Рішення № 135149714, 17.03.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Cправа №333/6891/25

Провадження №2/333/413/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032

до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) заборгованості за договором позики №79255555 в загальній сумі 31 626 грн., за договором позики №2255835 в загальній сумі 13 600 грн., за договором позики №7123217 в загальній сумі 17 343 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що 20.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики №79255555. 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21. Відповідно до реєстру боржників №30 від 19.08.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31 626 грн. Крім того, 20.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики №2255835. 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21. Відповідно до реєстру боржників №29 від 19.08.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 600 грн. Також, 20.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «МАНІФОЮ» договір позики №7123217. 11.01.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11-01/2024. Відповідно до реєстру боржників №6 від 21.08.2024 до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 343 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконав. У зв`язку з чим, за ОСОБА_1 за вказаними договорами обліковується заборгованість в загальній сумі 62 569 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання жодного разу не з`явився, 20.11.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позов є незаконним та необґрунтованим, що є підставою для відмови у позові. Відповідач вказує, що позивач звернувся після спливу строку позовної давності. Крім того, на думку, відповідача, позивач не має права вимагати сплати кредитних грошових коштів, оскільки строк виконання кредитного зобов`язання не настав. Крім того, в договору факторингу не має жодного посилання на відповідача, а тому позивач не є кредитором за спірним кредитним договором та право вимоги йому не передано. Обов`язок виконувати кредитне зобов`язання позивачу у відповідача не виник в силу того, що останній не був повідомлений про заміну кредитора. Також, відповідач вказує, що суду не надано доказів зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника за кредитними договорами №№ 79255555, 22558353. Відповідач вказує, що є військовослужбовцем, а тому звільняється від сплати відсотків, штрафів та пені. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного вище Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, 20.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики №79255555. Загальна сума позики 9 000 грн. Строк договору 30 днів. Процентна ставка 2,5 % в день.

Крім того, 20.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики №2255835. Загальна сума позики 4 000 грн. Строк договору 30 днів. Процентна ставка 2,50 % в день.

Також, 20.03.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «МАНІФОЮ» договір позики №7123217. Загальна сума позики 4 700 грн. Строк позики: загальний строк до 03 червня 2024 року (75 днів). Базова процентна ставка 2,50000 % в день.

З матеріалів справи вбачається, що наведені вище договори позики підписано електронним підписом Позичальника, відтворених шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, про що свідчать п. 12 договір позики №79255555, п. 22 договору позики №2255835, п. 9.2. договору позики №7123217, адреса, реквізити ті підпис сторін.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, загальні правила щодо форми договору визначено у статті 639 Цивільного кодексу України, згідно з якою:

- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася;

- якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі;

- якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини справи та зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір кредитів (позики), грошову одиницю, в якій надані кредити (позики), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За вказаних обставин, є встановленим факт укладення 20 березня 2024 року наведених вище договорів позики із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за договорами позики від 20.03.2024 за №№ 79255555, 2255835, 7123217, а саме укладені ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісними кредиторами договори факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21 та від 11.01.2024 № 11-01/2024, додаткові угоди до вказаних договорів факторингу, акти прийому-передачі Реєстру боржників за договорами факторингу, реєстри боржників та платіжні інструкції про перерахування коштів за відступлення права вимоги.

Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеними останнім договорами позики від 20.03.2024 за №№ 79255555, 2255835, 7123217.

Доводи відповідача відносно того, що позивач (ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») не є кредитором за спірним кредитним договором та право вимоги йому не передано спростовуються зібраними у справі доказами. А тому, відхиляються судом, як неспроможні.

При розгляді справи по суті, судом враховано, що укладені відповідачем договори позики в у встановленому законом порядку останнім не оспорювались та не визнавались недійсними в судовому порядку.

Посилання відповідача у відзиві на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковими та безпідставними, оскільки факти їх надання підтверджуються наявними у матеріалах справи договорами позики, які, станом на час розгляду цієї справи в суді, є дійсними. Зазначені правочини підтверджують факт наявності відповідних правовідносин, а їх зміст вказує та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику відповідачу коштів у погодженому розмірі.

Водночас, відповідач не був позбавлений можливості надати докази, які б спростовували отримання коштів у позику. В свою чергу на підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копії відповідних договорів позики, договорів факторингу, із відповідними додатками та розрахунки заборгованості за договорами, які є чинними та, які відповідач належними доказами не спростував.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов`язання зі сплати основного боргу по тілу кредиту за наведеними вище договорами позики належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім обліковується наступна заборгованість:

-за договором позики від 20.03.2024 №79255555 в сумі 9 000 грн. основного боргу;

-за договором позики від 20.03.2024 №2255835 в сумі 4 000 грн. основного боргу;

-за договором позики від 20.03.2024 №7123217 в сумі 4 700 грн. основного боргу.

Факт наявності вище наведеної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачем.

Будь-яких інших доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання прийнятих на себе зобов`язань, встановлених умовами договорів позики.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вимоги до ОСОБА_1 про стягнення наведеної вище заборгованості по основному боргу за договорами позики підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем, окрім заборгованості за основним боргом, заявлені вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування позикою, а саме:

- за договором позики від 20.03.2024 № 79255555 в сумі 22 626 грн. заборгованості за відсотками, що нараховані за період з 20.03.2024 до 19.08.2024;

- за договором позики від 20.03.2024 № 2255835 в сумі 9 600 грн. заборгованості за відсотками, що нараховані за період з 20.03.2024 до 19.08.2024;

- за договором позики від 20.03.2024 № 7123217 в сумі 6 885,50 грн. заборгованості за відсотками за користування позикою та 5 757,50 грн. сума заборгованості за відсотками на прострочену позику, що нараховані за період з 20.03.2024 до 21.08.2024.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

З огляду на викладене, судом встановлено, що за договорами позики від 20.03.2024 №79255555 та від 20.03.2024 № 2255835 строк позики (строк договору) становить 30 днів, а у договорі позики від 20.03.2024 №7123217 75 днів.

За таких обставин, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування позикою поза межами строку дії договорів позики є безпідставним.

Відтак, нарахування процентів за користування позикою за договорами позики від 20.03.2024 №79255555 та від 20.03.2024 № 2255835 повинно здійснюватись в межах тридцятиденного строку дії договорів, а за договором позики від 20.03.2024 №7123217 протягом 75 днів дії договору.

Нарахування відсотків поза межами строку дії договорів позики є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим, відхиляються судом в цій частині.

З огляду на викладене, враховуючи, що нарахування відсотків за користування позикою необхідно здійснювати в межах строку дії договорів позики, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача:

- за договором позики від 20.03.2024 № 79255555 відсотків за користування позикою в сумі 6 750 грн. ( 6750 грн. = 9000 грн. х 2,5% х 30 днів), тобто за 30 днів, що нараховані на основну суму позики в розмірі 9000 грн.;

- за договором позики від 20.03.2024 № 2255835 відсотків за користування позикою в сумі 3 450 грн. ( 3 450 грн. = 4600 грн. х 2,5% х 30 днів), тобто за 30 днів, що нараховані на основну суму позики в розмірі 4600 грн.;

- за договором позики від 20.03.2024 №7123217 відсотків за користування позикою в сумі 8 812,50 грн. (8 812,50 грн. = 4700 грн. х 2,50000% х 75 днів), тобто за 75 днів, що нараховані на основну суму позики в розмірі 4700 грн.

У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення відсотків за користування позикою судом відмовляється у зв`язку з безпідставністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на сплив строку позовної давності щодо заявлених вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в межах трирічного строку з дня порушення відповідачем строку виконання основного зобов`язання за наведеними вище договорами позики, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем в даному випадку не пропущено. У зв`язку з чим, підстави для застосування строку позовної давності в спірних правовідносинах відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1 776,69 грн. покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») 9 000 (дев`ять тисяч) грн. основного боргу за договором позики № 79255555, 6 750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. - заборгованості за відсотками за договором позики №79255555; 4 000 (чотири тисячі) грн. основного боргу за договором позики №2255835, 3 450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) грн. заборгованості за відсотками за договором позики №2255835; 4 700 (чотири тисячі сімсот) грн. основного боргу за договором позики №7123217, 8 812 (вісім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 50 коп. заборгованості за відсотками за користування позикою №7123217 та 1 776 (одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн. 69 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова