Рішення № 135158605, 25.03.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/57/26

2/609/243/2026

25 березня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Ковтуновича О.В.

за участі секретаря судового засідання: Сандулович О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до

відповідача: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості

учасники справи не з`явились,-

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 22 січня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі позивач) через систему «Електронний суд» подав до суду позов до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості.

2. Позов обґрунтований тим, що 07.11.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 159719 (далі - Кредитний договір) на суму 13334,00 грн.

Відповідач, діючи свідомо та добровільно, без будь-якого примусу чи тиску, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 043dd50b, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

На виконання умов Кредитного договору, 07.11.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-4841 Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

Умовами Кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування Позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості Позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з Кредитодавцем, зокрема на підтвердження даного факту Первісний кредитор надав Довідку.

16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 (далі Договір факторингу 1) згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 3 від 04.06.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 04.06.2025 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Нарахування відсотків за Кредитним договором здійснювалося виключно Первісним кредитором. Підготовлений ним розрахунок заборгованості долучено до позовної заяви. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено Позивачу, відображена у Реєстрі прав вимоги № 3 від 04.06.2025, що додається до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 11 544,36 грн, яка складається з: 8 044,56 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 048,80 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 301,00 грн - заборгованість по комісії; 150,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 04.06.2025 -01.11.2025.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 159719 від 07.11.2024 у розмірі 11 394,36 грн., яка складається з 8 044,56 грн. заборгованості за тілом, 3 048,80 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 301,00 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

3. 27 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката, Кантелюка Томаша-Теодора Юрійовича надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Відповідач була належним чином ознайомлена саме з тією редакцією умов договору, яка долучена до позовної заяви. Надані роздруківки Публічної частини договору та Правил не містять жодних ідентифікуючих ознак, які б підтверджували факт їх направлення, отримання та прийняття саме відповідачем. У Паспорті споживчого кредиту відсутні персональні дані відповідача, що унеможливлює його ідентифікацію як адресата відповідного документа. Зокрема відсутня будь-яка інформація про засоби зв`язку Відповідача (номер мобільного телефону, електронну адресу), за допомогою яких нібито здійснювалось підтвердження волевиявлення. Такий документ за своєю правовою природою є інформаційним і не підтверджує факту укладення договору та погодження істотних умов щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки згідно з наданим Позивачем Кредитним договорем. Позивачем не надано жодних технічних доказів, що підтверджують акцепт оферти відповідачем: відсутні підтвердження направлення та використання одноразового ідентифікатора, відомості щодо конкретного пристрою чи засобу зв`язку, якими нібито здійснювалося підписання договору. Зокрема у позовній заяві відсутні докази належності вказаного у індивідуальній частині договору номера телефону Відповідачу станом на 07.11.2024. Формальне зазначення коду одноразового ідентифікатора без підтвердження його використання конкретною особою не може вважатися належним доказом укладення правочину. Окрім того, Позивач не надав жодних належних доказів фактичного отримання Відповідачем кредитних коштів. У матеріалах справи відсутні банківські виписки або первинні фінансові документи, що підтверджують перерахування коштів саме на рахунок, який належить Відповідачу, та їх зарахування. Довідка кредитора без підтвердження банківськими документами не є беззаперечним доказом видачі кредиту, оскільки підтвердження реального руху коштів є обов`язковим для встановлення факту виконання договору. Важливим є й те, що Позивач у тексті позову зазначає загальну суму заборгованості 11 544,36 грн, яка включає штрафні санкції - 150,00 грн, однак у прохальній частині просить стягнути 11 394,36 грн без урахування штрафних санкцій. Така непослідовність свідчить про відсутність чіткого та обґрунтованого розрахунку заборгованості, що ставить під сумнів достовірність заявлених вимог у цілому. Додатково слід звернути увагу суду на поданий графік платежів, який є внутрішньо суперечливим. Із нього вбачається, що кредит видано у сумі 10 000,50 грн, однак у підсумку як сума кредиту зазначено 13 334,00 грн. Тобто тіло кредиту збільшено більш ніж на 3 000 грн. З урахуванням наявності комісії за надання кредиту у розмірі 3 333,50 грн, очевидно, що вказана комісія фактично включена до тіла кредиту з подальшим нарахуванням процентів, що призводить до штучного збільшення основного боргу та нарахування процентів на суму, яка фактично не передавалась позичальнику. Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 11 544,36 грн, яка складається з: 8 044,56 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 048,80 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 301,00 грн - заборгованість по комісії; 150,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Однак, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцевіта Перехідніположення» ЦКУкраїни у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також, наданий позивачем кредитний договір не містить опису послуг з надання кредиту та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг, а тому вимоги представника позивача в частині стягнення заборгованості за комісією та відсотками є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Матеріали справи не містять підтвердження належного повідомлення Відповідача про відступлення права вимоги, що порушує вимоги ст. 516 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. За наведених вище обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки факт виникнення зобов`язання між сторонами у заявленому позивачем обсязі не доведений належними та допустимими доказами. Відповідач ОСОБА_1 зазначає, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, наразі, становить 10 000,00грн. Враховуючи наведене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, як такої, що є необґрунтованою та недоведеною належними доказами; Витрати по справі покласти на Позивача.

4. 04 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС", перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані Відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки Позичальнику. Без верифікації, без здійснення входу на сайт товариства, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем вважався б неукладеним. Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 043dd50b відправлено на номер телефону 0989365793 Відповідача та введено ним 07.11.2024 13:21:28., зокрема дана інформація підтверджується Додатком№3 до Позовної заяви та на кожній сторінці індивідуальної частини Кредитного Договору № 159719 від 07.11.2024. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Також зазначає, що наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів Відповідача (РНОКПП та адреси реєстрації), його електронний підпис є вагомим доказом його участі в укладенні цього договору. Зміна контактних даних не може слугувати підставою для заперечення факту укладення договору, а надана Відповідачем довідка не має достатньої доказової сили для спростування його причетності до кредитних зобов`язань. Відразу після підписання договору, 07.11.2024 року Відповідачу перераховано грошові кошти в сумі 5 892,26 грн на вказану ним банківську карту, що в свою чергу слугує доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Для повного та всебічного розгляду справи, відповідно до ст. 84 ЦПК України, Позивач, користуючись своїм правом, разом з поданням позовної заяви, заявив клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Отже, Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та перерахування на рахунок Відповідача суми в розмірі 5 892,26 грн., а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову. Відповідач отримав суму кредиту, користувався нею, а зараз, посилаючись на формальні аспекти методології розрахунків (які він трактує помилково), намагається уникнути відповідальності за повернення коштів. Звертає увагу Суду, що позивач не стягує з Відповідача заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Також позивач вказує, що не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано. Позивач не погоджується з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. написання відзиву на позовну заяви що містить в собі загальні норми права, складені адвокатом, який має вищу юридичну освіту, володіє спеціальними знаннями та коштує 1000,00 грн. значно завищена відносно складності справи № 609/57/26, яка не потребує спеціальних знань Відтак, розмір витрат на професійну правову допомогу є неспівмірними та необгрунтованим із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи та необґрунтованим відносно складності справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Між тим, розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина четверта статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, вважають вимоги в частині витрат щодо стягнення правничої допомоги з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та необґрунтованими відносно складності справи. Враховуючи наведене позовні вимоги просить задоволити.

5. 18 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката, Кантелюка Томаша-Теодора Юрійовича надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній вказує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Відповідач була належним чином ознайомлена саме з тією редакцією умов договору, яка долучена до позовної заяви. Надані роздруківки Публічної частини договору та Правил не містять жодних ідентифікуючих ознак, які б підтверджували факт їх направлення, отримання та прийняття саме відповідачем. Для доведення факту укладення електронного договору Позивач повинен надати докази не лише існування тексту договору, але й належної ідентифікації особи, яка його підписала, та підтвердження волевиявлення саме Відповідача. Сам факт надсилання одноразового ідентифікатора (SMS-коду) не свідчить про те, що відповідний код був використаний саме відповідачем, а не іншою особою. Вказані твердження можуть свідчити про відсутність належного підтвердження факту укладення договору саме відповідачем, а також про можливість зміни або редагування тексту договору в односторонньому порядку без відома та згоди відповідача, що ставить під сумнів достовірність та незмінність умов такого договору. У Паспорті споживчого кредиту відсутні персональні дані відповідача, що унеможливлює його ідентифікацію як адресата відповідного документа. Зокрема відсутня будь-яка інформація про засоби зв`язку Відповідача (номер мобільного телефону, електронну адресу), за допомогою яких нібито здійснювалось підтвердження волевиявлення. Такий документ за своєю правовою природою є інформаційним і не підтверджує факту укладення договору та погодження істотних умов щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки згідно з наданим Позивачем Кредитним договорем. Також, наданий позивачем кредитний договір не містить опису послуг з надання кредиту та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг, а тому вимоги представника позивача в частині стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Стосовно тверджень позивача про те, що РНОКПП та адреса реєстрації є сталими ідентифікаторами, зміна яких потребує спеціальної процедури та документального підтвердження. Збіг цих даних у кредитному договорі та поточних документах Відповідача є вагомим доказом його участі в укладенні договору. Вважаємо за необхідне наголосити на тому, що такі дані Відповідача є у відкритих реєстрах, відповідно їх наявність у договорі не доводить особисте волевиявлення Відповідача, оскільки ці дані могли бути використані третіми особами. Також позивач у відповіді на відзив помилково зазначає, що не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця. Однак, у нормі ст. 516 Цивільного кодексу України чітко вказано - якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Проте, у поданих до суду документах Позивача, відсутні докази належного повідомлення Відповідача; докази отримання такого повідомлення; докази передачі повного обсягу прав вимоги. Наголошує на тому , що Відповідач отримав у користування лише 5 892,26 грн. З урахуванням наявності комісії за надання кредиту у розмірі 3 333,50 грн, очевидно, що вказана комісія фактично включена до тіла кредиту з подальшим нарахуванням процентів, що призводить до штучного збільшення основного боргу та нарахування процентів на суму, яка фактично не передавалась позичальнику. Враховуючи наведене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, як такої, що є необґрунтованою та недоведеною належними доказами.

6. 20 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній вказує, що без проходження ідентифікації, входу до системи, отримання SMS-коду або повідомлення договір вважався б неукладеним. Сторонами погоджено всі істотні умови договору. Договір підписаний Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 043dd50b, надісланого на номер 0989365793, 07.11.2024 о 13:21:28, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, Позивач надав належні докази укладення договору, а доводи Відповідача є необґрунтованими та спрямовані на уникнення виконання зобов`язань. Твердження Представника Відповідача про відсутність підпису на Кредитному договорі є необґрунтованими та спростовуються наданими матеріалами справи. Докази свідчать, що Кредитний договір підписаний Відповідачем із використанням OTP, який відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відсутність будь-яких належних доказів того, що договір укладено іншою особою, дозволяє дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсним. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Отже, не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.Також зазначає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" здійснювало нарахування відсотків у відповідно до п.2.6. кредитного договору, а саме 84 дні. Таким чином, за умовами кредитного договору № 159719 від 07.11.2024 та обставинами справи нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. При укладенні Кредитного договору № 159719 від 07.11.2024 р. Позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено Таким чином, Позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені Кредитним договором. Враховуючи наведене позовні вимоги просить задоволити.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, судове засідання по справі призначено на 24 лютого 2026 року на 10 год. 20 хв. за клопотання позивача постановлено витребувати докази, що містять банківську таємницю.

8. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2026 року за клопотанням представника відповідача судове засідання по справі відкладено на 25 березня 2026 року на 10 год. 00 хв.

9. У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» не з`явився, при цьому в позовній заяві міститься клопотання, згідно якого останній просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

10. Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак через систему «Електронний суд» від останнього надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

11. За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

12. Судом встановлено, що 07 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір про споживчий кредит № 159719, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 043dd50b.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору, договір, що укладається Позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі - індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі - публічна частина), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця https://finx.com.ua (далі - сайт Кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності. (п. 1.1.).

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 133334,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4108,24 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №154667 від 24.09.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 5892,26 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3333,50,00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних . Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п. 2.5. Договору, комісія за надання кредиту складає 3333,50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що загальний строк кредитування за цим Договором складає 84 днів з 07.11.2024 (дата надання кредиту) по 30.01.2025.

Строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п. 2.6.1.).

Денна процентна ставка складає: 11145,54 грн. / 13334,00 грн. / 84 днів * 100% = 0,9951%/день (п.2.7.1.).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48083,53% річних (п. 2.8 договору).

Відповідно до п. 5.1. цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця https://finx.com.ua.

13. Згідно з графіком платежів, який є Додатком до договору про споживчий кредит №159719 від 07 листопада 2024 року, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 30 січня 2025 року, сума кредиту складає 13334,00 грн., за обслуговування кредитної заборгованості 6 грн., сума нарахованих процентів 7806,04 грн., комісія 3333,50 грн, разом до сплати 24479,54 грн., реальна річна процента ставка 48083,53 річних.

14. Також ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором deb80239 підписано паспорт споживчого кредиту - Інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

15. Як вбачається з довідки про проведення взаємозаліку № 3944/03-12 від 03.11.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів засвідчує, що відповідні операції були здійсненні у встановленому порядку: кредитний договір №159719 від 07.11.2024, суму кредитного договору 13334,00 грн., сума перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку 4108,24 грн., сума перерахування на картковий рахунок позичальника 5892,26 грн., комісія 3333,50 грн., договір взаємозаліку №154667, дата договору взаємозаліку 24.09.2024.

16. Згідно з витребуваною судом інформацією від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слідує, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за даною платіжною карткою був/є фінансовим: НОМЕР_5 . Також, повідомляють, що по рахунку НОМЕР_4 було зарахування коштів на суму 5892,26 грн. від 07.11.2024. Додатково надають виписку по рахунку НОМЕР_4 за період з 07.11.2024 12.11.2024.

17. Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором №159719 від 07.11.2024 наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01.11.2025 складає 11544,36 грн., з яких: 8044,56 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3048,80 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 301 грн. прострочена заборгованість за комісією; 150,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Дана сума підтверджується також розрахунком заборгованості боржника ОСОБА_1 .

Разом з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 394,36 грн., яка складається з 8 044,56 грн. заборгованості за тілом, 3 048,80 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 301,00 грн.

18. 16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025, згідно якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 159719 від 07 листопада 2024 року.

Відповідно до п.2.1. Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно із п. 4.1. Договору, Право вимоги переходить від ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру.

19. Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 Реєстру прав вимог № 3 від 04.06.2025 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 04.06.2025 до Договору факторингу вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 11544,36 грн.

20. З копій платіжної інструкції № 464 від 05.06.2025, вбачається, що ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» отримало від ТОВ «Юніт Капітал» 1157926,48 грн. як плату за відступлення прав вимог згідно договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 та реєстру прав вимоги № 3 від 04.06.2025.

ІV. Оцінка Суду.

21. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

22. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

24. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

25. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

26. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

27. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

28. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

29. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

30. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

31. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

32. Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

33. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

34. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

35. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

36. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

37. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

38. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

39. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

40. Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

41. Судом встановлено, що 07 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №159719.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 133334,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4108,24 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №154667 від 24.09.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 5892,26 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3333,50,00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується випискою за договором №б/н за період з 07.11.2024-12.11.2024 відповідача ОСОБА_1 наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит суду, відповідно до якої вбачається, що 07.11.2024 на картковий рахунок, що належить ОСОБА_1 було зараховано кошти в сумі 5892,26 грн. та довідкою ТОВ ФК «КРЕДІПЛЮС» про проведення взаємозаліку №3944/03-12 від 03.11.2025 на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів засвідчує, що відповідні операції були здійсненні у встановленому порядку: кредитний договір №159719 від 07.11.2024, суму кредитного договору 13334,00 грн., сума перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку 4108,24 грн., сума перерахування на картковий рахунок позичальника 5892,26 грн., комісія 3333,50 грн., договір взаємозаліку №154667, дата договору взаємозаліку 24.09.2024.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 07 листопада 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 159719 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд приходить до висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 043dd50b, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсними.

42. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

43. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

44. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

45. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних . Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що загальний строк кредитування за цим Договором складає 84 днів з 07.11.2024 (дата надання кредиту) по 30.01.2025.

Строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п. 2.6.1.).

Денна процентна ставка складає: 11145,54 грн. / 13334,00 грн. / 84 днів * 100% = 0,9951%/день (п.2.7.1.).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48083,53% річних (п. 2.8 договору).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача по відсотках складає 3048,80 грн.

Підписавши кредитний договір відповідач погодилася із встановленим розміром відсотків за користування кредитом, а тому такі також підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

46. Щодо стягнення комісії у розмірі 301 грн., суд зазначає наступне.

47. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

48. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

49. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

50. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

51. Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

52. Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за комісією становить 301 грн.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії слід відмовити.

53. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

54. Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

55. Згідно із частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

56. У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №3-30гс15 зазначено, що зміст зобов`язання (обсяг прав та обов`язків сторін) внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні залишається незмінним. Відтак, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, але обсяг цих прав та умови визначаються саме на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Отже, уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника, адже саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

57. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

58. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

59. За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

60. Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

61. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

62. Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

63. Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору факторингу №16042025, позивач набув право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №159719 від 07.11.2024, які досліджені судом.

Посилання представника відповідача на те, що матеріали справи не містять підтвердження належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, що порушує вимоги ст. 516 Цивільного кодексу України є безпідставним оскільки боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Крім того, за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

64. Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

65. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

66. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

67. Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 159719 від 07.11.2024 у загальній сумі 11093,36 грн., яка складається із: 8044,56 грн. - заборгованість по кредиту; 3048,80 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

68. За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, суд рахує за необхідне стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2592,07 грн. (2662,40 грн.*11093,36 /11394,36)

69. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

70. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

71. Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

72. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

73. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: копії договору про надання правничої допомоги №10/09/25-01 від 10.09.2025, Додаткової угоди № 25770876247 до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025.

74. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

75. У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

76. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

77. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

78. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

79. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 вбачається, що сторони погодили вартість наданих послуг, яка становить 7000 грн.

Поруч з цим, на переконання суду вказані позивачем види послуг мають необґрунтовано завищену вартість, тобто вбачається неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки віднесена до категорії малозначних справ.

Таким чином, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також із врахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд приходить до висновку за необхідне зменшити розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. до 3000,00 грн., оскільки на думку суду, виходячи із складності даної справи, саме такий розмір витрат правової допомоги є необхідним і неминучим для позивача.

З цих підстав, керуючись статтями 525-526, 530, 551, 611, 616, 623, 1054ЦКУкраїни,ст.ст.12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 159719 від 07 листопада 2024 року у розмірі 11093 грн. 36 коп., з яких 8044 грн. 56 коп. - заборгованість по кредиту; 3048 грн. 80 коп. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2592 грн. 07 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. 00 коп.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 25 березня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ