Рішення № 13516250, 18.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р. Справа № 10/247-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/247-10

за позовом прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Колос»,

м. Васильків

про стягнення 281223,76 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Джурик О.М. - посвідчення № 364 від 10.12.2010 р.;

від позивача: Єремов М.С. - довіреність № 14/20-22-11 від 11.01.2011 р.;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом’янського району міста Києва (далі-прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі-позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Колос»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 281223,76 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 10-08-65/1к від 02.02.2008 р. в частині сплати отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 199012,11 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 23489,95 грн. пені, 13007,97 грн. 3 % річних та 45713,73 грн. інфляційних втрат.

При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ст. 121 Конституції України, органи прокуратури наділені повноваженнями на представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. щодо офіційного тлумачення ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, визначено, що прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вказаному рішенні судом зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 цього ж Закону передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

На виконання указу Президента України № 111 від 23.02.2001 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 11.04.2001 р., утворено відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»шляхом перетворення державного лізингового підприємства «Украгролізинг». При цьому 100 % акцій ВАТ «НАК «Украгролізинг»закріплено в державній власності із забороною їх відчуження, використання формування статутних фондів будь-яких суб’єктів господарювання чи передачі в управління будь-яким особам.

Ухвалою суду від 15.11.2010 р. порушено провадження у справі № 10/247-10 та призначено її до розгляду.

В судових засіданнях 07.12.2010 р. та 18.01.2011 р. прокурором та представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 07.12.2010 р. та 18.01.2011 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення ухвали суду від 15.11.2010 р. та відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 07.12.2010 р., направленої на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка є тотожньою з адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявному у матеріалах справи; вимоги ухвал суду від 15.11.2010 р. та від 07.12.2010 р. відповідач не виконав, відзив на позов до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані прокурором та позивачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 10-08-65/1к, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, згідно із специфікацією та актом приймання-передачі, бувшу у використанні сільськогосподарську техніку (товар), а покупець зобов’язується прийняти такий товар та сплати його вартість на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість товару визначається в специфікації і не підлягає зміні. Загальна вартість товару, що продається, складає 580589,21 грн., включаючи ПДВ.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 1 до договору «Специфікація товару, що продається згідно з договором», відповідно до якої між сторонами погоджено найменування товару, що передається, його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, яка, включаючи ПДВ, становить 580589,21 грн.

На виконання умов договору, позивачем, згідно з наявною в матеріалах справи накладною № 14 від 02.02.2008 р., відвантажено, а відповідачем отримано товар, всього на загальну суму 580589,21 грн.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЧ № 827191 від 01.02.2008 р. на ім’я Кузаліна Івана Івановича.

02.02.2008 р. між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі, з якого вбачається, що відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»передає, а товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос»приймає товар (сільськогосподарську техніку), загальна вартість якого, включаючи ПДВ, становить 580589,21 грн.

Пунктом 2.2 передбачено, що товар передається покупцю після підписання договору з відповідною технічною документацією. Одночасно з актом приймання-передачі оформлюється податкова та товарна накладні.

Так, в якості доказу передання відповідачу продукції позивачем надано суду податкову накладну № 130 від 02.02.2008 р. на суму 580589,21 грн., яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з наданою накладною.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Умовами п. 3.2 договору встановлено, що покупець сплачує продавцю аванс не пізніше 01.03.2008 р. та залишкову вартість в сумі 522530,31 грн. шляхом перерахування грошових сум в наступні терміни:

- до 18 березня 2008 р. - 104506 грн. 06 коп.;

- до 18 квітня 2008 р. - 104506 грн. 06 коп.;

- до 18 травня 2008 р. - 104506 грн. 06 коп.;

- до 18 червня 2008 р. - 104506 грн. 06 коп.;

- до 18 липня 2008 р. - 104506 грн. 07 коп.

Проте, в порушення умов договору відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем товар, залишок вартості товару у сумі 199012,11 грн. залишений відповідачем не сплачений.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору купівлі - продажу № 10-08-65/1 від 02.02.2008 р. товару, в обумовлені договором строки, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 199012,11 грн. визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо сплати отриманого ним товару, прокурор, на підставі п. 5.3 договору, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 23489,95 грн., нараховану за період з 19.06.2008 р. по 15.12.2008 р. на суму заборгованості - 94506,04 грн. та за період з 19.07.2008 р. по 14.01.2009 р. на суму заборгованості - 104506,07 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору, у разі прострочення покупцем сплати отриманого товару, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від несплаченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що наданий розрахунок пені є арифметично вірним, суд приходить до висновку щодо задоволення вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 23489,95 грн. пені.

Крім того, прокурором на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 45713,73 грн., нарахованих за період липень 2008 р. - серпень 2010 р., на суму заборгованості - 94506,04 грн. і за період серпень 2008 р. - серпень 2010 р. на суму заборгованості - 104506,07 грн. та 3 % річних у сумі 13007,97 грн., нарахованих за період з 19.06.2008 р. по 07.09.2010 р., на суму заборгованості - 94506,04 грн. і за період з 19.07.2008 р. по 07.09.2010 р. на суму заборгованості - 104506,07 грн.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування інфляційних втрат і 3 % річних і дійшов висновку щодо задоволення зазначеної вимоги на користь позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Колос»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 188-А; код ЄДРПОУ 30483649) на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а; код ЄДРПОУ 25979249) 199012,11 грн. заборгованості, 23489,95 грн. пені, 45713,73 грн. інфляційних втрат, 13007,97 грн. 3 % річних. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 188-А; код ЄДРПОУ 30483649) в доход Державного бюджету України 2812,24 грн. - витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 21.01.2011 р.