Рішення № 135160132, 11.03.2026, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1252/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Лісняк В.В.

за участі секретаря: Коваль Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

02 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72145488, згідно умов якого відповідач отримав позику в розмірі 8500 грн. зі сплатою відсотків за користування позикою, з кінцевим терміном її повернення до 31 січня 2023 року включно.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 8 від 26 липня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33320 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8500 грн.; сума заборгованості за відсотками 24820 грн.

Крім того, 04 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3369400, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 600 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

19 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 19102023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 жовтня 2023 року до договору факторингу № 19102023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 3832,90 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 600 грн.; суми заборгованості за процентами 3232,90 грн. Таким чином, з урахуванням наведеного, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 72145488 в розмірі 33320 грн., заборгованість за кредитним договором № 3369400 в розмірі 3832,90 грн., загальною сумою 37152,90 грн., а також 3028 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 із заявленими позовними вимогами не погоджується та через свого представника подав до суду відзив, згідно якого з позовними вимогами не погоджується, в задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування чого зазначає, що договір позики № 72145488 був укладений 02 січня 2023 року, тобто після того як відбулася переуступка права вимоги боргу 14 червня 2021 року. ОСОБА_1 не зрозуміло як він міг виконати свої зобов`язання, коли договір факторингу був укладений раніше ніж договір позики і чи є він належним відповідачем у цій справі і хто надав кредитні кошти, в якому порядку та розмірі. Жодної вимоги від первісного кредитора та від правонаступника відповідач не отримував. Відповідач вважає заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором № 3369400 необгрунтованими та недоведеними, оскільки позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача виникло 11.08.2023 року, а договір факторингу № 19102023 було укладено 19.10.2023 р. Додатково ОСОБА_1 зазначає, що доказів надання (перерахування) позичальником коштів за вказаними договорами, до суду не надано, а тому відсутні підстави стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Згідно заяви просить розглядати справу без нього та його представника.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі ст. 1046 ЦК України, 02 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72145488, згідно умов якого відповідач отримав позику в розмірі 8500 грн. зі сплатою відсотків за користування позикою, з кінцевим терміном її повернення до 31 січня 2023 року включно.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників.

Крім того, 04 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідно до ст. 1054 ЦК України було укладено кредитний договір № 3369400, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 600 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

19 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 19102023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 по справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Дійсність вимоги означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 по справі № 755/15965/17).

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової Вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку № 1 є невід`ємною частиною Договору.

При цьому відповідно до Договору факторингу «Право вимоги» - означає всі права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі Договору Позики.

«Заборгованість» - це грошові зобов`язання Боржників перед Клієнтом, що містяться у Реєстрі Боржників, які належать до сплати Клієнту Боржниками у зв`язку з наданою позикою.

Відповідно до п. 1.5. Клієнт гарантує та відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором.

Відповідно до п. 1.6. Права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників.

Згідно п.1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

02 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 72145488. На виконання п. 1.2 Договору факторингу між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 26 липня 2023 року був складений та підписаний акт прийому-передачі Реєстру боржників № 8 за Договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року. Відповідно даний Акт прийому-передачі Реєстрів боржників був сформований вже після того, як відповідачем було укладено договір позики.

Відповідно до додаткової угоди № 7 від 13 червня 2022 року до Договору факторингу, сторони домовились викласти пункт 9.1. Договору в наступній редакції: «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.»

Пункт 2 Додаткової угоди передбачено, що ця Додаткова угода до Договору вступає в дію з дати її підписання Сторонами і є невід`ємною частиною Договору.

Тобто Договір факторингу був діючий на момент відступлення права вимоги до відповідача та є діючим на даний момент, а тому перехід прав вимоги за Кредитним договором відбувся відповідно до діючого Договору факторингу, є правомірним і відповідає чинному законодавству.

Підписанням Реєстру права вимоги сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав

вимоги.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року та 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідач одержав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості, а також витребувана інформація з АТ «Акцент-Банк».

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами належним чином не виконував, у зв`язку з чим має заборгованість за договором позики № 72145488 в розмірі 33320 грн. та за кредитним договором № 33694000 в розмірі 3832,90 грн., загальна сума заборгованості складає 37152,90 грн.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке є правонаступником попередніх кредиторів, належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальній сумі 37152,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,13,19,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити: IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»), заборгованість за договором позики № 72145488 в розмірі 33320 грн. та за кредитним договором № 33694000 в розмірі 3832,90 грн., загальним розміром 37152,90 грн., а також 3028 грн. судового збору, всього 40180 грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. В. Лісняк