Рішення № 135153357, 24.03.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/13019/18 н/п 2/766/848/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Савицького В.В.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання удаваним договору, визнання майна спільною сумісною власністю, виділення майна у власність, стягнення вартості майна та за зустрічним позовом адвоката Мороз Анжели Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання удаваним договору, визнання майна спільною сумісною власністю, виділення майна у власність, стягнення вартості майна. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за період спільного проживання із Відповідачем ними придбано кімнату АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , транспортний засіб Renault Duster, державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску. Вказане майно відповідно до вимог ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя і вона має право на 1/2ч. частину вказаного майна. Крім того, в період шлюбу за рахунок коштів в розмірі 5000 доларів США, придбано у ОСОБА_5 гараж загальною площею 19,1 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний договір дарування є удаваним і фактично є договором купівлі-продажу. За період шлюбу позивачкою із відповідачем внесені грошові кошти в кредитну спілку «Громада» на ім`я Відповідача, які також є спільною сумісною власністю подружжя. В червні 2017 року шлюбні відносини між Позивачкою та ОСОБА_3 припинені, проте відповідач заперечує право позивачки на придбане ними в період спільного проживання майно та грошові кошти. Оскільки спільне користування майном неможливе, вважає що їй у власність необхідно виділити квартиру АДРЕСА_2 , відповідачу кімнату № НОМЕР_2 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 , яка в результаті проведених ним поліпшень має більшу вартість ніж вартість квартири та здійснити поділ майна визнавши право власності за відповідачем на гараж, автомобіль та грошові кошти із стягненням з останнього відповідної компенсації на користь позивачки.

Просить визнати удаваним договір дарування гаражу загальною площею 19, 1 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551, укладений 02.09.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. за реєстровим №631; визнати договір дарування гаражу загальною площею 19, 1 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551, укладений 02.09.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. за реєстровим №631, договором купівлі-продажу; визнати гараж загальною площею 19, 1 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551 об`єктом спільної сумісної власності подружжя; визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 330305 грн.; визнати за позивачкою право власності на 1/2ч. кімнати АДРЕСА_4 у комунальній квартирі загальною площею 86, 4 кв.м., жилою площею 52, 4 кв.м. у АДРЕСА_3 . Визнати за відповідачем право власності на автомобіль Renault Duster, державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, вартістю 357810 грн., гараж загальною площею 19, 1 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551, вартістю 240908 грн., грошові кошти в Кредитній Спілці «Громада» в сумі 68767 грн., 1/2ч. від кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі загальною площею 86, 4 кв.м., жилою площею 52, 4 кв.м. у АДРЕСА_3 , стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачем різницю за перевищення вартості спільного майна в сумі 168590 грн., судові витрати в розмірі 20864, 24 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.07.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач ОСОБА_3 , позовні вимоги не визнав наводячи на їх необґрунтованості у відповідності до поданого 23.01.2020 року відзиву на позовну заяву в якому позов не визнає, покликається на те, що оскільки ним понесені витрати на придбання для ОСОБА_6 10.02.2015 року квартири АДРЕСА_2 , площею 31,0 кв.м., за взаємною згодою із ОСОБА_7 , строк сплати за Договором про купівлю-продаж кімнати № НОМЕР_2 перенесено до накопичення грошей із заробітку ОСОБА_3 . Лише 21.06.2019 року ОСОБА_3 із власних коштів сплачено ОСОБА_7 залишок за Договором купівлі-продажу кімнати в розмірі 49672 грн. про що останньою складено розписку та в присутності нотаріуса заяву, котра була обумовлена пунктом 7 Договору, відносно повного розрахунку за кімнату. Заява вшита в договір і є його невід`ємною частиною. Виходячи із наведених обставин 1/2 від кімнати АДРЕСА_1 , є його особистою власністю. Доводи покладені в обґрунтування визнання договору дарування гаражу по АДРЕСА_3 , договором купівлі-продажу, не підтверджені жодним доказом, між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 склались відносини виключно з дарування.

23.01.2020 року подано відзив на позов ОСОБА_5 в якому остання позов не визнає покликаючись на те, що наміру укладення договору-купівлі продажу гаражу по АДРЕСА_3 , у неї не було, вона мала намір саме подарувати його ОСОБА_3 , хрещеною матір`ю якого вона є, кошти отримані від ОСОБА_3 вона повернула того ж дня, нотаріус їй роз`яснила обставини укладення договору дарування.

10.06.2020 року подано відповідь на відзив в якому позивачка наводить на тому, що Відповідачем не спростовано удаваність договору дарування гаражу по АДРЕСА_3 , у матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_5 , оригінал якої зберігається у позивачки, в якій стверджується, що ОСОБА_5 отримано 5000 доларів США за купівлю гаражу, посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на анулювання вказаної розписки та повернення цих коштів, є абсурдними. Стосовно оплати 1/2 кімнати №11 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 , згідно заяви ОСОБА_7 від 21.06.2019 року наводить на сумнівності цього документу як доказу, зазначає, що станом на 2019 рік рішення суду про встановлення режиму окремого проживання між подружжям було відсутнє.

16.02.2022 року ОСОБА_6 подано уточнену позов, прийнятий до провадження ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.10.2024 року в якому позивачка наводить на ринковій вартості транспортного засобу Renault Duster, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, в розмірі 357810 грн. Заявляє про збільшення вартості нерухомого майна, яку встановлено висновком судової оціночно-будівельної експертизи №10 від 14.02.2022 року у зв`язку із чим вимоги позовної заяви складають: визнати удаваним договір дарування гаражу загальною площею 19, 1 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551, укладений 02.09.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. за реєстровим №631 та визнати цей договір договором купівлі-продажу, визнати гараж загальною площею 19, 1 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551 об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_2 вартістю 330305 грн., визнати за позивачкою право власності на одну другу кімнати АДРЕСА_5 . Просить визнати за Відповідачем право власності на автомобіль Renault Duster, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, вартістю 357810 грн., гараж загальною площею 19, 1 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551, вартістю 240908 грн., грошові кошти в Кредитній Спілці «Громада» в сумі 68767 грн., одну другу від кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі загальною площею 86, 4 кв.м., жилою площею 52, 4 кв.м. у АДРЕСА_3 , стягнути з ОСОБА_3 на користь Позивачки різницю за перевищення вартості спільного майна в сумі 168590 грн., судові витрати в розмірі 20864, 24 грн.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2024 року справу №766/13019/18 передано судді Кузьміній О.І.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.05.2024 року прийнято до свого провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.10.2024 року клопотання представника позивача про прийняття до спільного розгляду уточненої позовної заяви від 17.02.2022 року задоволено, прийнято до спільного розгляду уточнену позовну заяву від 17.02.2022 року.

17.12.2024 року подано відзив на уточнену позовну заяву разом із клопотанням представника відповідача на поновлення строків на його подання. У відзиві ОСОБА_3 наполягає на волевиявленні сторін договору дарування гаражу по АДРЕСА_3 , що відповідає змісту договору, обізнаності ОСОБА_6 щодо повернення грошей ОСОБА_5 і укладенні саме договору дарування вказаного гаражу, здійснення оплати частини вартості і здійснення ремонту кімнати № НОМЕР_2 комунальної квартири по АДРЕСА_3 по договору купівлі-продажу власними коштами в період фактичного припинення шлюбу. Відповідачем наводиться на невідповідності уточненої позовної заяви нормам процесуального закону, оскільки ним не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки у такому разі фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

17.12.2024 року подано зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, в яокому просить визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , 1/2ч. кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі, загальною площею 38,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 91384565101, вартістю 205042 грн.; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , поліпшення кімнати №11 в комунальній квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 174194 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.01.2025 року поновлено пропущений процесуальний строк для подачі зустрічного позову та прийнято зустрічний позов від 17.12.2024 року адвоката Мороз Анжели Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання майна особистою приватною власністю, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання удаваним договору, визнання майна спільною сумісною власністю, виділення майна у власність, стягнення вартості майна, об`єднавши в одне провадження та присвоївши справі один реєстраційний №766/13019/18.

03.02.2025 року представником позивача, ОСОБА_2 подано відзив на зустрічну позовну заяву в якому наводиться на не визнанні зустрічного позову через порушення строків його подання, представник ОСОБА_3 не довела поважність причин пропуску строку для звернення до суду належними доказами, ознайомлення з матеріалами справи відбулось 21.11.2024 року, виписка з історії хвороби №1527/2024 доводить госпіталізацію дитини 10.12.2024, датою виписки є 16.12.2024, датою звернення до суду 17.12.2024 року. Окрім цього ОСОБА_3 не надано беззаперечних доказів того, що 1/2ч. спірної кімнати придбана за його особисті кошті, а тому є його особистою приватною власністю.

10.02.2025 року надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_3 , в якому наведено на наявності належних доказів здійснення виплати кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 в період коли фактично шлюбні відносини між сторонами були припиненні, дата припинення шлюбних відносин повідомлена суду позивачкою при поданні позовної заяви, а саме червень 2017 року, до відповіді на відзив додається в якості доказів відеофайл записаний станом на 27.03.2017 року з якого вбачається відсутність ремонту на заявлену дату, перебування кімнати в занедбаному і фактично аварійному стані через протікання покрівлі.

18.03.2025 року представником позивача, ОСОБА_2 подано додаткові пояснення у справі згідно яких кімната АДРЕСА_1 , має загальну площу 86,4 м2, оскільки за час спільного проживання сторони у справі зробили у вказаній кімнаті за рахунок спільних коштів подружжя поліпшення, які призвели до збільшення площі та вартості житлового приміщення. Факт проведення цих поліпшень підтверджується наданими документами, зокрема, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07.02.2018 року, ухваленим в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про визнання приміщення кімнати у комунальній квартирі площею 86,4 м2 приватною власністю. Таким чином, частина кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , площею 47,5 м2 також є спільним майном подружжя.

04.12.2025 року представником відповідача по первісному позову подано заяву про збільшення позовних вимог згідно яких заявлено вимогу визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 , поліпшення кімнати АДРЕСА_1 , вартістю 174194 грн. та надано додаткові пояснення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.12.2025 року клопотання адвоката Мороз А.І. про прийняття до спільного розгляду уточненої позовної заяви від 04.12.2025 року задоволено. Прийнято до спільного розгляду уточнену позовну заяву від 04.12.2025 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.12.2025 року клопотання представника позивача, ОСОБА_2 про виклик експерта, задоволено. Підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

10.02.2026 року представником позивача, адвокат Токаленко Валентиною Михайлівною надано додаткові пояснення якими викладено не згоду з висновками наведеними експертом Андреєвою О.А. №171-25-0307 в судовій оціночно-будівельній експертизи від 19.08.2025 року, заявлено вимоги вважати висновок експерта Андреєвої О.А. №171-25-0307 судової оціночно-будівельної експертизи від 19.08.2025 року не прийнятним для визначення вартості об`єктів дослідження; висновок експерта ОСОБА_8 №176-25-1610 додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 10.11.2025 року не приймати до розгляду; прийняти до розгляду висновок експерта №10 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, проведений судовим будівельно-технічним експертом Фесун Л.А. від 14.02.2022 року; постановити окрему ухвалу про порушення питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта; зобов`язати ОСОБА_8 повернути кошти, сплачені на проведення експертизи частини кімнати № НОМЕР_2 в комунальні квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , площею 47,5 м2.

17.03.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано пояснення у справі згідно яких викладено додаткову позицію щодо вимог та просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь різницю за перевищення вартості спільного майна в сумі 486815,00 грн., судові витрати в розмірі 20864,24 грн. В обґрунтування заявленої суми компенсації та порядку поділу спільного сумісного майна ОСОБА_1 наводить наступну вартість майна: кімната АДРЕСА_1 оцінюється в розмірі 1306195,00 грн., квартира АДРЕСА_2 , оцінюється в розмірі 0,00 грн., гараж за адресою: АДРЕСА_3 оцінюється в розмірі 160173 грн., транспортний засіб Renault Duster оцінюється в розмірі 241158,00 грн., грошові кошти в Кредитній спілці «Громада» - 68767,00 грн.

ОСОБА_1 в судовому засідання уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовільнити з підстав викладених у позові та в своїх поясненнях, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 просила відмовити у зв`язку із необгрунтованістю.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Токаленко В.М. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовільнити, в подальшому в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала пояснення щодо предмету позову, та просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 у зв`язку із необгрунтованістю.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник ОСОБА_3 адвокат Мороз А.І. в судовому засіданні уточнений зустрічний позов підтримала в повному обсязі просила його задовільнити, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві, у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, надала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Вислухавши думку учасників процесу, пояснення експерта Андреєвої О.А., дослідивши матеріли справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 25.03.2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області зареєстрований шлюб, про що складений актовий запис №134.

Ухвалою Херсонського міського суду від 26.07.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання удаваним договору, визнання майна спільною сумісною власністю, виділення майна у власність, стягнення вартості майна, в якому серед іншого, повідомлено, що в червні 2017 року шлюбні відносини між нею та ОСОБА_3 фактично припинені. Відповідач заперечує право позивача на придбане ним в період спільного проживання майно та грошові кошти, що вимушує її звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12.06.2020 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 від 01.08.2019 року задоволено, шлюб між сторонами, зареєстрований 25.03.2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №134, розірвано.

Судом встановлено наступний склад майна, що оформлений під час шлюбних відносин:

-квартира АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу від 10.02.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №211 та у відповідності до якого ОСОБА_6 , приймає вищевказану однокімнатну квартиру у власність і сплачує за неї обговорену суму в розмірі 95800 грн. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 33380593 від 10.02.2015 року, номер запису про право власності 8668913, дата, час державної реєстрації 10.02.2015 року, 10:50, загальна площа: 31 кв.м., адреса: АДРЕСА_6 , розмір частки 1/1, власник ОСОБА_6 ;

-кімната АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Сперчун О.О., зареєстрованого у реєстрі за №2310 та у відповідності до якого продавці передають, а ОСОБА_3 приймає у власність кімнату в комунальній квартирі за певну грошову суму в розмірі 99344,00 грн. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 15321465 від 24.12.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 91384565101, дата та час державної реєстрації 24.12.2013 року, 17:42, загальна площа: 38,9 кв.м., адреса: АДРЕСА_7 , розмір частки 1/1, власник ОСОБА_3 ;

- автомобіль Renault Duster, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, згідно договору купівлі-продажу №42 від 11.05.2016 року, що укладений між ТОВ «Центр Херсон» та ОСОБА_6 ;

-грошові кошти в Кредитній Спілці «Громада» в сумі 68767 грн.

Згідно висновку експерта №171-25-0307 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №766/13019/18, що складений 19.08.2025 року судовим експертом Андреєвою О.А.: ринкова (дійсна) вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_8 , станом на дату проведення 13.08.2025 року, становить: 412 982 (чотириста дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 00 коп. без ПДВ.

Щодо визначення дійсної вартості на день проведення експертизи частини кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , площею 47,3 кв.м. не проводилася, оскільки така частина за зазначеною площею:- не встановлена за результатами аналізу правовстановлюючих документів,-- не підтверджена технічною документацією, не виявлена в ході натурного обстеження. Враховуючи зазначене, експерт не має підстав для проведення оцінки об`єкта з параметрами 47,3 кв.м., оскільки це суперечить принципам достовірності, об`єктивності та відповідності фактичному стану об`єкта, а також з врахуванням методики та нормативно законодавчих актів з проведення судових експертиз та оцінки майна, експерт не має права вийти за межі об`єкта, зазначеного у отриманих документах і встановленого в ході обстеження. З огляду на викладене, визначення дійсної вартості на день проведення експертизи частини кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , площею 47,3 кв.м. є неможливим, оскільки зазначена частина за вказаною площею не встановлена документально і фактично.

Ринкова вартість гаражу загальною площею 19,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6510136900:01:001:1551 станом на дату проведення 13.08.2025 року, становить: 160 173 (сто шістдесят тисяч сто сімдесят три) гривні 00 коп. без ПДВ.

Ринкова вартість кімнатної АДРЕСА_9 , станом на дату проведення 13.08.2025 року, становить: 556 892 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 00 коп. без ПДВ.

Згідно висновку судового експерта №176-25-1610 за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №766/13019/18, складеного 10.11.2025 року, судовим експертом Андреєвою О.А. по першому питанню встановлені перелік та обсяг ремонтно-будівельних робіт, проведених у період з липня 2017 року об`єкту нерухомості- кімнати АДРЕСА_1 , вважаються «невід`ємними поліпшеннями», які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди та відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. Перелік та обсяги ідентифікованих ремонтно-будівельних робіт, проведених у період з липня 2017 року об`єкту нерухомості- кімнати АДРЕСА_1 , представлено на стор.23-26 Висновку. По другому питанню ринкова вартість поліпшень проведених у період з липня 2017 року об`єкті нерухомості: кімнати АДРЕСА_1 , станом на час проведення дослідження, яка прийнята за дату проведення натурного обстеження 29.10.2025 року може становити 174194 грн. без ПДВ. По третьому питанню ринкова вартість об`єкта оцінки кімнати АДРЕСА_1 «без ідентифікованих «невід`ємних поліпшень», розрахованої в межах порівняльного підходу на дату проведення експертизи, яка прийнята за дату проведення натурного обстеження 29.10.2025 року може становити: 410084грн.

Згідно уточнень до висновку експерта №171-25-0307 від 19.08.2025 року по першому питанню: ринкова (дійсна) вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_8 , станом на дату проведення 13.08.2025 року, становить: 412 982 (чотириста дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 00 коп. без ПДВ, по четвертому питанню ринкова вартість кімнати №11 в комунальній квартирі загальною площею 38,9 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , станом на дату проведення 13.08.2025 року, становить: 588 090 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч дев`яносто) гривні 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до договору дарування від 02.09.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №631, згідно якого попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно ОСОБА_5 , як дарувальник та ОСОБА_3 , як обдарований уклали договір згідно якого Дарувальник передав безоплатно, а Обдарований прийняв у власність гараж загальною площею 19, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці, що має кадастровий номер 6510136900:01:001:1551. Згідно пункту 3 Договору дар сторони оцінюють у 44899 грн., ринкова вартість відчужуваного гаража визначена згідно Звіту про оцінку майна складеного 31.08.2016 року ТОВ «ПРИВАТ ЮР ГРУП» та складає 44899,00 грн. Згідно пункту 10 Договору право власності у ОСОБА_3 на дарунок виникає з моменту його прийняття. Сторони домовилися, що під передачею гаража, за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття Обдарованим примірника цього договору дарування, свідчить про те, що передача речі відбулась. У відповідності до пункту 13 Договору Дарувальник та Обдарований однаково розуміють умови цього Договору та його правові наслідки для кожної із сторін та усіх зацікавлених осіб, підтверджують дійсність наданої нотаріусу інформації, яка необхідна для цього договору, а також підтверджують дійсність намірів при його укладанні, відсутність будь-яких заперечень щодо кожної з умов цього договору, і те що він не носить характеру фіктивного або удаваного правочину, а також стверджують відсутність будь-якого стороннього впливу на їх волевиявлення.

Судом встановлено, що відповідно до копії розписки від 02.09.2019 року згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , цією розпискою підтверджує, що продає ОСОБА_3 гараж площею 19, 1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 та отримала від гр. ОСОБА_3 5000 (п`ять тисяч доларів США). Жодних претензій фінансового характеру до гр. ОСОБА_3 не має і не буде мати в наступному.

До матеріалів справи надано оригінал розписки від 02.09.2016 року згідно якої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , цією розпискою підтверджує що повертає ОСОБА_3 5000 доларів США отриманих того ж дня за гараж.

Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 21.06.2019 року, що посвідчена приватним нотаріусом Сперчун О.О. Херсонського міського нотаріального округу, згідно якої ОСОБА_7 , цією заявою підтверджує факт повного розрахунку ОСОБА_3 за придбану ним кімнату у комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , згідно договору купівлі-продажу кімнати у комунальній квартирі від 24.12.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Сперчун О.О. за реєстровим №2310. Фінансових або інших претензій до ОСОБА_3 з приводу проведеного розрахунку не має. Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу засвідчено справжність підпису ОСОБА_7 , який зроблений у присутності нотаріуса. Особу ОСОБА_7 , яка підписала документ, встановлено, її дієздатність перевірено. Заяву зареєстровано в реєстрі за №533.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до частин першої, сьомої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Згідно частини сім вказаної статті 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Згідно із частиною третьою статтею 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України під правочином розуміються дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19)).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

Між тим, за загальними правилами встановленими Цивільним кодексом України, в разі якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації воно виникає з моменту державної реєстрації. Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177, 179, 182 цього Кодексу, статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на нерухоме майно, як об`єкт цивільних прав, виникає з моменту його державної реєстрації.

За змістом частини першої статті 61 СК України об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)). Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Отже, суд критично оцінює вимоги позивача ОСОБА_1 , які спрямовані на визнання права спільної сумісної власності на кімнату № НОМЕР_2 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 загальною площею 86, 4 кв.м. Матеріалами справи такого об`єкту нерухомого майна, за заявленою площею 86, 4 кв.м. за адресою розташування АДРЕСА_3 , не встановлюється, а відтак це виключає можливість його поділу шляхом виділу ОСОБА_1 1/2ч. площею 43, 2 кв.м. від цього неіснуючого об`єкту.

Поряд із цим, як встановлюється договором купівлі-продажу кімнати у комунальній квартирі від 24.12.2013 року, що зареєстрований в реєстрі за №2310, ОСОБА_3 належить кімната АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 38,9 кв.м. Загальна вартість кімнати в комунальній квартирі згідно висновку КФ «Спектр» про незалежну оцінку на нерухоме майно від 31.10.2013 року становить 99344,00 грн.

Пунктом 7 Договору, Сторони, відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначили ціну договору у розмірі 99344,00 грн. Продаж квартири вчинено за 99344 грн. з яких 49672 грн. 00 копійок отримані неповнолітнім ОСОБА_10 за належну йому частину квартири, повністю до підписання цього договору, а 49672,00 Покупець зобов`язується сплатити ОСОБА_7 повністю у строк до 24.12.2015 року включно. Факт повного розрахунку має бути підтверджено нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_7 про повний розрахунок. Вказана заява ОСОБА_7 є невід`ємною частиною цього договору.

ОСОБА_3 посилається на те, що оскільки ним понесені витрати на придбання для ОСОБА_6 10.02.2015 року квартири АДРЕСА_2 , на 24.12.2015 року обумовленого Договором розрахунку не відбулось у зв`язку із чим, за взаємною згодою із ОСОБА_7 , строк сплати за Договором про купівлю-продаж кімнати АДРЕСА_4 перенесено до часу в який ОСОБА_3 здійснить накопичення грошей із свого заробітку.

21.06.2019 року ОСОБА_3 із власних коштів сплачено ОСОБА_7 залишок за Договором купівлі-продажу кімнати в розмірі 49672 грн. про що останньою складено розписку та в присутності нотаріуса заяву, котра була обумовлена пунктом 7 Договору, відносно повного розрахунку за кімнату. Заява вшита в договір і є його невід`ємною частиною.

Оцінюючи надану у справу заяву ОСОБА_7 від 21.06.2019 року, що посвідчена приватним нотаріусом Сперчун О.О. Херсонського міського нотаріального округу, зареєстровану в реєстрі за №533, згідно якої ОСОБА_7 підтвердила цією датою факт повного розрахунку ОСОБА_3 за придбану ним кімнату № НОМЕР_2 у комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , суд зважує на повідомлену позивачкою дату припинення фактичних сімейних відносин, а саме червень 2017 року.

Окрім цього, суд констатує відсутність інших доказів виконання ОСОБА_3 пункту 7 Договору від 24.12.2013 року, в тому числі на час звернення ОСОБА_6 до суду за поділом спільного сумісного майна подружжя, а саме доказів складання нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_7 про отримання оплати в рахунок залишку по вказаному договору в розмірі 49672,00 грн. до 24.12.2015 року включно.

За таких обставин, зокрема дати припинення сімейних відносин, суд також робить оцінку заявленим ОСОБА_3 вимогам щодо вчинених поліпшень спірної кімнати у вигляді проведених ремонтних робіт, які вчинені ним після червня 2017 року, тобто за його власні кошти і які визначені та ідентифіковані у висновку судового експерта №176-25-1610 за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №766/13019/18 від 10.11.2025 року. Суд також зважує на те, що обставини проведення ремонтних робіт після березня 2017 року підтверджуються відеофайлом від 27.03.2017 року, платіжними документами датованими з липня 2017 року по липень 2020 року і з яких є можливість встановити стан кімнати АДРЕСА_4 , станом на березень 2017 року, орієнтовний перелік будівельних й оздоблювальних матеріалів, що закуповувались, а отже і орієнтовний перелік проведених ремонтних робіт з липня 2017 року по липень 2020 року.

Суд критично оцінює наданий ОСОБА_1 в підтвердження завершення поліпшень кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 в березні 2017 року, акт технічного обстеження горищного приміщення будівлі житлового будинку в межах квартири АДРЕСА_10 від 10.03.2017 року, оскільки він складений відносно робіт, що відбувались без дозвільної документації на площі приміщень загального користування, тобто які не належать до кімнати № НОМЕР_2 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 й не можуть сприйматися судом як докази створення нового об`єкту нерухомого майна.

Суд задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 виходить з того, що застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові від 17 червня 2020 року у справі №320/2297/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Разом з тим, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (частина шоста статті 57 СК України). При цьому, законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України. Отже, попри відсутності рішення суду про встановлення для подружжя режиму окремого проживання (частина перша статті 119 СК України), законодавство дає право довести фактичне припинення шлюбних відносин, набуття майна в окремий період саме за рахунок особистих коштів (майна) одного з подружжя. Подібна оцінка норм СК України надана у постанові Верховного суду від 17.04.2024 року по справі № 638/2341/20.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 в частині поділу спільного сумісного майна подружжя у вигляді 1/2ч. кімнати АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , транспортного засобу та депозитного вкладу, суд виходить із наступного.

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (див. пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).

За змістом висновку №171-25-0307 судової оціночно-будівельній експертизи від 19.08.2025 року, висновку судового експерта №176-25-1610 за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №766/13019/18 від 10.11.2025 року, ринкова вартість об`єкта оцінки кімнати АДРЕСА_1 «без ідентифікованих «невід`ємних поліпшень», розрахованої в межах порівняльного підходу на дату проведення експертизи, яка прийнята за дату проведення натурного обстеження 29.10.2025 року становить 410084,00 грн., ринкова (дійсна) вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_8 , станом на дату проведення 13.08.2025 року, становить: 412 982,00 грн.

Вирішуючи питання розміру грошової компенсації за різницю у вартості виділеного у спільному сумісному майні подружжя суд враховує наведені висновки експерта у відповідності до яких та за встановлених судом обставин: вартість 1/2ч. від кімнати АДРЕСА_1 , що підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя складає 205042,00 грн., вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя складає 412 9823,00грн.

На заявлене представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Токаленко Валентиною Михайлівною, клопотання про визнання висновку №171-25-0307 судової оціночно-будівельній експертизи від 19.08.2025 року неприйнятним, суд акцентує на тому, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20. Таким чином, неналежні докази та недопустимі/неприйнятні докази - це різні поняття.

Стосовно позиції позивача ОСОБА_1 про застосування до кімнати №11 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 , висновку експерта ОСОБА_11 №10 оціночно-будівельної експертизи від 14.02.2022 року, якою наведений об`єкт станом на лютий 2022 року оцінено в 1306195 грн., суд зважує на тому, що поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України і вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (постанова Верховного суду у справі №158/2229/16).

Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на необхідність зведення оцінки квартири АДРЕСА_2 , до нульової через її пошкодження в наслідок бойових дій, оскільки з матеріалів проведеної у справі експертизи та наданих пояснень допитаного у судовому засіданні експерта, вбачається, що конструктивні елементи квартири не пошкодженні, остання є придатною для проживання, відсутність електропостачання та теплопостачання, є тимчасовими наслідками, які є можливість усунити, адже в сусідніх квартирах наведені комунальні послуги наявні, а отже є можливість їх поновити в квартирі АДРЕСА_11 в разі відповідної зацікавленості у цьому позивача.

Суд також звертає увагу на положення Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», №2923-IX.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63).

Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільності заявлених кімнати, квартири та транспортного засобу, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 27);

Під час розгляду справи установлено, що між сторонами склався сталий порядок користування транспортним засобом, а також окремого користування кімнатою № НОМЕР_2 в комунальній квартирі по АДРЕСА_3 та квартирою АДРЕСА_2 , що використовуються сторонами для особистого проживання, суд дійшов висновку про його збереження, оскільки за встановлених обставин, зокрема створення позивачкою нової сім`ї, це слугуватиме найбільш ефективному вирішенню спору між колишнім подружжям та в цілому забезпечить їх особисті потреби, а також відповідатиме принципу процесуальної економії.

Решта майна, що набувалась у спільну сумісну власність, а саме депозитний вклад в Кредитній спілці «Громада», на думку суду, охоплюється межами розумного забезпечення компенсації ОСОБА_1 різниці вартості виділеного сторонам майна, що відповідає принципу справедливості.

Обираючи такий спосіб поділу спільного сумісного майна подружжя суд виходить з того, що вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання. Судове рішення не забезпечує вимоги про те, що конфлікт про поділ майна подружжя повинен бути вирішений внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання та не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання; компенсація - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей як загального еквіваленту всіх цінностей або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 в частині визнання договору дарування гаражу удаваним і визнання його договором купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 ЦК України).

Удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 346/2238/15-ц (провадження № 61-14680сво20).

Єдиним правовим наслідком кваліфікації правочину як удаваного є застосування до правовідносин, які виникли на його підставі норм, що регулюють цей правочин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2022 року в справі № 607/5148/20 (провадження № 61-5177св22).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання правочину удаваним є приватно-правовою конструкцією, спрямованою на захист приватних (цивільних) прав та інтересів. Цивільний суд за позовом про визнання правочину удаваним захищає приватні (цивільні) права (інтереси) позивача, які порушені, невизнані або оспорені відповідачем (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 711/5843/20 (провадження № 61-11687св21).

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року в справі № 576/564/21 (провадження № 61-19258св21) вказано, що: «якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України). У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України). За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином».

Людина розумна і обачна внаслідок аналізу відповідної норми права має усвідомлювати існування очевидного обов`язку вчинити відповідний договір в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, недотримання якого призводить автоматично (ipso iure) до нікчемності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2023 року в справі № 755/12702/22 (провадження № 61-11920св23)).

У постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 65 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Суд зауважує, що станом 02.09.2019 року договір купівлі-продажу нерухомості підлягав укладенню в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Суд оцінюючи доводи позивача ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним, враховує зміст розписки від 02.09.2019 року ОСОБА_5 щодо отримання грошей, зміст якої не дає можливість встановити домовленість сторін про остаточну ціну договору, мету передачі грошей. Суд також оцінює надані докази в підтвердження повернення грошей ОСОБА_5 ОСОБА_3 згідно складеної того ж дня розписки від 02.09.2019 року, яка надана у справу ОСОБА_5 разом із відзивом на позов. Суд бере до уваги також сам відзив по справі наданий ОСОБА_5 згідно якого кошти, про які йде мова у розписці від 02.09.2016, вона того ж дня повернула ОСОБА_3 , оскільки із самого початку мала намір подарувати йому гараж з огляду на близькі стосунки з його матір`ю та з ним, як її хресником. ОСОБА_3 не хотів бути «винен» за безоплатне отримання гаражу, але в нотаріальній конторі ОСОБА_5 роз`яснено, що в разі отримання грошей за гараж, вона буде позбавлена можливості отримувати субсидію, що не відповідало її інтересам і що також підштовхнуло її до повернення грошей ОСОБА_12 і до відмови від продажу гаражу на користь дарування.

Отже, позивач ОСОБА_1 , заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, не довів спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, а також настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Суд з урахуванням обставин справи, зокрема, наявність розписки про повернення коштів, приходить до висновку про відсутність підстав для кваліфікації правочину як удаваного.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Так відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Позивач ОСОБА_1 не обґрунтувала удаваності договору дарування гаражу з метою приховування договору купівлі-продажу нерухомості, не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочинів виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування, та, що воля обох сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ним правочином.

За таких обставин, вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині поділу майна подружжя, в решті вимоги щодо визнання договору дарування удаваним не підлягають задоволенню за необгрунтованістю, та вимоги позивача ОСОБА_3 підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Що стосується строків звернення позивача ОСОБА_3 із зустрічним позовом, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.05.2024 року, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу прийнято до провадження суддею Кузьміною О.І. та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження. Термінів для подання відзиву для відповідачів не встановлено.

Уточнену позовну заяву ОСОБА_6 отримано судом 17.02.2022 року, матеріали справи містять поштову кореспонденцію згідно якої відправлення із уточненою позовною заявою повернуто до суду через не отримання адресатом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.10.2024 року клопотання представника позивача про прийняття до спільного розгляду уточненої позовної заяви від 17.02.2022 року задоволено, прийнято до спільного розгляду уточнену позовну заяву від 17.02.2022 року.

21.11.2024 року представник відповідача, адвокат Мороз А.І., скористався правом на ознайомлення із матеріалами судової справи.

До клопотання про поновлення строків для подання зустрічного позову, що серед іншого, обґрунтовується хворобою малолітньої дитини адвоката, додано виписку з історії хвороби №1527/2024 з якої встановлюється факт захворювання малолітньої дитини з діагнозом інфекційний мононуклеоз: гострий ринофарингіт, лімфаденопатія, середньої тяжкості з 01.12.2024 року, госпіталізація до КНП «Херсонська обласна інфекційна лікарня ім. Г.І. Горбачевського» ХОР з 10.12.2024 по 16.12.2024 року включно.

Зустрічну позовну заяву подано до суду 17.12.2024 року.

Відповідно до п. 3 частини другої статті 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У справі строку для подання відзиву не встановлювався.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої стаття 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Поновлення процесуального строку - це відновлення судом права учасників справи на здійснення певної процесуальної дії в межах строку, встановленого законом, без призначення будь-якого нового строку. Поновлення строку здійснюється судом щодо процесуальних строків, встановлених цивільним процесуальним законодавством для вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, у разі їх пропущення з поважних причин, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення будь-яких строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Між тим, як зазначив представник ОСОБА_3 , адвокат Мороз А.І., уточнена позовна заява є відмінною від первісного позову в частині його предмету і підстав, зокрема визначення складу майна запропонованого для поділу шляхом змінення площі об`єкту, його вартості, умов придбання, тощо, а також змінено запропонований порядок поділу.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Встановленні обставини, обов`язок забезпечити дотримання рівності сторін на захист, зважуючи на те, що з моменту ознайомлення з матеріалами справи й оцінки уточненого позову і до звернення із зустрічним позовом пройшов незначний проміжок часу, дали можливість суду виснувати поважність причин пропуску строку звернення із зустрічною позовною заявою та наявність підстав для їх поновлення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Крім того, питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень статті 141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 10432,12 грн.

Керуючись ст.ст.7, 36, 57, 61, 63, 70, 71СК України, ст.ст. 6, 11, 12, 16, 202, 203, 235, 627, 638, ЦК України, ст.ст. 6-13, 43, 64, 76-81, 89, 123, 124, 127,133, 141, 258, 259, 263-265, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання удаваним договору, визнання майна спільною сумісною власністю, виділення майна у власність, стягнення вартості майна задовольнити частково.

Позовні вимоги адвоката Мороз Анжели Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , 1/2 частки кімнати АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 91384565101, вартістю 205042,00 грн.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , поліпшення кімнати №11 в комунальній квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 174194,00 грн.

В порядку поділу майна подружжя:

Виділити у власність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 412 982,00 грн.

Припинити право власності ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на спільне сумісне майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 412 982,00 грн.

Виділити у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , 1/2 частки кімнати АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 91384565101, вартістю 205042,00 грн.

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на спільне сумісне майно, а саме на 1/2 частки кімнати АДРЕСА_1 , вартістю 205042,00 грн.

Виділити у власність ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб Renault Duster, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, вартістю 357810,00 грн.

Припинити право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на спільне сумісне майно, а саме на транспортний засіб Renault Duster, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, вартістю 357810,00 грн.

Виділити у власність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , грошові кошти в розмірі 68767,00 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 00 копійок), які перебувають на депозитному рахунку в Кредитній спілці «Громада» (ЄДРПОУ 24108251, місцезнаходження: 73001, м. Херсон, вул. Робоча, б.52).

Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на спільне сумісне майно, а саме на вклад внесений на депозитний рахунок в Кредитній спілці «Громада» (ЄДРПОУ 24108251, місцезнаходження: 73001, м. Херсон, вул. Робоча, б.52) в розмірі 68767,00 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 00 копійок)

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , грошову компенсацію в забезпечення рівності часток подружжя в розмірі 40551,50 грн. (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривня 50 копійок).

В решті вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , в рахунок компенсації судових витрат 10432,12 грн. (десять тисяч чотириста тридцять дві гривні 12 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна

Повний текст рішення складено 26 березня 2026 року.