Рішення № 135157610, 25.03.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

25 березня 2026 рокуСправа №451/266/26 Провадження № 2/451/252/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Радехові цивільну справу №451/266/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради, про оспорювання батьківства,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін

17 лютого 2026 року представник позивача (представник відповідача за зустрічним позовом) адвокат Улибіна-Вельгус М.В. звернулася до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги представник позивача (представник відповідача за зустрічним позовом) мотивувала тим, що в період часу з 25 травня 2016 року по 09 лютого 2018 року позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується доданою копією рішення Радехівського районного суду Львівської області по справі № 451/1203/17 про розірвання шлюбу. Проте фактично їхні відносини було припинено ще з 2017 року. Від вказаного шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується доданою копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 22.07.2025. 3 2017 року відповідач залишив помешкання, у якому подружжя проживало, та з того часу абсолютно не спілкується з дитиною, якому на той час було 8 місяців, навіть, не вітає з днем народження, а також матеріально не допомагає. 13 жовтня 2017 року позивач зверталася до Радехівського районного суду Львівської області із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, проте в подальшому залишила без розгляду (справа № 451/1404/17). Причиною цього стало те, щоб відповідача позбавити можливості в майбутньому звернутися із позовом про стягнення аліментів вже з повнолітнього сина. Відповідно до отриманої інформації з Радехівського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області № 434/20.17-08/6909 від 12.02.2026., згідно даних АСВП та журналів реєстрації вхідної кореспонденції у Відділі не перебувають відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно відповіді № 9 від 06.02.2026 р. на адвокатський запит, заяву про зарахування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1 класу гімназії с. Бабичі писала мама дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За словами класного керівника ОСОБА_5 , батьківські збори батько дитини - ОСОБА_2 не відвідував, не цікавився навчанням сина, коли той був учнем 1 класу гімназії с. Бабичі у 2022-2023 роках. Відповідно до довідки № 1 від 26.01.2026 р., станом на сьогодні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 4 класі Комунального закладу загальної середньої освіти «Древінська початкова школа Іваничівської селищної ради Волинської області». Документи на зарахування до навчального закладу подавала мама, яка регулярно відвідує батьківські збори, позакласні заходи, цікавиться життям дитини. Батько не цікавився успіхами дитини, з класним керівником на зв`язок не виходив, що підтверджується відповіддю навчального закладу від 26.01.2026. Переїзд позивача та її сина обумовлено тим, що вона почала підтримувати близькі відносини з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з яким 02 травня 2025 року офіційно зареєстрували шлюб, що підтверджується доданою копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 від 02.05.2025, у зв`язку з чим позивач змінила прізвище. Незважаючи на зміну місця проживання, позивач не змінювала контакти, і ніколи не забороняла спілкуванню батька з сином, але відповідач такого бажання ніколи не мав. Дитина знає про існування біологічного батька, проте не знає як він і виглядає, а справжнім татом вважає та називає свого вітчима, за яким зараз дуже сумує, оскільки останній здійснює захист Батьківщини. Окрім того, неодноразово наголошував на тому, що хоче таке ж прізвище як у тата та мами - « ОСОБА_7 ». Відповідно до акту обстеження факту проживання жителів Іваничівської ОТГ вбачається, що позивач із сином проживають без реєстрації по АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач жодним чином не піклується про дитину вже такий тривалий час, а саме: не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчанням, підготовкою до самостійного життя, абсолютно не спілкується з ним, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним хорошої освіти, то відповідно створились умови, які шкодять інтересам дитини. Позивач вважає, що усі вищеназвані дії є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зважаючи на те, що дитина дорослішає та все розуміє, бажає мати однакове прізвище із мамою, вітчимом, а відповідач безпричинно самоухилився від виконання ним батьківських обов`язків, то це й стало поштовхом для подання даного позову. Оскільки позасудовий порядок позбавлення батьківських прав відсутній, то позивач змушена звертатися до суду з даним позовом (а.с.1-9).

18 березня 2026 року через підсистему «Електронний Суд» суду адвокат Лютан З.Й. в інтересах відповідача ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради, про оспорювання батьківства.

Свої зустрічні позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що ОСОБА_2 і відповідачка (позивачка за первісним позовом) достеменно обізнані, що останній не є біологічним батьком дитини, відносно якої його хочуть позбавити батьківських прав. В 2015 році сторони по справі почали зустрічатись. Невдовзі ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_1 вагітна, та вирішив, що їм потрібно одружитись та спільно в сім`ї виховувати дитину, оскільки був переконаний, що вона очікує дитину від нього. 25 травня 2016 року Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області між сторонами укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що 25.08.2016 складено відповідний актовий запис №122 та видано Свідоцтво про народження, серії НОМЕР_3 від 25.08.2016. Оскільки дитина народилася в шлюбі, під час реєстрації дитини в органі ДРАЦСу в графі «Батько» ОСОБА_2 записаний батьком. Шлюб виявився невдалим, протягом тривалого часу сторони не спілкувались та не підтримували шлюбних відносин, та 09 лютого 2018 року шлюб між ними було припинено в судовому порядку. Ще в період часу, коли сторони перебували у шлюбних відносинах, у батьків ОСОБА_2 виник сумнів у тому, чи справді він батьком ОСОБА_8 . Онук зовсім не був схожий на ОСОБА_2 , та й на відповідачку за зустрічним позовом теж. Тому 22.03.2018 батьки уклали договір з ТОВ «МАМА ПАПА» про проведення молекулярно-генетичної експертизи для встановлення кровної спорідненості дитини з ОСОБА_2 . Для цього взяли зразки волосся та слини в позивача та у сина ОСОБА_8 . Експертиза і справді показала, що вірогідність того, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_9 дорівнює нулю. Висновок експертизи шокував батьків і позивача. 13.10.2017 відповідачка за зустрічним позовом подала до Радехівського районного суду Львівської області заяву про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Коли він повідомив ОСОБА_1 , що знає правду про те, що не є батьком ОСОБА_8 , відповідачка подала заяву про залишення позовної заяви про стягнення аліментів без розгляду. У своє виправдання сказала, що не знала, хто є батьком дитини, бо одночасно мала відносини і з іншим чоловіком. ОСОБА_2 не ухилявся від батьківських обов`язків, перебуваючи в шлюбі. І йому важко було прийняти звістку про те, що ОСОБА_8 не його син, оскільки любив його як рідну дитину. В позовній заяві відповідачка зазначає, що ОСОБА_8 справжнім татом вважає та називає свого вітчима, за яким зараз дуже сумує, поки останній здійснює захист Батьківщини. Але усвідомлюючи, що ОСОБА_1 використала ОСОБА_2 добросовісність ще до шлюбу, і те, що позбавлення батьківських прав не позбавляє його батьківських обов`язків, він вважає за доцільне скористатись правом та подати зустрічний позов про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження ОСОБА_3 запису ОСОБА_2 , як батька. На підставі наведеного просить ухвалити рішення, яким виключити з актового запису №122 від 25.08.2016 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Радехівським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Л/о відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47-48).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суддя Магонь О.З. своєю ухвалою від 04.03.2026 відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче судове засідання (а.с.31-32).

Своєю ухвалою від 25.03.2026 суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з цивільною справою №451/266/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав (а.с.71-72).

Водночас, ухвалою підготовчого судового засідання від 25.03.2026 суд залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав (а.с.73).

До суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 поступила заява про визнання позовних вимог. У заяві зазначає, що ОСОБА_2 подав зустрічний позов про виключення з актового запису № 122 від 25.08.2016 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Радехівським відділом ДРАЦС ГТУЮ У Л/о відомостей про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У позові вказано, що було зроблено ДНК експертизу у ТОВ «МАМА ПАПА», проте це не відповідає дійсності. Ними було зроблено за власним бажанням результат ДНК у DNA Diagnostics Center, копію якого було їй надано, хоча такої потреби не було, адже вона повідомляла, що ОСОБА_2 не є біологічним батьком перед їхнім одруженням, але останній наполягав на тому, що він виховає дитину як свою рідну. Даний позов вона визнає та не заперечує щодо його задоволення. Наслідки визнання позовних вимог їй відомі та зрозумілі (а.с.64).

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 адвокат Улибіна-Вельгус М.В. подала клопотання про проведення засідання 25.03.2026 за їхньої відсутності. Крім того, просить задоволити заяву про визнання відповідачем ОСОБА_1 зустрічного позову, а також заяви позивача ОСОБА_1 про залишення її позову без розгляду (а.с.70).

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_10 - ОСОБА_11 подав заяву про розгляд справи без його та довірителя участі. Зустрічні позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та судові витрати залишити за позивачем у зустрічному позові (а.с.66).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради Ж. Гринюк подала заяву, у якій просила проводити підготовче засідання без її участі (а.с.69).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися учасники справи.

За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України ухвалює рішення у підготовчому засіданні.

Із врахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст.223 та ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі учасників справи, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Установлені судом фактичні обставини справи

25 травня 2016 року Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області між сторонами укладено шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_4 від 25.05.2016 (а.с.52 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що 25.08.2016 Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області складено відповідний актовий запис №122 та видано Свідоцтво про народження, серії НОМЕР_3 від 25.08.2016. В графі «Батько» ОСОБА_2 записаний батьком (а.с.52).

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2018 року у справі №451/1203/17 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.53, 53 зворот).

Водночас, за результатами аналізу ДНК (а.с.54,65) та твердженнями позивачки (відповідачки за зустрічним позвом) ОСОБА_2 не є біологічним батьком ОСОБА_3 .

Позиція суду

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

З огляду на зазначене, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що зустрічний позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Мотиви та оцінка суду

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Питання визначення походження дитини унормовані главою 12 Сімейного кодексу України.

Положеннями ст. 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного станув порядку, встановленому статтями 122 (коли батьки перебувають у шлюбі між собою) та 125 (батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

У п. п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Між тим Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про необ`єктивність чи неправильність вказаного вище аналізу ДНК, тому суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про оспорювання батьківства належними і допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 визнає позов, стверджує, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку, що зустрічний позов необхідно задовольнити та виключити з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 відомості про ОСОБА_2 , як батька.

Щодо розподілу судових витрат

Ураховуючи клопотання представника відповідача (представника позивача за зустрічним позовом) суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

На підставі ст. 51 Конституції України; ст. ст. 5, 121, 122, 136 СК України, ст. 15 ЦК України; керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 76- 78, 80-81, 89, 200, 206, 211- 212, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 .

Виключити з актового запису №122 від 25.08.2016 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники справи

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживаня: АДРЕСА_3 .

Представник позивача (представник відповідача за зустрічним позовом): адвокат Улибіна-Вельгус Марта Віталіївна, адреса: вулиця Героїв ЗСУ, місто Нововолинськ, Волинська область, 45400.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Представник відповідача (представник позивача за зустрічним позовом): адвокат Лютан Зеновій Йосипович, адреса: вулиця Незалежності, 152, місто Івано-Франківськ, 76002.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Іваничівської селищної ради, ЄДРПОУ: 04335186, місцезнаходження: вулиця Грушевського, 13, селище Іваничі, Волинська область, 45300.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготоалене 25.03.2025.