Рішення № 135158401, 23.03.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/3438/25

Провадження № 2/601/159/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Мочальської В.М.,

з участю секретаря Польової Ж.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

14.11.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" звернулося до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 26473 грн, а також просив стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 16.11.2023 між ТОВ "Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 2391-1677-1. За твердженням позивача, на виконання умов казаного договору відповідачці було надано кредит у розмірі 2000 гривень, строком на 365 днів (до 15.11.2024), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ«ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,50% від суми кредиту за кожен день користування (1277,50% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Вказує, що ТОВ «Фінансова компанія «Процент» належним чином виконало зобов`язання за укладеним Договором та надало відповідачці кредит, в свою чергу останнім умови Договору не виконано та у встановлений строк кошти не повернуто.

Оскільки відповідачка добровільно не сплатила суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2391-1677-1 від 16.11.2023 у загальному розмірі 26473 грн, яка складається з: 2000 грн тіло кредиту та 24473 грн нараховані проценти за період з 16.11.2023 по 15.11.2024.

Ухвалою від 20.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

Ухвалою від 18.12.2025 судом задоволено клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Процент» про витребування доказів.

16 січня 2026 року на виконання ухвали суду від АТ «ПриватБанк» надійшов лист від 06.01.2026 № 20.1.0.0.0/7-260106/39367-БТ з інформацією щодо рахунків ОСОБА_1 , одночасно банком надано виписку по Кредитному договору.

Ухвалою від 23.02.2026 судом задоволено клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Процент» про витребування доказів з УДМС у Тернопільській області щодо зміни прізвища відповідачкою.

10.03.2026 на виконання ухвали надійшла відповідь з УДМС у Тернопільській області згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.12.2025 на підставі свідоцтва про шлюб змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, завчасно подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про день та час судового засідання була повідомлена належним чином. Відповідачка про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.

Суд вважає, що відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, повторно судове засідання не з`явилася, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, прийшов до наступних висновків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

Матеріали справи свідчать, 16.11.2023 ТОВ "ФК "Процент" ( надалі - Товариство або позивач) та фізичною особою ОСОБА_1 ( надалі - Позичальник або відповідач) було укладено кредитний договір № 2391-1677-1 , який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 867694.

Відповідно до умов вказаного Кредитного договору, Товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,50 %) користування кредитом. Строк надання кредиту 365 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ", які розміщені на сайті https://procent.com.ua (п. 1.5 Кредитного договору). Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові (п. 1.7 Кредитного договору)

За умовами п. 4.1. Кредитного договору, сума Кредиту та проценти за користування Кредитом підлягають сплаті Позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку №1.

На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав довідку про перерахування коштів за договором № 2391-1677-1 від 16.11.2023 на умовах фінансового кредиту, номер картки отримувача НОМЕР_1 , в розмірі 2000 грн, дата платежу 16.11.2023.

Також позивачем надано Детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №2391-1677-1 від 16.11.2023, відповідно до якого відповідачка має заборгованість за кредитним договором у розмірі 26473 грн., яка складається з: 2000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 24473 гривень - заборгованість за процентами.

Згідно з наданою АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду інформацією на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 06.01.2026, фінансовий номер телефону НОМЕР_3 . Повідомили, що по рахунку № НОМЕР_1 16.11.2023 було зараховано 2000 гривень. Також АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 16.11.2023 по 21.11.2023.

Зокрема, з виписки по рахунку вбачається, що 16.11.2023 на карту № НОМЕР_1 було зараховано переказ у розмірі 2000 грн.

Виходячи із норм чинного законодавства, належним та допустимим доказом на підтвердження виконання ТОВ «ФК «Процент» обов`язку з надання кредитних коштів ОСОБА_1 є виписка по рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, ТОВ «ФК «Процент»» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 2000 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов`язання не виконала, у встановлений строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 26473 грн.

Водночас ОСОБА_1 , не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком № НОМЕР_1 на спростування обставин отримання кредиту в сумі 2000.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачкою обов`язку за укладеним з позивачем кредитним договором з повернення кредиту в сумі 2000 грн та сплати процентів у розмірі 24473 грн.

За правилом частини 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі N 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року в справі N 561/77/19, від 04 грудня 2023 року в справі N 212/10457/21.

Уст. 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої ст. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 ст. 11 Закону).

Згідно з частиною шостою ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмою ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що без створення позичальником даних по заявці на кредит, без отримання листа смс-повідомлення про погодження кредиту, без підписання позичальником одноразовим ідентифікатором договору та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір, вказаний договір не був би укладений.

Тобто відповідачкою здійснено ряд активних дій з метою укладання кредитного договору, зокрема надано особисті відомості такі як дані паспорту, номер платіжної картки, правильність яких не спростовано.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі N 234/7160/20 (провадження N 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі N 234/8084/20 (провадження N 61-2303св21).

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Довідкою від 09.10.2025 та випискою по рахунку наданою АТ КБ «Приватбанк» підтверджується зарахування на платіжну картку суми кредиту.

Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачкою коштів ТОВ «Фінансова компанія «Процент» отриманих у позику за вказаним договором у розмірі 2000 грн, то суд вважає, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором № 2391-1677-1 від 16.11.2023, то суд зазначає таке.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути також заборгованість за процентами станом на дату підготовки позовної заяви у розмірі 24473 грн.

Згідно пункту 1.2 Кредитного договору Процентна ставка за користування Кредитом становить - 3.5% від суми Кредиту за кожний день.

Отже сторони у договорі про надання грошових коштів у позику передбачили проценту ставку як плату за користування кредитом, у вигляді процентної ставки 3,5% в день на протязі 365 днів з дня укладення договору.

Обраховуючи суму відсотків, суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у урахуванням змін, які внесені Законом України « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у відповідності до пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (24.12.2023), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, із аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що періоди дії максимально дозволених денних процентних ставок згідно з Законом (що набрав чинності 24.12.2023) будуть становити:

24.12.2023 - 21.04.2024: не більше 2,5% на день;

22.04.2024 - 19.08.2024: не більше 1,5% на день:

з 20.08.2024 і далі: не більше 1% на день.

Відповідно до розрахунку, позивачем за період із 16.11.2023 по 23.12.2023 (37 днів) правомірно нараховувалися відсотки у розмірі 3,5 % на суму 2660 грн.

Разом із тим, як видно із розрахунку, за період: із 24.12.2023 по 21.04.2024 позивачем нараховувалися відсотки у розмірі 3,5 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 2.5 %; із 22.04.2024 по 19.08.2024 позивачем нараховувалися відсотки у розмірі 3,5 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1.5 %; із 20.08.2024 по 15.11.2024 позивачем нараховувалися відсотки у розмірі 3,5 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1 %

Виходячи із вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», за період:

- із 24.12.2023 по 21.04.2024 (120 днів), виходячи із розміру заборгованості вказаного у розрахунку - 2000 грн, зважаючи на максимальну процентну ставку 2,5 %, відсотки за вказаний період не можуть перевищувати 6000 грн = 120*(2000 грн * 2.5%) грн;

- із 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів), виходячи із розміру заборгованості вказаного у розрахунку - 2000 грн, зважаючи на максимальну процентну ставку 1,5 %, відсотки за вказаний період не можуть перевищувати 3600 грн = 120*(2000 грн * 1.5%) грн.;

- із 20.08.2024 по 15.11.2024 (88 днів), виходячи із розміру заборгованості вказаного у розрахунку - 2000 грн, зважаючи на максимальну процентну ставку 1 %, відсотки за вказаний період не можуть перевищувати 1760 грн = 120*(2000 грн * 1%) грн.

Отже, за період кредитування, який просить стягнути позивач - 16.11.2023 по 15.11.2024 відсотки за користування кредитом не могли перевищувати 14020 грн (2660 грн +6000 грн +3600+1760 грн).

Отже, заборгованість за відсотками за вказаний період не могла перевищувати 14020 грн.

Отже, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 14020 гривень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а тому із відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути в користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 2391-1677-1 від 16.11.2023 в розмірі 16020 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2000 гривень та заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом 14020 гривень нарахованих у межах строку кредитування.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом враховано судові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13березня 2025року у справі №275/150/22(провадження 61-13766св24).

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

03 червня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Процент» уклало з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, п. 3.1 якого передбачено, що вартість послуг виконавця становить 9000 грн. - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника, 1000 грн. - складання заяв, клопотань.

Згідно витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 73 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та адвокатом Руденко К.В, виконавець підготував позовну заяву та клопотання про витребування доказів загальною вартістю 10000 грн.

Платіжною інструкцією №3403 від 30.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Процент» сплатило на користь ОСОБА_4 оплату за надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року згідно акту № 73 від 30.09.2025 року у розмірі 100000 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивач надав до суду: копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412; договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 73, акт приймання-передачі наданих послуг № 73 який містить детальний опис наданих послуг.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Фінансова компанія «Процент» послуг адвоката Руденка К.В., з надання правової допомоги в суді першої інстанції.

Позовні вимоги задоволено на 60,51% (16020 грн /26473грн. х 100).

За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 6051 грн (10000 х 60,51 %/100), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1465,79 грн (2422,40 грн х 60,51% / 100 %) судового збору

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13,76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором № 2391-1677-1 від 16.11.2023 у розмірі 16020 грн (шістнадцять тисяч двадцять) гривень, судовий збір в розмірі 1465 (одну тисячу чотириста шістдесят п`ять) 79 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 6051 ( шість тисяч п`ятдесят один) гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Процент»», юридична адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41466388.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23.03.2026.

Головуючий