щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП був складений не слідчим Приходом П., а інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області, у зв`язку з чим суддя зобов`язаний розглянути його по суті, прийнявши рішення відповідно до вимог адміністративного законодавства.

По-третє, у випадку необхідності слідчому під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні дослідити матеріали, що знаходяться у даній справі, він може реалізувати це питання у передбаченому КПК України порядку, а не шляхом подачі до суду листа про залишення протоколу без розгляду, що не передбачено жодним нормативним актом.

Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй діяння та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності за вчинене діяння.

Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (вперше притягується), обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке не має характеру умисного, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу. Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави. Керуючись статтями 252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: Миколаївське ГУК /Миколаїв. обл./ 21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300, рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко