Ухвала суду № 135156921, 24.03.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.03.2026

Справа № 334/2685/26

Провадження № 1-кс/334/895/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12026082050000579, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 березня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя звернулась слідча СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , із клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькі області перебуває кримінальне провадження №12026082050000579 від 17 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , підозрюється у тому, що він у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 22 березня 2026 року, не маючи передбаченого Законом дозволу, всупереч вимогам п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» №901-VI11 від 23.12.2015 року, Постанови Верховної Ради України №2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС №622 від 21.08.1998 року, придбав у невстановленої досудовим слідством особи вогнепальну зброю, а саме ручний кулемет конструкції Калашникова калібру 5,45х39мм, який почав зберігати без передбаченого законом дозволу з метою збуту за місцем постійної дислокації та постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .

Реалізуючи свій умисел, спрямований на збут вогнепальної зброї, ОСОБА_4 22 березня 2026 року у період часу з 17:00 до 17:30 години перевіз на автомобілі «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_2 , вогнепальну зброю, а саме: ручний кулемет конструкції Калашникова калібру 5,45х39мм, з вказаного місця постійної дислокації та постійного проживання на ділянку місцевості за адресою: АДРЕСА_2 , з метою її подальшого збуту ОСОБА_5 (анкетні дані змінено).

22 березня 2026 року в ході здійснення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки приблизно о 17:30 годині за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_5 (анкетні дані змінено) вогнепальну зброю, а саме ручний кулемет конструкції Калашникова калібру 5,45х39мм, за грошові кошти у сумі 84500 грн., який є бойовою нарізною автоматичною вогнепальною стрілецькою зброєю - ручним кулеметом конструкції Калашникова «РПК-74», калібру 5,45х39мм, заводський серійний номер НОМЕР_3 , 1990 року випуску, промислового виробництва підприємства «Вятсько-Полянський машинобудівний завод «Молот» (СРСР), до якого приєднано планка-кронштейн для кріплення прицільних пристосувань, приклад та руків`я стороннього виробництва, кулемет придатний для стрільби.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незаконно придбав, зберігав, перевіз та збув вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.

22 березня 2026 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України, час фактичного затримання 17 година 30 хвилин.

23 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

22 березня 2026 року під час затримання особи в порядку ст.208 КПК України у ОСОБА_4 виявлено та вилучено: мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 14 Pro» імей1: НОМЕР_4 , імей2: НОМЕР_5 у корпусі чорного кольору з сім-карткою НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_4 .

Вищевказані мобільний телефон та сім-картка, визнані речовими доказами, упаковані, опечатані та на даний час зберігаються у Запорізькому РУП ГУНП в Запорізькій області.

Згідно ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його чинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно ч.7 ст.237 КПК України, вилучені речі та грошові кошти, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученими.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому діючим КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у діючим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положенням ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 діючого КПК України.

Згідно з положеннями ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що речі, вилучені під час затримання особи в порядку ст.208 КПК України, а саме мобільний телефон та сім-картка, які належить ОСОБА_4 , мають істотне значення для проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі сліди скоєного кримінального правопорушення, а також містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та на них необхідно накласти арешт відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України з метою збереження речових доказів та проведення подальших слідчих дій.

Беручи до уваги зазначене вище, на вказані речі необхідно накласти арешт.

Дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимоги ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Враховуючи, що речі, а саме: мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 14 Pro» Імей1: НОМЕР_4 , Імей2: НОМЕР_5 у корпусі чорного кольору з сім-карткою НОМЕР_6 , який належать ОСОБА_4 , є предметом злочину та речовим доказом кримінального правопорушення оскільки він необхідний для проведення низки слідчих дій, є необхідність в арешті вказаного майна.

Не застосування цього заходу зумовить труднощі в частині встановленню істини по кримінальному провадженню, внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, що відповідає критеріям зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, необхідно накласти арешт на вищезазначене майно.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про накладення арешту на майно, враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст.167-173 КПК України.

Керуючись ст.ст.32, 110, 131, 132, 176-178, 183,193-194, 196, 369-372, 395 КПК України

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчої СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 14 Pro» Імей1: НОМЕР_4 , Імей2: НОМЕР_5 у корпусі чорного кольору з сім-карткою НОМЕР_6 , який належать ОСОБА_4 , котрий було вилучено 22 березня 2026 року під час затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1