Рішення № 135156532, 23.03.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №306/1384/25

Провадження № 2/306/61/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Жиганської Н.М.

за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Неліпинської сільської ради Закарпатської області про розірвання шлюбу тавстановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ССД Неліпинської сільської ради Закарпатської області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, у якійпросить: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 12.12.2000 року розірвати; позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд своєю ухвалою від 18.09.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв`язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 18.09.2025 року суд зобов`язав орган опіки та піклування Служби у справах дітей Неліпинськоїсільської ради Мукачівського району Закарпатської області надати до суду висновок щодо попереднього розв`язання спору між сторонами.

18.02.2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву (вх. №1383) про зміну предмету позову, які просить змінити предмет позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки. Просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розгляд справи призначено на 08:30 годину 03.03.2026 року.

Позивач подав до суду заяву (вх.№1796) про розгляд справи у відсутності позивача. Змінені позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та на підставі наявних у справі документах.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. 04.02.2026 року подала до суду відзив (вх.№927), у якому щодо заявлених вимог про розірвання шлюбу між сторонами не заперечує, оскільки подружжя разом не проживає вже тривалий час. Просить в цій частині позов задовольнити, шлюб розірвати. Проти позбавлення батьківських прав заперечує, просить не позбавляти її батьківських прав, поскільки має намір і бажання приймати участь у вихованні та спілкуванні з донькою. Заперечень, що спростовують факт утримання та виховання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на сьогоднішній день батьком не має. 02.03.2026 року подала до суду заяву (вх.№1795) про розгляд справи у її відсутності. Просить суд прийняти рішення з урахуванням пояснень наданих у відзиві.

Представник третьої особи ССД Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області подав до суду заяву (вх.№7538) по розгляд справи без участі представника ССД Неліпинської сільської ради. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, щодо задоволення позовних вимог не заперечує. Додано висновок органу опіки та піклування Неліпинської сільської ради на виконання ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 18.09.2025 року щодо надання письмового висновку щодо попереднього розв`язання спору між сторонами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Суд проводить заочний розгляд справи за наявними доказами та матеріалами у справі та доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

ОБСТАВИНИ УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ.

В частині вимоги позивача про розірвання шлюбу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 1 СК України - регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним Кодексом України з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; ч.1 ст.110 СК України - позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя; ч.3, ч. 4 ст. 56 СК України - кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 2000 року, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , місце реєстрації виконкомом Неліпинськоїсільради Свалявського району Закарпатської області, запис за № 32 від 12.12.2000 року. Від шлюбу мають дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №60 від 21.11.2012 року).

Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання; ч.3 ст. 105 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України. Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України. Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання. Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обовязки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (роз`яснення Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" - шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу", що узгоджується з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року, справа № 605/434/18").

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, вільна згода на спільне проживання між подружжям відсутня, подружні відносини сторони припинили, а тому суд вважає, що такі факти мають істотне значення. З огляду на вищенаведені правові норми, подані та досліджені у судовому засіданні докази, враховуючи, що між подружжям відсутні взаємодопомога та підтримка, що є правовою основою шлюбу, відсутня побудова сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, що від відповідача заперечень не надійшло, суд доходить висновку,що шлюб між позивачем та відповідачем необхідно розірвати.

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

В частині вимоги позивача встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4, 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України - кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суддею встановлено, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право зокрема, спір щодо участі ОСОБА_1 (батька) у вихованні та утриманні дитини та ухилення ОСОБА_2 (матері) від участі у вихованні та утриманні дитини.

Відповідно ст.1 Сімейного кодексу України - регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України; ст.141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. 150, 151 СК України.

Суд встановив, що станом на 23.03.2026 року (на день ухвалення рішення) подружжя разом не проживає, шлюбні відносини припинилися, спільне господарство не ведеться, подальше сумісне життя, збереження шлюбу та примирення є неможливим.

Сторони від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №60 від 21.11.2012 року) яка проживає з батьком та перебуває на його утриманні на вихованні.

Відповідно до 2 ст. 159 СК України - під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення; ст. 155 СК України - здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини; ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Судом досліджено: копія психолого-педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ученицю 8-А класу Неліпинського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів, згідно якої у вихованні дитини участь бере батько ОСОБА_1 , який регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Постійно спілкується з вчителями, класним керівником, однокласниками, друзями. Хвилюється за навчання та виховання доньки. Допомагає ОСОБА_4 морально та фізично; копія медичної характеристики на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої лікарем амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Сасівка КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Свалявської міської ради Закарпатської області Русин В.М. від 22.07.2025 року, згідно якої дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на "Д" обліку з приводу хронічних захворювань не знаходиться, вакцинована згідно календаря профілактичних щеплень, алергостабільна. За останні 3 роки з дитиною для профілактичнихта щорічних медичних оглядів та, з приводу захворювань, до сімейного лікаря звертався лише батько ОСОБА_1 . Батько постійно контактує з лікарем ЗПСМ засобами мобільного зв`язку у разі виникнення будь-яких симптомів застуди чи змін у стані здоров`я.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України - при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою; ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України - орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд дослідив висновок, наданий ООП Неліпинської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 03.10.2025 року за №1142/05-01 (вх.№7538 від 03.10.2026 року), згідно якого за результатами обстеження, проведеного Службою у справах дітей Неліпинської сільської ради встановлено, що сімейні стосунки з батьками дитини є напруженими. Мати дитини не бере участі у вихованні дитини. Сімейні традиції відсутні через тривалі конфлікти між батьками. У ході бесіди батько ОСОБА_1 повідомив, що донька постійно проживає разом з ним, забезпечена всім необхідним, навчається, розвивається та отримує належну опіку та турботу. З слів батька ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2 тривалий час участі у вихованні дитини не бере, матеріально доньку не забезпечує, інтересу до життя дитини не проявляє. Поспілкуватись з матір?ю під час обстеження ССД Неліпинською сільською радою не вдалося, оскільки вона була відсутня вдома. Батько повідомив, що її місце перебування не відоме. Відповідно до письмових по?яснень, наданих сусідами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 мати ОСОБА_2 часто залишає малолітню доньку без належного нагляду та засобів до існування, підтверджують, що мати вже тривалий час не проживає в АДРЕСА_1 , місце її проживання не відоме, їх спільна донька ОСОБА_3 проживає разом з батьком, повністю перебуває на його утриманні. Встановлені факти вказують на те, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми обов?язками щодо виховання та утримання доньки, не забезпечує її нормального фізичного та духовного розвитку, навчання та медичного догляду.

Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Законодавець надав право позивачу звертатись до суду саме з такою вимогою, іншого порядку встановлення такого факту законодавством України не передбачено, поскільки суд встановлює факт, як підставу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд також враховує, що Законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт. Також суд враховує, що встановлення такого факту не позбавляє відповідача батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.

Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на вищенаведене, враховуючи досліджені докази, на які заявник послався як на підставу своїх вимог, з`ясувавши відомості про встановлений факт, які підтверджено належними та допустимими доказами та мету встановлення факту, що іншого способу встановлення вищевказаного факту у позивача, крім судового немає, суд доходить висновку, що позовну вимогу позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком необхідно задовольнити.

Суд вважає, що встановлення вказаного факту не створить жодних перешкод для матері у спілкуванні та вихованні її дитини.

В частині стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Вимогу про стягнення з відповідача судових витрат (стягнення судового збору) позивач не заявляв, тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Статтею 129 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. 2, 11, 20, 215, 234, 626 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Неліпинської сільської ради Закарпатської області про розірвання шлюбу тавстановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задовольнити.

Шлюб, укладений 12 грудня 2000 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зареєстрований виконкомом Неліпинськоїсільради Свалявського району Закарпатської області, запис № 32 РОЗІРВАТИ.

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.

Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, направити до Свалявського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб № 32, складеному виконкомом Неліпинськоїсільради Свалявського району Закарпатської області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23.03.2026 року в день розгляду справи і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.

Ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Найменування третьої особи без самостійних вимог: служба у справах дітей Неліпинської сільської ради Закарпатської області, адреса: с. Неліпино, вул.Головна, буд.157, Мукачівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ 44023708

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА