Рішення № 135160694, 26.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/23096/23

Провадження № 2/344/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря судового засідання Бурянна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано: «…Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання (далі - Послуги) для квартири АДРЕСА_1 ), в якій проживають громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі Відповідач ), які є споживачами. ДМП «Івано Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із центрального опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010 року.Від так, неукладення договорів які передбачені новим законом не виключає можливість стягнення з боржника на користь заявника вартості отриманих послуг з надання теплопостачання.Враховуючи, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 24.06.2004 року №1875-ІV «Виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором», ДМП «ІФТКЕ» оприлюднило договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.12.2021 року (офіційно опублікований на сайті www.tke.if.ua) далі Договір. Згідно ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності із ч. З ст. 815 ЦК України, відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за N 630 (надалі - Правила), та типового договору зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем). Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється згідно з пунктами 10-13 Правил. В розумінні вище зазначених статтей між сторонами виникли та існують фактичні договірні відносини по наданню комунальних послуг з теплопостачання, і сторони, згідно ст. 7, 8, 9, 21 Закону від 09.11.2017 р., набули відповідно права і обов`язки споживача та виконавця. Відповідач свої зобов`язання, як споживач виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.11.2023 р., має заборгованість: - 103 862,43 (сто три тисячі вісімсот шістдесят дві грн. 43 коп.) (розрахунок суми боргу додається) з оплати за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання…».

Представник позивача просив про розгляд справи без його участі, підтримуючи вимоги позову. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Судом встановлено наступні обставини.

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із централізованого опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010 року.

У відповідності із ч. З ст. 815 ЦК України, відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за N 630 (надалі - Правила), та типового договору зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється згідно з пунктами 10-13 Правил.

Відповідачі свої зобов`язання, як споживачі виконували неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 01.11.2023 р., утворилась заборгованість: - 103 862,43 з оплати за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.

Представник відповідачів подав до суду відзив, за змістом якого: «…Позивач не надає Відповідачам послуги з теплопостачання для потреб квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , оскільки ще 25.09.2010 року Позивач відключив дану квартиру від системи центрального опалення та гарячого водопостачання методом відключення стояка в підвалі та на горищі будинку, що підтверджується листом №3-15/15-1 від 15.09.2010 року, а також факт того, що послуги не надаються підтверджується актом про самовільне відключення від опалення від 04.03.2013 року та протоколом про адміністративне правопорушення №81 від 04.03.2013 року (копія листа, акта, протоколу долучаються). 27.09.2010 року одним із домовласників квартири ОСОБА_7 подано через канцелярію Позивача заяву про відмову від послуг центрального опалення та гарячого водопостачання, оскільки без автономного опалення дана квартира залишилася одна, в квартирі постійно сирість і цвіль, через що мешканці квартири постійно хворіли, гарячої води в квартирі не було вже 5 років (копія заяви додається).Після відключення нашої квартири від послуг центрального опалення та гарячого водопостачання ми встановили автономне опалення. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2018 року по справі № 401/710/15-ц.В даному випадку Відповідачі послугами Позивача не користувалися, тому звернення Позивача до суду є безпідставним, а даний позов подано з метою наживи.Відповідач всупереч п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України не надав обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (розрахунок боргу до 2020 року відсутній, не вказано за який саме період здійснено нарахування до 2020 року). Повідомляю суд, що Позивач звертався до Івано-Франківського міського суду з заявою про видачу наказу до ОСОБА_1 (один з Відповідачів у даній справі), однак ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.05.2023 року (справа № 344/8262/23, суддя Татарінова О.А.) відмовлено у видачі судового наказу та зазначено: «В поданій заявником заяві про видачу судового наказу заявник просить стягнути з боржника заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 100 964,30 грн. станом на 01.04.2023 року. Згідно розрахунку боргу за теплоенергію встановлено, що станом на 01.04.2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 62 940,41 грн., заявник просить стягнути суму заборгованості, яка включає суму боргу до 01.04.2020 року, що перевищує позовну давність для такої вимоги». У поданому розрахунку Позивач також вказує про часткові оплати Відповідачами боргу в 2020-2022 роках, що не відповідає дійсності, оскільки жодні кошти Позивачу не оплачувалися так як в квартирі наявне автономне опалення. Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4. ст.267 ЦК України). Враховуючи, що Позивач нараховує заборгованість з 2010 року, тому строк у межах якого позивач міг звернутися до суду визначений ст.257 ЦК України, минув, а тому у задоволенні позову прошу відмовити…».

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, відповідно до якого, Відповідачами не надано технічних умов на відключення квартири АДРЕСА_3 . Відповідачі у відзиві вказують, що послуги теплопостачання не отримують ще з 25.09.2010 року, проте жодний доказів про відключення у встановлений законом спосіб не надано. 04 березня 2013 року комісією в складі представника ДМП «ІФТКЕ» та в присутності власника квартири складено акт про самовільне відключення від опалення (копія наявна в матеріалах справи). Отже, Відповідачами порушено Порядок відключення і здійснено самовільне відключення своєї квартири. У листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 19/15-284 від 26.09.2000 року «Щодо переобладнання санітарно-технічного обладнання житлових будинків і житлових приміщень» зазначено, що у разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж, але при цьому не повинні порушуватись санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирних житлових будинків. Заходи по відключенню повинні бути узгоджені власником будинку, експлуатаційними службами, регіональним проектним інститутом та місцевими органами виконавчої влади. Сума заборгованості, яка підлягає оплаті Відповідачами є обґрунтованою. Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, тому власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об`єднує всі квартири. Відповідачем не надано доказів, котрі б свідчили про дотримання визначеної законом процедури відключення в період за який стягується заборгованість , оскільки вказаний факт має суттєве значення, відповідно немає підстав для скасування заборгованості, адже законом не передбачено обов`язку скасування заборгованості споживачам, котрі самовільно від`єднались від системи централізованого опалення. Також, важливою є думка Верховного Суду України з приводу самовільних відключень. Так в ухвалі ВСУ від 5 грудня 2007 року, по справі Теплокомуненерго до ОСОБА_8 , суд дійшов висновку, що самовільне відключення споживачем своєї квартири від мережі централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення його від оплати фактично наданих, але не використаних ним послуг. Незмінною на сьогоднішній день залишається практика суду з приводу даної ситуації, про що свідчить ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013р, за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_9 . В ухвалі ВСУ від 21.07.2016 року № К/800/14164/16 колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по справі за позовом Кіндрачук до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною відмову, що умови щодо відключення від мереж централізованого теплопостачання не були виконані. Згідно ч. 2 ст. 383 Цивільного Кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Таким чином, реалізація власником окремого приміщення своїх прав обмежується правами власників інших приміщень у багатоквартирному житлового будинку та санітарно-технічними вимогами і правилами експлуатації будинку. Згідно інформаційної довідки по адресі АДРЕСА_2 за даною адресою надавалась субсидія у період з 23.12.2019 року по 26.01.2023 рік. В вищенаведеній довідці вказано що житловий будинок по АДРЕСА_4 обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії і нарахування за даною адресою здійснюється на площу 66,8м2 згідно показів будинкового приладу обліку. Отримання споживачем пільг за адресою є ще одним підтвердженням, що послуги теплопостачання за адресою Тролейбусна 14/105 надаються, нарахування проводяться і підстав для відмови у позові немає…».

Протокольною ухвалою до участі у справі залучено співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Представник позивача 24.02.2025 року подав до суду уточнення щодо розрахунків. Зазначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції, що була чинною впродовж періоду та постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 830, за який позивач просить стягнути заборгованість). Відповідачі не оплачували за надані позивачем послуги. Згідно з розрахунком боргу за теплоенергію з 01.01.2017 року по 01.12.2023 року Позивач нараховував за послуги з постачання теплової енергії за кожен календарний місяць. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Так, як заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року. З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами). Відповідно до додатково наданих розрахунків (розрахунки за 2017-2024 роки додаються) станом на 02.04.2017 рік заборгованість за адресою АДРЕСА_2 становила 28 041,86 грн. за опалення та 178,88 грн. за гарячу воду. Так, з 02.04.2017 року до дати подання позову 20 листопада 2024 року за адресою АДРЕСА_2 було нараховано 76 305,02 грн. за послуги теплопостачання. Згідно наданих доказів, положень статтей 256,261 ЦК України та норм наведених вище заборгованість, яка утворилась в період з 02.04.2017 року по 01.11.2023 року знаходиться в межах позовної давності і підлягає стягненню. Згідно розрахунку боргу за теплоенергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 , заборгованість за надані послуги теплопостачання, що виникла за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 02.04.2017 по 01.11.2023 становить 76 305,02 грн. Відповідачі доказів оплати вартості отриманих послуг у вказаний період суду не надали, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Ухвалою від 24.09.2025 року провадження в цивільній справі 344/23096/23 - закрито в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_7 на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до правової позиції викладеної в Постанови Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі №6-59цс13: «…споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку - Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005р №630.

Представник відповідача зазначив, що 25.09.2010 року Позивач відключив дану квартиру від системи центрального опалення та гарячого водопостачання методом відключення стояка в підвалі та на горищі будинку, що підтверджується листом №3-15/15-1 від 15.09.2010 року, а також факт того, що послуги не надаються підтверджується актом про самовільне відключення від опалення від 04.03.2013 року та протоколом про адміністративне правопорушення №81 від 04.03.2013 року. З того часу, доводила сторона відповідача послуги від позивача не отримує щодо опалення квартири.

Водночас, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.

Відтак, твердження представника відповідача, що відповідачам не надавались послуги теплопостачання, є безпідставними, так як самовільне відключення від системи опалення здійснено без дотримання порядку визначеного законодавством.

Представник відповідача просив суд до спірних правовідносин застосувати строк позовної давності.

В наступному представник позивача уточнив суму заборгованості, яку просить стягнути з відповідачів. Згідно розрахунку боргу за теплоенергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 , заборгованість за надані послуги теплопостачання, що виникла за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 02.04.2017 по 01.11.2023 становить 76 305,02 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та загальний строк якої встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, пред`явленням особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ст. ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів та розрахунку на спростування вимог позивача відповідач суду не надав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за період з 02.04.2017 по 01.11.2023, співвідповідач ОСОБА_4 станом на 01.11.2023 був неповнолітнім, оскільки згідно відомостей, наданих ВО МІРМП УДМС в Івано-Франківській області датою народження ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відносини щодо майна неповнолітніх осіб визначаються нормами сімейного законодавства. Неповнолітнім особам може належати будь-яке майно, яке відповідно до закону є об`єктом права приватної власності фізичних осіб. Проте, будучи власниками, неповнолітні не здатні здійснювати свої права самостійно, оскільки мають неповну цивільну дієздатність (стаття 32 ЦК України).

Тому, майном, що належить неповнолітній дитині, управляють інші особи і, у першу чергу, - її батьки (частина перша статті 177 СК України). Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

В період з 02.04.2017 по 01.11.2023 співвідповідач ОСОБА_4 не набув повноліття, а тому не можуть бути задоволені позовні вимоги у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 2684, 00 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП невідомо, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59А, ЄДРПОУ 03346058, рахунок IBAN: НОМЕР_6 в АТ ,,ТАСКОМБАНК) заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 76 305, 02 грн. та судовий збір у розмірі 2684, 00 грн.

в іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.