Рішення № 135156970, 26.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 334/7302/25 2/335/676/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, 107Б, м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» поданою в особі представника Войціховського Антона Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2025 товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» звернулось до суду з позовом поданим через представника Войціховського Антона Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6 283,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 509,56 грн., пеня в розмірі 7 904,14 грн., 3 % річних в розмірі 661,92 грн. в загальному розмірі 18 358, 66 грн.. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн..

Позовна заява обґрунтована тим, що 12.04.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: «Mazda 3» державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та «РУТА 17-СПВ» державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

В судовому порядку відповідача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що ОСОБА_1 під час настання дорожньо-транспортної пригоди керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмовилась від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-202559217.

Щодо відшкодування шкоди власнику транспортного засобу «РУТА 17-СПВ», державний номер НОМЕР_5 зазначили, що відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IVСтраховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Транспортний засіб «РУТА 17-СПВ» державний номерний знак НОМЕР_5 належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 17.05.2021 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 1500,00 грн.) в сумі 10 927,00 грн..

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 10 927,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 20.05.2021.

26.11.2021 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 10 927,00 грн. Відповідачем було отримано надіслану вимогу позивача.

В результаті переговорів, відповідачем було повністю визнано правомірність вимог та остання почала здійснювати оплату свого боргу. Зокрема, 06.12.2021 та 06.01.2022 відповідач сплатила на рахунок позивача двічі по 2321,98 грн. Проте, з незрозумілих причин, відповідач припинила сплачувати борг на користь позивача. Станом на дату подання даної позовної заяви відповідач сплатила на користь позивача 4 643,96 грн., тому неоплаченою залишилась сума коштів у розмірі 10 927,00 грн. - 4643,96 грн. = 6 283,04 грн.

Відповідно до постанови Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.05.2021 у справі № 335/4335/21 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2021 у справі № 335/4423/21 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mazda 3» державний номер НОМЕР_1 , яким керувала відповідач, на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ЕР-202559217.

Враховуючи винуватість відповідача у настанні ДТП, порушення нею обов`язків, встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» звернулося до суду із позовом до відповідача.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

21.10.2025 на адресу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від представника відповідача адвоката Габуєва Г.Ю. надійшов відзив по справі, відповідно до якого зазначено, що відповідач не заперечує наступні обставини:Факт ДТП 12.04.2021, факт притягнення до відповідальності за ст.124 та за ст.130 КУпАП. Також відповідач перерахувала ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» 06.12.2021 та 06.01.2022 по 2321,98 грн. (всього 4643,96грн.). У зв`язку із введенням у державі воєнного стану, ОСОБА_1 разом із своїми дітьми виїхала за межі держави та втратила можливість погашення залишку страхового відшкодування. Разом з цим, вважають, що розрахунок позовних вимог є недоведеним внаслідок наступного: сплачена сума ОСОБА_1 4 643, 96 грн. Відповідно залишок складає 5 653,04 грн., а не 6283,04 грн., як зазначає позивач. Таким чином, наполягають, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5 653,04 грн.. Щодо витрат на правничу допомогу вважають їх неспівмірними, у зв`язку з тим, що витрати щодо складання позовної заяви у розмірі 7300, 00 грн. є завищеними, оскільки обставини справи не є складними, тим більше, щочастину з них визнає відповідач, тобто такими, що не потребують значного часу, а тому просить зменшити розмір таких витрат.

14.01.2026 представником відповідача надана заява про розгляд справи за їх відсутності, проти заявлених позовних вимог заперечують з підстав викладених у відзиві.

28.10.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується із запереченнями відповідача. З огляду на вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача надіслав до суду заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавали.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотань сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 12.04.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: «Mazda 3» державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та «РУТА 17-СПВ» державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Відповідно до постанови Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.05.2021 у справі № 335/4335/21 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2021 у справі № 335/4423/21 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, було встановлено, що ДТП сталося в результаті порушення відповідачем Правил дорожнього руху.

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-202559217.

26.11.2021 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 10 927,00 грн. Відповідачем не було спростовано не отримання такої вимоги позивача.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 власником автомобіля «РУТА 17-СПВ» є ОСОБА_2 .

Громадянин ОСОБА_2 , як власник транспортного засобу «РУТА 17-СПВ» державний номер НОМЕР_3 , 17.05.2021 звернувся до страховика із заявою на виплату страхового відшкодування, у зв`язку з настанням страхового випадку за договором страхування № ЕР-202559217, у розмірі 10 927,00 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 10 927,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 20.05.2021.

Відповідно до акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 23.04.2021 зазначено перелік пошкоджених деталей транспортного засобу «РУТА 17-СПВ».

Згідно з ремонтною калькуляцією № 28779-Б від 19.04.2021 вартість ремонту транспортного засобу «РУТА 17-СПВ» становить 13 642,31 грн.

Страховиком здійснено розрахунок страхового відшкодування, та відповідно до страхового акту № 28799/1 від 17.05.2021, складеного ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ», розмір страхового відшкодування становить 10 927,00 грн..

Вказаний розмір страхового відшкодування було перераховано ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією № 6807 від 20.05.2021.

Відповідно до вимоги про виплату грошових коштів №28779/28779/1 від 17.11.2021 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» звернулись до ОСОБА_1 з вимогою про сплату коштів в розмірі 10 927,00 грн.

Також позивач здійснив нарахування інфляційних втрат у розмірі 3 509,56 грн., пені на суму 7 904,14 грн., трьох відсотків річних в розмірі 661,92 грн, про що надано відповідний розрахунок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2, ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 50 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства;

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку (п. 54 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про страхування»)

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (п. 59 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про страхування»)

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 102 ЗУ «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV (в редакції на час подій) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 108 ЗУ «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час подій) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п.п. в) п. 38.1.1 статті 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Факт відмови відповідача в момент пригоди від проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння підтверджується постановою суду. У відзиві на позов відповідач не заперечувала таких обставин.

Таким чином, судом встановлено, що завдана відповідачем майнова шкода носить безспірний характер, який породжує факт виникнення цивільно-правових обов`язків, виконання яких покладено на відповідача відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства України, які мають загальнообов`язковий характер.

Беручи до уваги ст. 1191 ЦК України, п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» виникло право зворотної вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

На даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано в повному обсязі витрати ТДВ «СГ «ОБЕРІГ».

Арифметичний підрахунок, який наведений представником позивача у відзиві на позовну заяву, судом визнано помилковим.

Враховуючи вищевикладене, визнання суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення розміру основного боргу в розмірі 6 283,04 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15,провадження № 14-68цс18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, провадження № 12-14гс18, зазначила, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №452/3519/15 зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, - є грошовим зобов`язанням.

У постанові від 25.09.2019 у справі №757/26834/15-ц Верховний Суд зазначив, що, оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. У постанові ВС від 30.10.2019 (спр. №200/4309/14-ц, провадж. №61-23763св18) також зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання здійснюється не залежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

У судовому засіданні відповідачем не спростовано факт обізнаності із наявною до нього вимогою страховика про стягнення в порядку регресу виплаченого потерпілим страхового відшкодування, а тому беручи до уваги направлену на адресу відповідача вимогу від 11.01.2025 та наданий до суду розрахунок, не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Наведені позивачем нарахування інфляційних втрат, пені та 3 % річних перевірено, відповідачем вказане нарахування не спростовано згідно положень ст.ст.76-81 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача, пені, інфляційної складової та 3% річних від суми несвоєчасного здійснення оплати страхових витрат.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно чч. 1-3 ст. 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню повністю, суд з врахуванням вищезазначеного вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не є позовною вимогою, але підлягає доказуванню.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував щодо розміру таких витрат, вважаючи їх неспівмірними складності справи та відсутності безпосередньої участі представника позивача у судових засіданнях.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025, укладеного між ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» та адвокатом Войціховським А.В., копія акту прийому-передачі надання послуг № 28779 від 28.08.2025 до договору про надання професійної допомоги від 16.07.2025, згідно з яким загальна сума винагороди за надані послуги складає 7 300,00 грн..

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Зокрема на це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку відшкодуванням шкоди в порядку регресу; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, заявлена сума витрат перевищує розмір основного боргу.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81-82, 133, 137, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» подану в особі представника Войціховського Антона Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, інфляційних витрат, пені та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769, рахунок № НОМЕР_8 в АТ КБ «ПриватБанк») грошові кошти в розмірі 18 358 (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 66 копійок, з яких: - сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 283 (шість тисяч двісті вісімдесят три) гривні 04 копійки; - інфляційні втрати в розмірі 3 509 (три тисячі п`ятсот дев`ять) гривень 56 копійок; - пеня в розмірі 7 904 (сім тисяч дев`ятсот чотири) гривні 14 копійок; - 3% річних в розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) гривня 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769, рахунок № НОМЕР_8 в АТ КБ «ПриватБанк») витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769, рахунок № НОМЕР_8 в АТ КБ «ПриватБанк») судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні, 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення суду складено 26.03.2026.

Суддя: О.О. Романько