Ухвала суду № 135152138, 26.03.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/724/26

Провадження № 1-в/192/188/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ' ОСОБА_2

представника ДУ «СВК (№21)» ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Солоне Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сєров Свердловської області РФ, громадянина України з інвалідністю ІІІ групи, з середньою спеціальною освітою, розлучений, на даний час відбуває покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі в ДУ «Солонянська виправна колонія № 21» за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року яким засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Початок строку: 20.12.2019 року

Кінець строку: 01.09.2026 року

ВСТАНОВИВ:

До Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі права на таке звільнення. Зазначив, що працює з першого дня прибуття до установи, відвідує бібліотеку та віруючих, стягнень не має, має тільки заохочення. Має дружину з якою прагне возз`єднатись.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції засуджений просив клопотання задовольнити та звільнити його від подальшого відбуття покарання умовно-достроково. Зазначив, що працює, має два заохочення, тому вважає, що довів своє виправлення.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що ОСОБА_6 має два стягнення, не довів свого виправлення.

Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» в судовому засіданні вважав, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення.

Суд, вислухавши засудженого, представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», з`ясувавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого, виходить з такого.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом, зокрема, за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

ОСОБА_5 відбуває покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року яким засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України, відбув 2/3 строку призначеного покарання 01.11.2023 року.

Згідно з довідкою по особовій справі ОСОБА_5 21.05.2021 комісією установи відмовлено у застосуванні зміни умов тримання відповідно ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

17.06.2022 комісією установи відмовлено в заміні не відбутої частини покарання більш м`яким покаранням, згідно ст.82 Кримінального кодексу України.

10.11.2023 комісією установи відмовлено в направленні матеріалів до суду про умовно-дострокове звільнення.

Згідно з ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2025 ОСОБА_5 відмовлено в умовно-достроковому звільненні.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Відповідно ст. 9 КВК України, неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого.

Сумлінна поведінка полягає в дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Аналізуючи поведінку засудженого ОСОБА_5 за весь період відбування покарання, суд враховує, що він має два погашених стягнення, одне в період перебування в УВП№45, одне під час відбування покарання в СВК№21, має два заохочення, застосовані до нього 14.10.2024 та 15.07.2025.

Згідно з характеристиками ОСОБА_5 в матеріалах особової справи та Висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 за весь час відбування покарання характеризується посередньо.

Підтримує стосунки з матір`ю та сестрою, відомостей про одруження ОСОБА_5 на що він посилався при зверненні до суду, чи перебування у фактичних шлюбних відносинах, не встановлено. ОСОБА_5 приймав участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, в реалізації програм диференційованого виховного впливу не приймає.

Суд враховує працю засудженого, але лише цього факту недостатньо для висновку суду про сумлінність поведінки засудженого ОСОБА_5 за весь період відбування покарання, враховуючи не дотримання ним згідно з Висновком щодо ступеня виправлення від 25.03.202 6норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку установи,як недостатньо і для висновку про сумлінність ставлення ОСОБА_5 до праці, оскільки застосовані у зв`язку з працею заохочення засудженого не мають системного характеру, а носять періодичний характер, застосовуються із значним проміжком часу раз на рік.

Крім того, після постановлення ухвали Солонянським районним судом Дніпропетровської області від 20.08.2025 та відмові в умовно-достроковому звільненні ставлення засудженого до праці змінилось, підстав для заохочення ОСОБА_5 адміністрація установи не встановила, ОСОБА_5 не заохочувався.

Згідно з Висновком щодо ступеня виправлення засудженого засуджений не зацікавлений в досягненні змін, недостатньо усвідомлює їх необхідність.

На думку суду позитивні зміни в особистості ОСОБА_5 ним лише декларуються, остаточно не сформувались, його заохочення та характеристика в установі вказують на формальність підстав для можливості умовно-дострокового звільнення.

Судом враховано особу засудженого ОСОБА_5 , який відбуває покарання за злочин проти життя та здоров`я особи і вважає, що основна мета призначеного судом покарання не досягнута, умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 не доцільне, тому в задоволенні клопотання суд відмовляє.

На підставі викладеного, ст. 81 КК України та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя ОСОБА_1