Ухвала суду № 135160154, 11.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/3040/26

Номер провадження 2/205/3290/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 березня 2025 року м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дорошенко Г.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про визнання трудових відносин припиненими,

В С Т А Н О В И В:

До Новокодацького районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про визнання трудових відносин припиненими.

В позовній заяві просить суд визнати трудові відносини між ним та ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» (код ЄДР 37807273) припиненими з моменту подання позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 року, цивільну справу №205/3040/26, провадження №2/205/3290/26, було розподілено головуючому судді Дорошенко Г.В. та передано судді канцелярією суду 09.03.2026 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за вказаною заявою, суддя дійшов висновку, що таку позовну заяву слід залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити також: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Позовна заява, подана ОСОБА_1 , не відповідає вказаним вимогам, оскільки фактично не містить викладення всіх необхідних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тобто позивачем викладено обставини щодо перебування його в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», однак відсутні обставини його звернення із заявою про звільнення за ст. 38 КЗпП України, а також яким чином ним підтверджується відсутність зв`язку з керівництвом.

Водночас в позовній заяві позивач просить суд визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» припиненими з дати звернення із позовною заявою (06.03.2026) у зв`язку із звільненням з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

При цьому з позовної заяви не зрозуміло чи звертався позивач взагалі із заявою про звільнення його з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України.

Вказані розбіжності слід усунути до вирішення питання про відкриття провадження з метою ефективного розгляду справи, оскільки позивач звернулась з клопотанням про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Однак, позивачем не дотримано процедури надання доказів безпосередньо до суду, оскільки в силу ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 ст.95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Однак, у порушення вказаних вимог, позивачем подано до суду копії незасвідчених документів, при цьому не вказано, у кого знаходяться оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви, особливо щодо трудової книжки.

Між тим, незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17).

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі №826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14.

Також суддя звертає увагу позивача на те, що в силу ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Крім цього, відповідно до п. 7, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, проте не містить:

відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Позивач посилається як на підставу звільнення на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Згідно з даною нормою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Однак подана ОСОБА_1 позовна заява не містить зазначених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», яким встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн, розмір судового збору, що має бути сплачений за вимогу немайнового характеру, становить 1 331,20 грн.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 1 331,20 грн за реквізитами Новокодацького районного суду міста Дніпра, а саме: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Нов.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA898999980313111206000004633, код класифікації доходів бюджету 22030101, та надати суду оригінали квитанції про сплату судового збору.

На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Частиною 1 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

З огляду на зазначене, доходжу до висновку про необхідність залишення без руху даної позовної заяви з наданням стороні позивача строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 43, 175, 177, 185, 260 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про визнання трудових відносин припиненими, залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: Г.В. Дорошенко

.